Сиротенко Владимир Васильевич
Лекции по предмету Основы стандартизации и сертификации

Lib.ru/Современная: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Помощь]
  • Оставить комментарий
  • © Copyright Сиротенко Владимир Васильевич (syrotenko@gmail.com)
  • Размещен: 30/11/2011, изменен: 30/11/2011. 400k. Статистика.
  • Статья: Обществ.науки
  • Иллюстрации/приложения: 6 шт.
  • Скачать FB2
    • Оценка: 6.84*4  Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Когда я работал в Госстандарте. он действительно управлял качеством продукции. Сейчас это пустое место.

    •   

    0x01 graphic

    Мiжвузiвський агроконсорцiум

    Неприбуткове пiдприємство 0011

    ЛЬВIВСЬКИЙ АГРО-IНЖIНIРIНГОВИЙ, НАУКОВО-ТЕХНIЧНИЙ

    ЦЕНТР АГРОIНТЕХ

    Р/р N346859 в ЗГРУ КБ "Приватбанк" МФО 32531 Syrotenko@gmail.com

      

    К.т.н.Сиротенко Володимир Васильович

    КОНСПЕКТ ЛЕКЦIЙ З ПРЕДМЕТУ

    Основи стандартизацi§ та сертифiкацi§

       Змiст i завдання сертифiкацi§ продукцi§, систем якостi, послуг
       Стандартизацiя -- це дiяльнiсть, направлена на розробку i встановлення вимог, норм, правив, характеристик як обов'язкових для виконання, так i таких, що рекомендуються, що забезпечує право споживача на придбання товарiв належно§ якостi за прийнятну цiну, а також право на безпеку i комфортнiсть працi. Мета стандартизацi§ -- досягнення оптимального ступеня впорядкування в тiй або iншiй областi за допомогою широкого i багатократного використання встановлених положень, вимог, норм для вирiшення реально iснуючих, планованих або потенцiйних завдань. Основними результатами дiяльностi по стандартизацi§ повиннi бути пiдвищення ступеня вiдповiдностi продукту (послуги), процесiв §х функцiональному призначенню, усунення технiчних бар'єрiв в мiжнародному товарообмiнi, сприяння науково-технiчному прогресу i спiвпрацi в рiзних областях.
       Мети стандартизацi§ можна пiдроздiлити на загальних i вужчих, таких, що стосуються забезпечення вiдповiдностi. Загальнi цiлi витiкають перш за все iз змiсту поняття. Конкретизацiя загальних цiлей для росiйсько§ стандартизацi§ пов'язана з виконанням тих вимог стандартiв, якi є обов'язковими. До них вiдносяться розробка норм, вимог, правив, що забезпечують: безпека продукцi§, робiт, послуг для життя i здоров'я людей, навколишнього середовища i майна; сумiснiсть i взаємозамiнюванiсть виробiв; якiсть продукцi§, робiт i послуг вiдповiдно до рiвня розвитку науково-технiчного прогресу; єднiсть вимiрювань; економiя всiх видiв ресурсiв; безпека господарських об'єктiв, пов'язана з можливiстю виникнення рiзних катастроф (природного i техногенного характеру) i надзвичайних ситуацiй; обороноздатнiсть i мобiлiзацiйна готовнiсть кра§ни. Це визначено Законом "Про стандартизацiю", прийнятим в 1993 р.
       Конкретнi цiлi стандартизацi§ вiдносяться до певно§ областi дiяльностi, галузi виробництва товарiв i послуг, того або iншого виду продукцi§, пiдприємству i тому подiбне
       Стандартизацiя пов'язана з такими поняттями, як об'єкт стандартизацi§ i область стандартизацi§. Об'єктом (предметом) стандартизацi§ зазвичай називають продукцiю, процес або послугу, для яких розробляють тi або iншi вимоги, характеристики, параметри, правила i тому подiбне Стандартизацiя може стосуватися або об'єкту в цiлому, або його окремих складових (характеристик). Областю стандартизацi§ називають сукупнiсть взаємозв'язаних об'єктiв стандартизацi§. Наприклад, машинобудування є областю стандартизацi§, а об'єктами стандартизацi§ в машинобудуваннi можуть бути технологiчнi процеси, типи двигунiв, безпека i екологiчнiсть машин i так далi
       Стандартизацiя здiйснюється на рiзних рiвнях. Рiвень стандартизацi§ розрiзняється залежно вiд того, учасники якого географiчного, економiчного, полiтичного регiону миру приймають стандарт. Так, якщо участь в стандартизацi§ вiдкрито для вiдповiдних органiв будь-яко§ кра§ни, то це мiжнародна стандартизацiя.
       Регiональна стандартизацiя -- дiяльнiсть, вiдкрита тiльки для вiдповiдних органiв держав одного географiчного, полiтичного або економiчного регiону миру. Регiональна i мiжнародна стандартизацiя здiйснюється фахiвцями кра§н, представлених у вiдповiдних регiональних i мiжнародних органiзацiях, завдання яких будуть розглянутi нижче.
       Нацiональна стандартизацiя -- стандартизацiя в однiй конкретнiй державi. При цьому нацiональна стандартизацiя також може здiйснюватися на рiзних рiвнях: на державному, галузевому рiвнi, в тому або iншому секторi економiки (наприклад, на рiвнi мiнiстерств), на рiвнi асоцiацiй, виробничих фiрм, пiдприємств (фабрик, заводiв) i установ.
       Стандартизацiю, яка проводиться в адмiнiстративно-територiальнiй одиницi (провiнцi§, краю i тому подiбне), прийнято називати адмiнiстративно-територiальною стандартизацiєю.
      
       .
       Результати стандартизацi§ знаходять вiдображення у спецiальнiй нормативно-технiчнiй документацi§. Основними §§ видами є стандарти i технiчнi умови - документи, що мiстять обов'язковi для продуцентiв норми якостi виробу i засоби §х досягнення (набiр показникiв якостi, рiвень кожного з них, методи i засоби вимiрювання, випробувань, маркування, упаковки, транспортування i зберiгання продукцi§). Застосовувана на пiдприємствах нормативно-технiчна документацiя охоплює певнi категорi§ стандартiв, якi вiдрiзняються ступенем жорстокостi вимог до виробiв i сукупнiстю об'єктiв стандартизацi§ (рис.1).
       Найбiльш жорсткi вимоги щодо якостi мiстяться у мiжнародних стандартах, якi розроблюються Мiжнародною органiзацiєю стандартизацi§ - IСО i використовуються для сертифiкацi§ виробiв, що експортуються у iншi кра§ни i реалiзуються на свiтовому ринку. Нинi iснують мiжнароднi стандарти IСО серi§ 9000.
       Державнi стандарти Укра§ни установлюються на: 1) вироби загально машинобудiвного застосування (пiдшипники, iнструменти, деталi крiплення тощо); 2) продукцiю мiжгалузевого призначення; 3) продукцiю для населення i народного господарства; 4) органiзацiйно-методчнi та загальнотехнiчнi об'єкти (науково-технiчна термiнологiя, класифiкацiя та кодування технiко-економiчно§ та соцiально§ iнформацi§, органiзацiя робiт по стандартизацi§ i метрологi§, довiдковi данi щодо властивостей матерiалiв i речовин); 5) елементи народногосподарських об'єктiв державного значення (транспорт, зв'язок, енергосистема, оборона, оточуюче природне середовище, банкiвсько-фiнансова система тощо); 6) методи випробувань. Вони мiстять обов'язковi вимоги, котрi забезпечують безпеку продукцi§ для життя, здоров'я та майна громадян, §§ сумiснiсть i взаємозамiннiсть, охорону.
       0x01 graphic
      
       Рис.1 Сукупнiсть нормативно-технiчно§ документацi§ для проектування i виготовлення продукцi§.
       Галузевi стандарти розробляють на ту продукцiю, на яку вiдсутнi державнi стандарти Укра§ни, або у випадку необхiдностi установлення вимог, що доповнюють чи перевищують останнi в державних стандартах, а стандарти науково-технiчних та iнженерних товариств - на випадок потреби розповсюдження результатiв фундаментальних i прикладних дослiджень, одержаних в окремих галузях знань чи сферах професiйних iнтересiв. Остання категорiя нормативних документiв може використовуватись на засадах добровiльно§ згоди вiдповiдних суб'єктiв дiяльностi. Технiчнi вимоги мiстять вимоги, що регулюють вiдносини мiж постачальником (розробником, виготовлювачем) i споживачем (замовником) продукцi§. Вони регламентують норми i вимоги щодо якостi тих видiв продукцi§, для яких державнi або галузевi стандарти не розробляються та якi виготовляються на замовлення окремих пiдприємств, а також нових видiв виробiв на перiод §х освоєння виробництвом.
       Стандарти пiдприємств виокремлюють у самостiйну категорiю умовно (без правово§ основи). Вони розробляються пiдприємствами за власною iнiцiативою з метою конкретизацi§ вимог до продукцi§ i самого виробництва, що мiстяться звичайно у iнших видах нормативно-технiчно§ документацi§. Об'єктами стандартизацi§ на пiдприємствах можуть бути окремi деталi, вузли, складальнi одиницi, оснащення i iнструмент власного виготовлення, певнi норми у галузi проектування i продукування виробiв, органiзацi§ та управлiння виробництвом тощо. Такi стандарти використовуються для створення внутрiшньо§ системи управлiння якiстю працi i продукцi§.
       Стандарти i технiчнi умови - це документи динамiчного характеру. Вони повиннi перiодично переглядатись i уточнюватись з урахуванням iнновацiйних процесiв i нових вимог споживачiв до вироблювально§ або проектовано§ продукцi§. Сучаснi напрямки удосконалення стандартизацi§ зводяться до розробки державних i мiжнародних стандартiв не на кожний конкретний вирiб, а групи однорiдно§ продукцi§, а також включення до них обмежено§ кiлькостi показникiв, що характеризують найбiльш суттєвi якiснi характеристики. Це дасть можливiсть iстотно зменшити кiлькiсть одночасно функцiонуючих стандартiв, спростити §х змiст i здешевити весь процес стандартизацi§.
       Сертифiкацiя продукцi§
       В умовах розвитку зовнiшньоекономiчно§ дiяльностi пiдприємств найважливiшим елементом виробничого менеджменту взагалi i системи управлiння якiстю зокрема є сертифiкацiя продукцi§. Кожний вид товарiв, який те чи iнше пiдприємство хоче вигiдно продати на свiтовому ринку, повинен мати сертифiкат - документ, що засвiдчує високий рiвень його якостi, вiдповiднiсть вимогам мiжнародних стандартiв IСО серi§ 9000. Набутий нашими пiдприємствами досвiд зовнiшньо§ комерцiйно§ дiяльностi показує, що так звана без сертифiкатна продукцiя оцiнюється на свiтовому ринку у 3-4 рази дешевше, тобто фактично реалiзується за безцiнь.
       В Укра§нi прийнято розрiзняти обов'язкову i добровiльну сертифiкацiю. Обов'язкова сертифiкацiя здiйснюється виключно в межах державно§ системи управлiння господарюючими суб'єктами, охоплює у всiх випадках перевiрку i випробування продукцi§ з метою визначення §§ характеристик (показникiв) та подальший державний технiчний нагляд за сертифiкованими виробами. Добровiльна сертифiкацiя може проводитись на вiдповiднiсть продукцi§ вимогам, котрi не є обов'язковими, за iнiцiативою самих суб'єктiв господарювання (тих або iнших видiв суспiльно§ дiяльностi) на договiрних засадах.
       Господарюючi суб'єкти (виготовлювачi, постачальники, виконавцi та продавцi продукцi§, що пiдлягає обов'язковiй сертифiкацi§) повиннi:
       у встановлених термiнi i порядку проводити сертифiкацiю вiдповiдних об'єктiв;
       забезпечувати виготовлення продукцi§ вiдповiдно до вимог того нормативного документа, на узгодженiсть до якого вона сертифiкована;
       припиняти реалiзацiю сертифiковано§ продукцi§, якщо виявлена §§ невiдповiднiсть вимогам певного нормативного документу або закiнчився термiн дi§ сертифiкату.
       Органiзацiйною основою сертифiкацi§ продукованих пiдприємствами виробiв слугує створювана мережа державних випробувальних центрiв (ДВЦ) по найважливiших видах продукцi§ виробничо-технiчного i культурно - побутового призначення.
       Упродовж останнiх рокiв почали формуватися мiжнароднi системи сертифiкацi§. Координацiєю заходiв по створенню таких систем займається спецiальний комiтет по сертифiкацi§ - СЕРТИКО, що дiє у складi IСО. Цим комiтетом розробленi:
       правила i порядок здiйснення сертифiкацi§ продукцi§;
       критерi§ акредитацi§ випробувальних центрiв (лабораторiй);
       умови вступу до мiжнародно§ системи сертифiкацi§ (наявнiсть нормативно-технiчно§ документацi§, що мiстить вимоги до сертифiковано§ продукцi§; високий рiвень метрологiчного забезпечення виробництва; функцiонування спецiально§ системи нагляду за дiяльнiстю випробувальних центрiв i якiстю продукцi§).
       У рядi кра§н уже функцiонують акредитованi у СЕРТИКО IСО i визнанi свiтовим спiвтовариством випробувальнi центри, що видають сертифiкати на певнi види продукцi§. Зокрема у США дiє центр по випробуванню тракторiв i сiльськогосподарських машин, у Францi§ - автомобiлiв, Чехi§ i Словаччинi - електроустаткування та медично§ технiки.
       На початку 1993 року Укра§на стала членом IСО та Мiжнародно§ електротехнiчно§ комiсi§ - IЕС. Це дає §й право нарiвнi з 90 iншими кра§нами свiту брати участь у дiяльностi бiльш нiж 1000 мiжнародних робочих органiв технiчних комiтетiв по стандартизацi§ i сертифiкацi§ та використовувати понад 12000 мiжнародних стандартiв.
       Для набуття максимально можливого зиску та iмiджу надiйного партнера на зовнiшньому ринку пiдприємствам бажано створювати i сертифiкувати також власнi системи якостi. Згiдно з мiжнародним стандартом IСО 8402 "Якiсть. Словник" система якостi являє собою сукупнiсть органiзацiйно§ структури, вiдповiдальностi, процедур, процесiв i ресурсiв, що забезпечує здiйснення загального керування якiстю. Вiдповiдний рiвень тако§ системи пiдтримується сертифiкатом, який видається пiдприємству на певний строк - один рiк, два роки тощо. Правом видачi сертифiкату на систему якостi може володiти нацiональний орган по сертифiкацi§; у необхiдних випадках йому надається можливiсть делегувати таку функцiю акредитованiй для цiє§ мети органiзацi§. Для оцiнки системи якостi та отримання сертифiкату на не§ дозволяється залучати будь-яку закордонну фiрму, що займається сертифiкацiєю. Вагомiсть сертифiкату i рiвень довiри до нього залежить вiд iмiджу органiзацi§, яка видає такий документ.
       На пiдприємствах Укра§ни аналогiчнi системи якостi ще треба створювати. Вони повиннi обов'язково передбачати комплексне управлiння якiстю, що вимагає лише колективно§ дiяльностi i спiльних зусиль. З огляду на це можна окреслити головнi принципи (моменти) формування системи якостi:
       пiдготовка усiх категорiй кадрiв найвищого професiйного рiвня (необхiдну якiсть забезпечують люди, а не машини);
       безпосередня зацiкавленiсть першого керiвника та усього ешелону керiвництва пiдприємства у повсякчасному розв'язаннi проблем якостi продукцi§; пiдпорядкування поставленiй метi органiзацiйно§ якостi продукцi§; пiдпорядкування поставленiй метi органiзацiйно§ структури системи (зокрема здiйснюване нерiдко на практицi сполучення посад заступника директора пiдприємства з питань якостi та начальника вiддiлу технiчного контролю вкрай недоцiльне, оскiльки технiчний контроль - це далеко не саме головне у системi);
       управлiння якiстю продукцi§ за участю усiх без винятку працiвникiв пiдприємства (вiд директора до робiтника); поточний розподiл вiдповiдальностi мiж пiдроздiлами i §х керiвниками; залучення робiтникiв до повсякденно§ роботи у цьому напрямку через гуртки якостi (за досвiдом Японi§, США) тощо.
       При цьому дуже важливою i вкрай необхiдною треба визнати активну полiтику пiдтримки пiдприємств у справi розробки, запровадження i сертифiкацi§ систем якостi продукцi§.
       СТАНДАРТИ ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
       Порядок розроблення i прийняття, перевiрки, внесення змiн та перегляду стандартiв
       Залежно вiд рiвня суб'єкта стандартизацi§, який приймає чи схвалює стандарти, розрiзняють:
       нацiональнi стандарти, кодекси усталено§ практики та класифiкатори, прийнятi чи схваленi центральним органом виконавчо§ влади у сферi стандартизацi§, виданi ним каталоги та реєстри загальнодержавного застосування;
       стандарти, кодекси усталено§ практики та технiчнi умови, прийнятi чи схваленi iншими суб'єктами, що займаються стандартизацiєю.
       Стандарти повиннi вiдповiдати потребам ринку, сприяти розвитку вiльно§ торгiвлi, пiдвищенню конкурентоспроможностi вiтчизняно§ продукцi§ та бути викладенi так, щоб §х неможливо було використовувати з метою введення в оману споживачiв продукцi§, яко§ стосується стандарт, чи надавати перевагу виробнику продукцi§ або продукцi§ залежно вiд мiсця §§ виготовлення.
       Об'єкт стандартизацi§ може бути об'єктом iнтелектуально§ чи промислово§ влас­ностi, якщо розробник стандарту в установленому законодавством порядку отримав дозвiл у власника прав на цей об'єкт.
       Центральний орган виконавчо§ влади у сферi стандартизацi§ з урахуванням суспiльно§ потреби у стандартах, державних прiоритетiв, пропозицiй технiчних комiтетiв стандартизацi§ та iнших суб'єктiв стандартизацi§ щороку формує програму робiт iз стандартизацi§ (далi - програма), яка включає перелiк нацiональних стандартiв, прий­нятих до розроблення. Програма публiкується один раз на шiсть мiсяцiв в офiцiйному виданнi центрального органу виконавчо§ влади у сферi стандартизацi§ та розмiщується в iнформацiйних мережах.
       Нацiональнi стандарти розробляються технiчними комiтетами стандартизацi§, а в разi §х вiдсутностi - iншими суб'єктами стандартизацi§, що мають для цього вiдповiдний науково-технiчний потенцiал.
       Правила та порядок розроблення, схвалення, прийняття, перегляду, змiни та припинення дi§ нацiональних стандартiв, якi встановлюються центральним органом виконавчо§ влади у сферi стандартизацi§, повиннi передбачати:
       критерi§ врахування чи вiдхилення пропозицiй щодо розроблення нацiональних стандартiв;
       критерi§ визначення розробникiв нацiональних стандартiв;
       визначення прiоритетiв щодо застосування мiжнародних (регiональних) стандартiв;
       механiзм апеляцi§;
       iнформування зацiкавлених сторiн про стан робiт у сферi нацiонально§ стан­дартизацi§. Строк розгляду проекту нацiонального стандарту та подання вiдгукiв не може ознайомлення за рiвних умов з проектами нацiональних стандартiв усiх за­цiкавлених сторiн.
       Пiд час схвалення або прийняття нацiонального стандарту центральний орган виконавчо§ влади у сферi стандартизацi§ визначає дату надання стандарту чинностi з урахуванням часу на виконання пiдготовчих заходiв щодо його впровадження.
       Перелiк нацiональних стандартiв, схвалення та прийнятих протягом мiсяця, публiкується наступного мiсяця в офiцiйному виданнi центрального органу виконавчо§ влади у сферi стандартизацi§.
       Мiжнароднi (регiональнi) стандарти запроваджуються як нацiональнi стандарти за умови §х прийняття центральним органом виконавчо§ влади у сферi стандартизацi§.
       Прийняття мiжнародного (регiонального) стандарту як нацiонального - це опуб­лiкування нацiонального стандарту, що ґрунтується на вiдповiдному мiжнародному (ре­гiональному) стандартi, чи пiдтвердження того, що мiжнародний (регiональний) стандарт має той самий статус, що i нацiональний стандарт, iз зазначенням будь-яких вiдхилень вiд мiжнародного (регiонального) стандарту..
       Перевiрку чинних нацiональних стандартiв на вiдповiднiсть законодавству, iн­тересам держави, потребам споживачiв, рiвню розвитку науки i технiки, вимогам мiжна­родних (регiональних) стандартiв здiйснюють вiдповiднi технiчнi комiтети або iншi суб'єкти стандартизацi§ вiдповiдно до цього Закону. Стандарти на продукцiю пере­вiряються не рiдше одного разу на п'ять рокiв. За результатами перевiрки вiдповiднi технiчнi комiтети або iншi суб'єкти стандартизацi§ подають пропозицi§ про перегляд, змiни чи скасування стандартiв до центрального органу виконавчо§ влади у сферi стандартизацi§.
       Перегляд, внаслiдок якого розробляється новий нацiональний стандарт або вносяться змiни до чинного стандарту, здiйснюється у порядку, встановленому для роз­роблення стандартiв.
       Припинення дi§ нацiонального стандарту здiйснює центральний орган виконавчо§ влади у сферi стандартизацi§ у разi припинення випуску продукцi§,
       регламентовано§ цим стандартом, а також у разi розроблення, схвалення або прийняв замiсть нього iншого стандарту за поданням вiдповiдного технiчного комiтєту стандартизацi§ або iншого суб'єкта стандартизацi§ вiдповiдно до цього Закону.
       Iнформацiя про змiни, текст змiн нацiональних стандартiв публiкується в офiцiйному виданнi центрального органу виконавчо§ влади у сферi стандартизацi§ пiзнiше нiж за 90 днiв до термiну надання §м чинностi.
       2.2. Порядок застосування стандартiв
       Стандарти застосовуються на добровiльних засадах, якщо iнше не встановлене законодавством.
       Стандарти застосовуються безпосередньо чи посиланням на них в iнших документах.
       Застосування стандартiв чи §х окремих положень стає обов'язковим:
       для всiх суб'єктiв господарювання, якщо це передбачено в технiчних регламентах чи iнших нормативно-правових актах;
       для учасникiв угоди (контракту) щодо розроблення, виготовлення чи постачаннi продукцi§, якщо в нiй (ньому) є посилання на певнi стандарти;
       для виробника чи постачальника продукцi§, якщо вiн склав декларацiю п| вiдповiднiсть продукцi§ певним стандартам чи застосував позначення цих стандартiв у маркуваннi;
       для виробника чи постачальника, якщо його продукцiя сертифiкована що, i дотримання вимог стандартiв.
       Мiжнароднi (регiональнi) стандарти та стандарти iнших кра§н, якщо §х вимоги i суперечать законодавству Укра§ни, можна застосовувати в Укра§нi в установлено§ порядку шляхом посилання на них у нацiональних та iнших стандартах.
       Стандарти, застосованi пiд час виготовлення продукцi§, повиннi зберiгатися виробника протягом 10 рокiв пiсля випуску останнього виробу цього виду продукцi§.
       2.3. Застосування стандартiв у технiчних регламентах та iнших нормативно-правових актах
       Технiчнi регламенти та iншi нормативно-правовi акти встановлюють обов'язковi вимоги щодо:
      -- захисту життя, здоров'я та майна людини;
      -- захисту тварин, рослин;
      -- охорони довкiлля;
      -- безпеки продукцi§, процесiв чи послуг;
      -- запобiгання введенню в оману стосовно призначення та безпеки продукцi§;
      -- усунення загрози для нацiонально§ безпеки.
       У разi посилання на стандарти в технiчних регламентах, iнших нормативно-пра­вових актах зазначається, чи є дотримання певних стандартiв єдиним або тiльки одним iз шляхiв виконання вимог цих документiв. Виробник чи постачальник має довести, що продукцiя, вироблена без застосування цих стандартiв, вiдповiдає вимогам вiдповiдних технiчних регламентiв або iнших нормативно-правових актiв.
       У разi виникнення об'єктивних перешкод для застосування певних обов'язкових вимог нацiонального стандарту виробник чи постачальник продукцi§ зобов'язаний по­вiдомити про це центральний орган виконавчо§ влади у сферi стандартизацi§. Одночасно виробник може звернутися до центрального органу виконавчо§ влади у сферi стан­дартизацi§ з пропозицiями щодо скасування, позачергового перегляду та внесення вiдповiдних змiн до цього стандарту, або з обґрунтованим клопотанням про надання дозволу на тимчасовий випуск продукцi§ з вiдхиленнями вiд зазначених обов'язкових вимог. Центральний орган виконавчо§ влади у сферi стандартизацi§ вивчає обґрунтованiсть звернення виробника, проводить у разi потреби необхiднi експертизи i за наявностi пiдстав пiсля погодження iз вiдповiдним центральним органом виконавчо§ вла­ди, що здiйснює контроль за дотриманням вiдповiдних вимог нацiонального стандарту, може надати такий дозвiл i встановити обмеження термiну його дi§.
       У разi виготовлення продукцi§ на експорт, якщо угодою (контрактом) визначено iншi вимоги, нiж тi, що встановленi технiчними регламентами або iншими нормативно-правовими актами Укра§ни, дозволяється застосовувати норми угоди (контракту), якщо вони не суперечать законодавству Укра§ни в частинi вимог до виготовлення продукцi§, §§ зберiгання та транспортування на територi§ Укра§ни.
       Державний нагляд за дотриманням вимог технiчних регламентiв або iнших нор­мативно-правових актiв здiйснюється в порядку, встановленому законодавством.
       Особи, виннi в порушеннi законодавства у сферi стандартизацi§, несуть вiдпо­вiдальнiсть згiдно з законами Укра§ни.
       2.4. Знак вiдповiдностi нацiональним стандартам
       Центральний орган виконавчо§ влади у сферi стандартизацi§ має право вста­новлювати знак вiдповiдностi продукцi§ нацiональним стандартом.
       Нацiональний знак вiдповiдностi продукцi§ нацiональним стандартам - знак, який засвiдчує вiдповiднiсть позначено§ ним продукцi§ всiм вимогам стандартiв, якi поши­рюються на цю продукцiю.
       Опис та правила застосування нацiонального знака вiдповiдностi продукцi§ нацiональним стандартам встановлюються центральним органом виконавчо§ влади у сферi стандартизацi§.
       Вiдповiднiсть продукцi§ нацiональним стандартам добровiльно пiдтверджується у порядку, встановленому центральним органом виконавчо§ влади у сферi стандартизацi§.
       2.5. Види стандартiв
       Вiдповiдно до специфiки об'єкта стандартизацi§, складу та змiсту вимог, вста­новлених до нього, згiдно з ДСТУ 1.1-2001 розробляють стандарти таких видiв:
        -- основоположнi стандарти;
        -- термiнологiчнi стандарти;
        -- стандарти на методи випробування;
        -- стандарти на продукцiю;
        -- стандарти на процеси;
        -- стандарти на послугу;
        -- стандарти на сумiснiсть;
        -- стандарти загальних технiчних умов.
       Основоположнi стандарти встановлюють органiзацiйно-методичнi та загально технiчнi вимоги для визначено§ галузi стандартизацi§, а також термiни та визначення, загально технiчнi вимоги та правила, норми, що забезпечують впорядкованiсть, су­мiснiсть, взаємозв'язок та взаємо погодженiсть рiзних видiв технiчно§ та виробничо§ дi­яльностi пiд час розроблення, виготовлення, транспортування та утилiзацi§ продукцi§, охорону навколишнього природного середовища.
       Стандарти на термiни та визначення всiх категорiй, крiм державних, до §х ­за­твердження пiдлягають погодженню з центральним органом виконавчо§ влади у сферi стандартизацi§.
       Стандарти на продукцiю, послуги встановлюють вимоги до груп однорiдно§ або конкретно§ продукцi§, послуги, якi забезпечують §§ вiдповiднiсть своєму призначенню.
       Стандарти на процеси встановлюють основнi вимоги до послiдовностi та ме­тодiв (засобiв, режимiв, норм) виконання рiзних робiт (операцiй) у процесах, що вико­ристовуються у рiзних видах дiяльностi та якi забезпечують вiдповiднiсть процесу його призначенню.
       порядок впровадження продукцi§ на виробництво (зокрема ранiше впроваджено§ на iнших пiдприємствах продукцi§ i продукцi§, що виготовляється за лiцензiями зарубiжних Авторiв здiйснення авторського нагляду при впровадженнi i виробництвi продукцi§;
       Г вимоги до зразкiв-еталонiв товарiв, правила §х узгодження i затвердження; порядок зняття застарiло§ продукцi§ з виробництва з урахуванням iнтересiв споживачiв i замiна тако§ продукцi§ сучаснiшою.
       Стандарти системи СРПВ позначаються перед номером стандарту цифрою i&.
       документацiю. Пiд час виробництва можна проводити лише неповну унiфiкацiю, оскiльки навiть незначна змiна конструкцi§ тягне за собою змiну оснащення i технологi§.
       У бiльшостi кра§н набула поширення внутрiтипова унiфiкацiя, що проводиться на основi конструкторсько-унiфiкованого ряду.
       У конструкторсько-унiфiкованому рядi видiляють базовий вирiб (базову модель), що має максимальне конструктивне i технологiчне наступництво, i модифiкацi§ - вироби (моделi), створенi на основi базового. Важливо, щоби в основу конструктивно-унiфiко­ваного ряду був покладений базовий вирiб з високими якiсними характеристиками i з можливостями подальшого вдосконалення. Тодi весь конструктивно-унiфiкований ряд становитиме вироби високо§ якостi. Створення конструктивно-унiфiкованих рядiв сприяє прискореному оновленню виробiв.
       Рiвень унiфiкацi§ деталей i вузлiв як окремого виробу, так i всього унiфiкованого ряду моделей характеризується коефiцiєнтами унiфiкацi§, наступництва конструктивних елементiв в конструктивно-унiфiкованому рядi та повторностi деталей в одному виробi.
       Варто вiдмiтити, що можливостi унiфiкацi§ в промисловому виробництвi вико­ристовується ще недостатньо.
       При децентралiзованому нормоконтролi вiн здiйснюється в рiзних пiдроздi­лах пiдприємства.
       Права i обов'язки працiвникiв нормоконтролю визначаються вiдповiдним поло­женням i наказом по пiдприємству. Нормоконтролер повинен бути спецiалiстом високо§ квалiфiкацi§, бездоганно знати своє виробництво, регулярно стежити за виданням нових стандартiв всiх категорiй та iнших обов'язкових нормативних документiв.
       Вказiвки нормоконтролера вважаються обов'язковими для виконання, суперечки мiж ним i виконавцем вирiшує керiвник вiддiлу (бюро, групи) стандартизацi§ пiдприємства. Його рiшення може бути вiдмiнено тiльки головним iнженером пiдприємства або директором.
       Технiчна документацiя, яка не має пiдпису нормоконтролера, не приймається до подальшо§ роботи.
      
       ПОРЯДОК ВПРОВАДЖЕННЯ СТАНДАРТIВ I ДЕРЖАВНИЙ НАГЛЯД ЗА ЇХ ДОДЕРЖАННЯМ
       6.1. Порядок впровадження стандартiв
       Впровадження стандарту повинно бути закiнчене до дати набуття ним чинностi. Стандарт вважається впровадженим на пiдприємствi (органiзацi§), якщо встановленi ним вимоги додержуються вiдповiдно з його сферою дi§ i забезпечується стабiльнiсть якостi виготовлення продукцi§.
       За погодженням з основним споживачем (замовником), допускається дострокове впровадження стандарту в дiю.
       Впровадження стандарту здiйснюється вiдповiдно до плану основних орга­нiзацiйно-технiчних заходiв. Залежно вiд виду стандарту цей план передбачає:
      -- перегляд, внесення змiн або вiдмiну чинних i розробку нових нормативно-технiчннх документiв, що пов'язанi зi змiстом впроваджуваного стандарту;
      -- розробку ново§ технiчно§ документацi§ i внесення змiн в чинну документацiю;
      -- забезпечення пiдприємств необхiдною сировиною, матерiалами, напiвфабри­катами i комплектуючими засобами, а також устаткуванням, приладами, iнструментами, необхiдними для випуску ново§ продук§;
      -- змiну технологiчних процесiв, режимiв роботи, автоматизацiю i механiзацiю ви­робничих процесiв, пiдвищення точностi виготовлення продукцi§;
      -- реконструкцiю, розширення, будiвництво нових виробничих потужностей i орга­нiзацiю спецiалiзованих виробництв;
      -- пiдвищення квалiфiкацi§, пiдготовку кадрiв i iншi заходи, необхiднi для впро­вадження стандарту.
       Завершення робiт з впровадження стандарту оформляється актом, який затверд­жує керiвник (заступник) пiдприємства (органiзацi§). У роботi комiсi§ беруть участь предс­тавники пiдприємства, яке впроваджує стандарт, i представник основного споживача.
       6.2. Державний нагляд за "впровадженням i додержанням стандартiв"
       Державний нагляд за "впровадженням i додержанням стандартiв" проводиться згiдно з Законом Укра§ни "Про Стандартизацiю".
       Державний нагляд - це дiяльнiсть спецiально уповноважених органiв державно§ ви­конавчо§ влади щодо контролю - за додержанням суб'єктами пiдприємницько§ дiяльностi (пiдприємцями) стандартiв, норм i правил при виробництвi та випуску продукцi§ (виконаннi робiт, наданнi послуг) для забезпечення iнтересiв суспiльства i споживачiв, §§ належно§ якостi, безпечно§ для життя, здоров'я, майна людей i навколишнього середовища.
       Державний нагляд здiйснює Держстандарт Укра§ни, його територiальнi органи, а також iншi спецiально уповноваженi органи. Державний нагляд здiйснюється за планами органiв державного нагляду або за зверненням громадян.
       Об'єктами державного нагляду є:
      -- продукцiя виробничо-технiчного призначення, товари народного споживання, продукцiя тваринництва та рослинництва, продукти харчування, а також продукцiя, що пройшла сертифiкацiю, - на вiдповiднiсть стандартам нормам i правилам,
      -- продукцiя iмпортна - на вiдповiднiсть чинним в Укра§нi стандартам, нормам i правилам стосовно безпеки життя, здоров'я й майна людей i навколишнього середовища;
      -- продукцiя експортна - на вiдповiднiсть стандартам, нормам, правилам або окремим вимогам, що обумовленi договором (контрактом);
      -- атестованi виробництва - на вiдповiднiсть установленим вимогам щодо сертифiкацi§ продукцi§.
      -- дотримання стандартiв, норм i правил при розробцi, виробництвi, випуску, зберiганнi, транспортуваннi, використаннi, експлуатацi§, реалiзацi§ та утилiзацi§ продукцi§, стадi§ реалiзацi§ товарiв у сферi торгiвлi, випуску i реалiзацi§ продукцi§ на пiдприємствах громадського харчування та надання послуг громадянам як споживачам методом проведення перiодичних перевiрок або перевiрок через вибiрковий чи суцiльний контроль;
      -- дотримання стабiльностi якостi сертифiковано§ продукцi§ i правил проведення §§ випробувань.
       Державний нагляд на конкретному пiдприємствi починається з того, що:
      -- вивчаються акти i пропозицi§ за результатами попередньо§ перевiрки;
      -- перевiряється забезпеченiсть пiдприємства необхiдною технiчною доку­ментацiєю (стандарти, креслення, карти технологiчного процесу);
      -- ознайомлюються з методами i засобами контролю технологiчного процесу i перевiряють §х вiдповiднiсть чинним стандартам;
      -- аналiзуються рекламацi§ на продукцiю, яку перевiряють;
      -- перевiряється наявнiсть служби стандартизацi§, §§ дiєздатнiсть i укомплек­тованiсть.
       Контроль якостi продукцi§ i §§ вiдповiднiсть вимогам стандартiв здiйснюють у такiй послiдовностi:
      
      -- вiдбираються контрольнi проби з числа тих виробiв, що були прийнятi вiд­дiлом технiчного контролю;
      -- проводять випробування вiдiбраних виробiв за всiма показниками вiдповiдно до чинних стандартiв;
      -- в цехах перевiряється додержання режимiв технологiчних процесiв, стан засо­бiв вимiрювання, робота вiддiлу технiчного контролю;
      -- перевiряється додержання стандартiв на матерiали i комплектуючi напiв­фабрикати, одержанi вiд сумiжникiв.
       При контролi строку впровадження стандарту перевiряється:
      -- наявнiсть наказу мiнiстерства чи вiдомства, а також наказу на пiдприємствi про впровадження стандарту;
      -- наявнiсть плану органiзацiйно-технiчних заходiв, необхiдних для впрова­дження стандарту i його виконання;
      -- забезпеченiсть пiдприємства необхiдною сировиною, устаткуванням, осна­щенням, iнструментом, технiчною документацiєю для впровадження стандарту в дiю;
      -- з яких показникiв стандарту при впровадженнi допущенi вiдхилення;
      -- якщо стандарт не впроваджується, то якi є на це причини.
       За результатами контролю складається акт з висновками i пропозицiями. При порушеннi вимог стандартiв органи Держнагляду
      -- дають вказiвку, спрямовану на усунення виявлених недолiкiв;
      -- забороняють вiдвантаження недоброякiсно§ продукцi§;
      -- в необхiдних випадках висувають пропозицiю про притягнення до адмiнiст­ративно§ i судово§ вiдповiдальностi осiб, винних у випуску недоброякiсно§ продукцi§.
       Поряд з проведенням державного нагляду проводиться i вiдомчий нагляд за впровадженням i додержанням стандартiв, норм, правил. Завдання його аналогiчнi до завдань державного нагляду.
       6.3. Технiко-економiчна ефективнiсть стандартизацi§
       Стандартизацiя є невiд'ємною часткою робiт при створеннi ново§ технiки i характеризується високою економiчною ефективнiстю.
       Економiчна ефективнiсть є наслiдком економi§ грошових, матерiальних, людських та iнших ресурсiв, яка вiдбувається за рахунок впровадження нових або оновлених НТД i визначається тим, що стандартизацiя дозволяє:
       - привести показники якостi продукцi§ у вiдповiднiсть з досягненнями науки i технiки;
       - комплексно ув'язати властивостi сировини, матерiалiв, напiвфабрикатiв i
       готово§ продукцi§;
       - скоротити термiни, трудомiсткiсть розробки i освоєння виробництва нових
       видiв продукцi§;
      -- впорядкувати системи документацi§;
      -- пiдвищити рiвень спецiалiзацi§ виробництва;
      -- здiйснити нагляд за впровадженням i додержанням стандартiв в народному
       господарствi.
       Економiчну ефективнiсть стандартизацi§ можна визначити в масштабi всього на­родного господарства, галузi виробництва або окремого пiдприємства. Для цього ви­конують спецiальнi економiчнi розрахунки, якi проводяться вiдповiдно до чинних нор­мативних документiв.
       Економiчний ефект вiд стандартизацi§ складає виражену в грошових чи нату­ральних показниках економiю живо§ i матерiалiзовано§ працi в суспiльному виробництвi внаслiдок впровадження стандарту з урахуванням необхiдних затрат. Визначається вiн на основi тих же принципiв, що i економiчний ефект науково-технiчного прогресу, скла­довою частиною якого є стандартизацiя.
       Виконання робiт з стандартизацiй забезпечує:
      -- скорочення циклiв проектування, пiдготування виробництва, виготовлення i ремонту виробiв - економiя часу;
      -- зменшення затрат працi, матерiали .енергi§ - економiя ресурсiв;
      -- зменшення затрат на проектування, собiвартостi виготовлення, затрат на ре­монти - економiя коштiв.
      -- Методологiчна оцiнка економiчно§ ефективностi стандартизацi§ (ЕЕС)
       базується на таких постулатах;
      -- ЕЕС трактується як єдиний комплексний результат економiчних, органi­зацiйних та технiчних заходiв;
      -- величина ЕЕ визначається з врахуванням масштабiв впровадження заходiв зi
       стандартизацi§;
      -- величина ЕЕ визначається упродовж всього перiоду дi§ стандарту;
      -- ступiнь ефективностi визначається порiвнянням всiх затрат на розробку i впровадження стандартiв з величиною ефекту вiд його застосування.
       При проведеннi робiт зi стандартизацi§ критерi§ економiчно§ ефективностi повиннi бути основними, бо визначають напрямок цих робiт i рiвень показникiв, що закладаються в стандарти. Тому визначення величини економiчного ефекту повинно проводитися, починаючи з початково§ стадi§ i супроводжувати весь процес розробки стандарту для вибору i встановлення оптимального рiвня стандартизованих показникiв.
       Вже при розробцi планiв i програм стандартизацi§ за укрупненими показниками визначається величина очiкуваного економiчного ефекту, який уточнюється при скла­даннi технiчного завдання на розробку кожного конкретного стандарту. Пiд час роботи над створенням стандарту проведення технiко-економiчних розрахункiв має на метi вибiр оптимального варiанта вирiшення завдань стандартизацi§.
       Розроблений стандарт подається на розгляд i затвердження з уточненим технiко-економiчним розрахунком ефективностi, який потрiбен для прийняття рiшення про його затвердження i впровадження в народне господарство на основi значення очiкуваного економiчного ефекту. Пiсля впровадження стандарту на пiдставi цих даних про фактичнi результати, отриманi в сферi проектування, виробництва i експлуатацi§ об'єктiв стан­дартизацi§, можна розрахувати значення фактичного економiчного ефекту, необхiдне для аналiзу змiн економiчних показникiв внаслiдок проведення робiт з стандартизацi§.
       Проте порядок, що встановлює необхiднiсть проведення технiко-економiчних розрахункiв, допускає i винятки. З урахуванням рiзноманiтностi об'єктiв стандартизацi§ не завжди є можливим i доцiльним визначити економiчну ефективнiсть. Це стосується:
      -- стандартiв, в яких технiко-економiчнi показники залишились незмiнними порiвняно з базовими;
      -- стандартiв, що встановлюють пiдвищенi норми для органолептичних властивостей продукцi§;
      -- загально технiчних i органiзацiйно-методичних стандартiв, спрямованих на встановлення порядку проведення робiт (iнструкцi§, положення, правила i норми ви­робничо-технiчного призначення, документацiя у сферi управлiння виробництвом, технiко-економiчна iнформацiя); стандартiв на термiни, визначення, класифiкацiю, по­значення. Для вказаних стандартiв даються якiснi характеристики §х доцiльностi i за­трати на §х розробку i впровадження.
      
       Лекцiя 2
       Мiжнароднi органiзацi§ стандартизацi§
      
       . Органiзацi§ ISO i IEC, об'єднаний технiчний комiтет JTC1
        Мiжнародна органiзацiя ISO почала функцiонувати 23 лютого 1947 р. як добровiльна, неурядова органiзацi§. Вона була установлена на основi досягнутого на нарадi в Лондонi в 1946 р. угоди мiж представниками 25-ти iндустрiально розвинених кра§н про створення органiзацi§, що володiє повноваженнями координувати на мiжнародному рiвнi розробку рiзних промислових стандартiв i здiйснювати процедуру ухвалення §х як мiжнароднi стандарти. Основна мета органiзацi§ ISO - сприяння мiжнародному обмiну товарами i послугами, а також спiвпрацi кра§н в економiчнiй, iнтелектуальнiй, технологiчнiй i науковiй сферах.
        Дiяльнiсть ISO пов'язана iз стандартизацiєю великого спектру товарiв, технологiй i послуг рiзних областей, включаючи: текстильну промисловiсть, обробку iнформацi§, телекомунiкацiю, виробництво i використання енергi§, кораблебудування, банкiвськi i фiнансовi послуги, захист навколишнього середовища, охорону здоров'я i безпеку, освiта i iн.
        Спочатку повноваження ISO в мiжнароднiй стандартизацi§ були обмеженi виключенням з §§ поля дiяльностi двох важливих галузей - телекомунiкацiйною, а також електротехнiчно§ i електронно§ галузей, оскiльки для цих напрямiв вже склалася система мiжнародно§ стандартизацi§ в особi органiзацiй ITU i IEC, вiдповiдно. Проте в наслiдок у цих трьох органiзацiй розвинувся значний сумiсний iнтерес, пов'язаний iз стандартизацiєю технологiй iнформацiйно§ iндустрi§. Виключення колiзiй в дiяльностi органiзацiй мiжнародно§ стандартизацi§ там, де §х iнтереси пеерсiкались, вирiшувалося за допомогою створення сумiсного комiтету (наприклад, JTC1) або робочих груп.
        Офiцiйна назва ISO це - International Organization for Standardization. "ISO" не є абревiатурою офiцiйно§ назви органiзацi§, а слово, яке служить ще одним §§ назвою. Це слово походить вiд грецького слова "isos", яке означає "рiвний" (equal), тобто рiвний стандарту.
        Органiзацiя ISO внесла великий внесок до становлення мiжнародно§ системи стандартизацi§.
        До §§ важливих заслуг слiд вiднести розробку тих, що знайшли усесвiтнє застосування фундаментальних системних стандартiв по основах управлiння якiстю продукцi§ (ISO 9000) i навколишнiм середовищем (ISO 14000), а також розробку стандартiв на телефоннi i банкiвськi картки, фотоустаткування, вантажнi контейнери, звичайно ж, мови програмування i багато що iнше.
        Масштаб дiяльностi ISO характеризується наступними даними.
        Загальне число створених i супроводжуваних стандартiв ISO до 2001 р., складало порядка 13000, з яких бiльше 2000 стандартiв вiдносяться до областi IТ.
        У ISO працює близько 3 000 технiчних комiтетiв, пiдкомiтетiв i робочих груп, в нарадах яких щорiчно бере участь бiльше 30000 експертiв. ISO спiвробiтничає з бiльш нiж 500 мiжнародними органiзацiями.
        ISO є органiзацiєю федерального типу. У §§ склад входять органiзацi§, якi пiдроздiляються на три групи:
      -- органiзацi§-члени ISO (member bodies) - безпосередньо складовi ISO i що є найбiльш представницькими органiзацiями стандартизацi§ в сво§х кра§нах, якi роздiляють вiдповiдальнiсть за виконання основних органiзацiйних i технiчних завдань ISO, а також несуть основне фiнансове навантаження по забезпечення дiяльностi ISO;
      -- органiзацi§-кореспонденти (correspondent members) - що не приймають активно§ участi в технiчнiй i органiзацiйнiй роботi ISO, але що мають доступ до iнформацi§, що цiкавить §х (зазвичай ця форма участi в роботi ISO використовується для залучення до процесу стандартизацi§ кра§н, що розвиваються);
      -- органiзацi§-пiдписчики (subscriber members) - органiзацi§, з яких взимаются мiнiмальнi внески, що дозволяють §м пiдтримувати офiцiйнi контакти з системою стандартизацi§ (зазвичай цiєю формою участi користуються економiчно слабо розвиненi кра§ни).
        До 2001 р. ISO включала в свiй склад 135 органiзацiй нацiональних стандартiв, з них 90 - першого типу (member bodies), 36 - другого (correspondent members) i 9 - третього (subscriber members).
        Органiзацiйна структура ISO [www.iso.ch] показана нарис. 2.1, на якому використовуються наступнi скорочення:
        CASCO - ISO Committee on conformity assessment (комiтет з сертифiкацi§)
        COPOLCO - ISO Committee on consumer policy (комiтет споживчо§ полiтики)
        DEVCO - Committee on developing country matters (комiтет у справах з кра§нами, що розвиваються)
        INFCO - ISO Committee on information system and services (комiтет з iнформацiйних систем i послуг)
        REMCO - ISO Committee on reference materials (комiтет з еталонних матерiалiв)
         Верховним органом ISO є Генеральна асамблея (General Assembly), яка збирається раз на три роки для вироблення полiтичних вирiшень стратегiчного рiвня i обрання керiвного складу органiзацi§.
        Реалiзацiя цих стратегiчних рiшень покладається на Раду (Council), до складу яко§ входять президент Генерально§ асамбле§ (як голова Ради), вiце-президент, скарбник органiзацi§ i близько двох десяткiв вибраних високопоставлених чиновникiв. Засiдання Ради проводяться щорiчно. На них вирiшуються питання, пов'язанi з технiчною структурою ISO, з публiкацiєю прийнятих стандартiв, призначенням членiв виконавських органiв, наприклад, Радого з технiчного управлiння (Technical Management Board), з обранням голiв технiчних комiтетiв, затвердженням планiв робiт технiчних комiтетiв i iн.
         У органiзацiйну стуктуру ISO входять: комiтети, що вiдповiдають за розробку полiтики органiзацi§ (CASCO, COPOLCO, DEVCO, INFCO); комiтет з еталонних або довiдкових матерiалiв (REMCO); постiйнi i тимчасовi групи технiчних консультантiв (advisory groups); центральний секретарiат (Central Secretariat); технiчнi комiтети (Technical Committees, TCs).
         Вся змiстовна робота по стандартизацi§ IТ виконується технiчними комiтетами. Кожен технiчний комiтет має унiкальний iдентифiкатор, який складається з префiкса "ТС", за яким слiдує порядковий номер комiтету. Якщо комiтет розпускається, то його номер не перевикористовується. При утвореннi нового комiтету йому привласнюється перший по порядку невживаний номер. Кожен комiтет має свiй секретарiат. Робота, що виконується комiтетом, розподiляється по пiдкомiтетах (subcommittees, SCs) з урахуванням §х спецiалiзацi§. Кожен пiдкомiтет також має свiй секретарiат. Секретарiати комiтетiв i пiдкомiтетiв розподiляються по органiзацiях-членах ISO, якi i спонсорують роботу вiдповiдних секретарiатiв.
         Технiчнi комiтети i пiдкомiтети можуть розподiляти роботу по робочих групах (Work Groups, WGs). Робочi групи не мають секретарiатiв. Вони очолюються керiвниками (conveners), батькiвськими комiтетами, що призначаються. Кожна з органiзацiй-членiв ISO може побажати, щоб §§ представник брав участь в роботi будь-якого комiтету, пiдкомiтету або робочо§ групи. Iснують двi форми такого представництва - у виглядi P-членiв (P-members) i O-членiв (O-members). Першi є повноправними учасниками (participants) роботи по стандартизацi§, другi виступають в ролi оглядачiв (observers) роботи, функцi§ яких обмежуються тiльки отриманням iнформацi§ про виконувану роботу.
         В кiнцi 2000 р. в ISO налiчувалося 187 комiтетiв, 572 пiдкомiтети, 2063 робочих груп i 45 спецiальних дослiдницьких груп.
         Центральний секретарiат ISO розташований в Женевi, має штат близько 200 чоловiк. Вiн здiйснює органiзацiю поточно§ роботи комiтетiв, iнформацiйне забезпечення членiв ISO, технiчну i органiзацiйну пiдтримку роботи секретарiатiв комiтетiв i пiдкомiтетiв i iн.
         Щорiчнi витрати на фiнансування роботи ISO оцiнюються в 150 мiльйонiв швейцарських франкiв. 80 вiдсоткiв цiє§ суми спонсорується 35-у основними членами ISO. Iншi 20 вiдсоткiв збираються з внескiв членiв ISO, що залишилися, а також з доходiв, отриманих вiд продажу публiкацiй ISO. Друга частина суми витрачається в основному на пiдтримку роботи центрального секретарiату.
         Основними партнерами ISO є органiзацi§ стандартизацi§ IEC i ITU. Стратегiчним партнером ISO, з яким вона значною мiрою погоджує свою дiяльнiсть, є Усесвiтня торгова органiзацiя (World Trade Organization, WTO).
        Тепер розглянемо власне процес розробки мiжнародних стандартiв, так званий ISO-процес.
         Першi 25 рокiв свого iснування основною метою дiяльностi ISO була гармонiзацiя нацiональних стандартiв. У цей перiод ISO здiйснювала публiкацiю рекомендацiй (ISO Recommendations), якi були результатом узгодження специфiкацiй нацiональних органiзацiй стандартизацi§. З початку 70-х рокiв ISO почала видавати мiжнароднi стандарти (ISO standards), вважаючи, що це бiльшою мiрою сприятиме розвитку мiжнароднiй торгiвлi. З початку 80-х рокiв, коли процеси глобалiзацi§ торгiвлi почали виявлятися все бiльш виразно, ISO активно втягується в процес розробки нових мiжнародних стандартiв в актуальних областях, поступово вiддаляючись вiд початкового завдання гармонiзацi§ нацiональних стандартiв.
         Спрощена модель ISO-процесу, що визначає цикл розробки мiжнародних стандартiв, включає наступнi основнi етапи еволюцi§ документа:
      -- заявка на розробку стандарту (new work item proposal, NP)
      -- робочий документ (Working Draft, WD)
      -- проект пропозицi§ (Draft Proposal, DP)
      -- проект мiжнародного стандарту (Draft International Standard, DIS)
      -- мiжнародний стандарт (International Standard, IS).
         Спочатку пропозицiя про виконання ново§ роботи (new work item proposal, NP) поступає в секретарiат вiдповiдного комiтету. Це пропозицiя, як правило, виходить вiд деякого Р-члена або органiзацi§, що офiцiйно спiвробiтничає з ISO (liaison organization). Якщо комiтет приймає ця пропозицiя, то воно поступає в деякий пiдкомiтет цього комiтету i одна з робочих груп даного пiдкомiтету готує вiдповiдний WD, який потiм передається в пiдкомiтет для голосування. Якщо консенсус в пiдкомiтетi по даному WD досягнутий, то цей документ приймає статус DP i прямує в центральний секретарiат для реєстрацi§ як DIS. (В принципi DIS вважається достатньо стабiльним документiв, який може служити як основа для проектування вiдповiдних йому реалiзацiй.). Центральний секретарiат перевiряє, чи вiдповiдає даний DIS вимогам ISO i, якщо вiн всiм вимогам вiдповiдає, розсилає його членам ISO для вивчення, пiдготовки зауважень i вердикту. Коли схвалення дiстало вiд бiльшостi членiв технiчного комiтету i вiд не менше чим трьох чвертей голосуючих членiв ISO, даний DIS, званий на кiнцевiй стадi§ остаточним або Final DIS (FDIS), стає IS i публiкується як мiжнародний стандарт. Для оновлення стандартiв в ISO був прийнятий за основу п'ятирiчний цикл.
         Термiн розробки стандартiв вiдповiдно до описано§ вище схеми мiг складати до трьох-чотирьох рокiв, що незабаром стало стримуючим чинником для галузi IТ, що так стрiмко розвивалася.
        Прагнучи до пошуку ефективних для практики рiшень i до конструктивно§ спiвпрацi з професiйними органiзацiями, в 90-х роках ISO почала застосовувати прискорену процедуру балотування публiчно доступних специфiкацiй (PAS) (наприклад, вiдритих специфiкацiй або промислових стандартiв, що володiють певним рiвнем консенсусу), яка отримала назву "Fast tracking".
         Також для пiдвищення ефективностi процесу стандартизацi§ в другiй половинi 90-х ISO провела реiнжинiрiнг своє§ дiяльностi, за допомогою переходу на використання в роботi комiтетiв, пiдкомiтетiв i робочих груп сучасних електронних технологiй, що дозволило iстотно скоротити час створення мiжнародних стандартiв до 9-12 мiсяцiв.
         Проте вимоги до процесу стандартизацi§ IТ постiйно зростали, а сам процес стандартизацi§ продовжував прискорено розвиватися на всiх рiвнях. Вiд ISO були потрiбнi новi пiдходи для адекватно§ реакцi§ на виклик реальностi.
         Значним стимулом для прогресу мiжнародно§ стандартизацi§ з'явилися два важливi чинники, що вiдбулися на початку 90-х рокiв. Перший - це вирiшення європейських кра§н створити єдиний європейський ринок, основою чому повинна була служити всеосяжна система регiональних стандартiв на продукти, технологi§ i послуги. Провiдна роль в успiшному розвитку процесу європейсько§ стандартизацi§ належить органiзацi§ CEN (європейському аналогу ISO). Тому вiденська угода (Vienna Agreement) про встановлення технiчно§ спiвпрацi мiж ISO i CEN значно укрiпила мiжнародну систему стандартизацi§.
         Iншим важливим чинником розвитку мiжнародно§ стандартизацi§ став згадуваний вище процес стандартизацi§ консорцiумiв. Специфiкацi§, що створюються консорцiумами, є угоди мiж основними учасниками ринку для конкретного виду продуктiв i часто стають стандартами де-факто, але вони не досягають рiвня консенсусу, характерного для мiжнародних стандартiв. Слiд також вiдзначити, що, не дивлячись на високу продуктивнiсть процесу стандартизацi§ консорцiумiв, вiн не замiнює формальну стандартизацiю. Найбiльший ефект досягається тодi, коли обидва цi процеси зливаються в єдиний процес глобально§ стандартизацi§. Тому ISO i iншi органiзацi§ формально§ стандартизацi§ розробляють новi форми спiвпрацi з консорцiумами, направленi на iнтеграцiю спiльних зусиль в створеннi всеосяжно§ системи мiжнародних стандартiв, що задовольняє потребам свiтового ринку.
         Саме з цiєю метою ISO в 2002 р. модернiзувала сво§ технологiчнi процедури ISO-процесу, надавши великi права сво§м технiчним комiтетам в рiшеннi питання про можливiсть прискореного розгляду специфiкацiй, пiдготовлених консорцiумами. Для цiє§ мети розширена номенклатура типiв нормативних документiв, що включає документи, що вимагають рiзних рiвнiв консенсусу i прозоростi процесу стандартизацi§ залежно вiд потреб практики у кожному конкретному випадку. А саме, склад типiв нормативних документiв ISO тепер включає:
      -- стандарти ISO (ISO Standards)
      -- публiчно доступнi специфiкацi§ ISO (ISO/PAS - Publicly Available Specifications)
      -- технiчнi специфiкацi§ ISO (ISO/TS - Technical Specifications)
      -- технiчнi звiти (ISO/TR - Technical Reports)
      -- промисловi технiчнi угоди (ITA - Industry Technical Agreement).
         Зокрема, типами документiв, що характеризуються вимогами меншого рiвня узгодженостi в порiвняннi з мiжнародними стандартами, є документи ISO/PAS i ISO/TS, для яких по розсуду робочих груп i пiдкомiтетiв ISO можуть бути реалiзованi прискоренi варiанти ISO-процесу.
         ISO також забезпечує можливiсть ухвалення документiв, розроблених поза даною органiзацiєю, як, наприклад, промисловi технiчнi угоди (Industry Technical Agreement).
         Всi цi документи iз спрощеним ISO-процесом повиннi будуть переглядатися через три роки, внаслiдок чого можливi два варiанти. Або вони переставатимуть дiяти, або, у разi успiшного перегляду, прийматимуть статус мiжнародних стандартiв ISO.
         Розглянута вище модернiзацiя ISO процесу показує бажання ISO бути гнучкою i такою, що адаптується, щоб вiдповiдати вимогам iндустрi§ i ринку до системи мiжнародних стандартiв.
         Органiзацiя IEC, утворена в 1906 р., також як i ISO є добровiльною неурядовою органiзацiєю. Ї§ дiяльнiсть в основному пов'язана iз стандартизацiєю фiзичних характеристик електротехнiчного i електронного устаткування. Основна увага IEC придiляє таким питанням, як, наприклад, електровимiрювання, тестування, утилiзацiя, безпека електротехнiчного i електронного устаткування. Як i в ISO, членами IEC є нацiональнi органiзацi§ (комiтети) стандартизацi§ технологiй у вiдповiдних галузях, що представляють iнтереси сво§х кра§н в справi мiжнародно§ стандартизацi§. В даний час до складу IEC входить бiльше 50 таких членiв.
         З органiзацiйно§ точки зору IEC має пристрiй багато в чому аналогiчне ISO. Процес створення стандартiв в IEC також аналогiчний моделi цього процесу, прийнятiй в ISO. Правильнiше слiд було б говорити про аналогiчнiсть ISO органiзацi§ IEC, оскiльки ISO створювалася багато в чому за образом i подобою великодосвiдченою IEC. Як i в ISO основну роботу по розробцi стандартiв в IEC виконують технiчнi комiтети (TCs) i пiдкомiтети (SCs), загальна чисельнiсть яких бiльше 200.
         Разом iз стандартами на електротехнiчнi апарати i машини IEC розробляє стандарти на електроннi пристро§, пов'язанi з обробкою iнформацi§. Наприклад, §й розробленi наступнi стандарти:
      -- IEC-625.1 - стандарт на iнтерфейс шини програмованих приладiв;
      -- IEC-9316 - стандарт на системний iнтерфейс комп'ютерiв з 8-розрядною шиною.
         Маючи сумiснi iнтереси в областi стандартизацi§ IТ, ISO i IEC домовилися об'єднати сво§ зусилля, створивши в 1987 р. єдиний орган JTC1 (Joint Technical Committee 1 - Об'єднаний технiчний комiтет 1), призначений для формування всеосяжно§ системи базових стандартiв в областi IТ i §х розширень для конкретних сфер дiяльностi. Цей комiтет тiсно спiвробiтничає з Мiжнародним Союзом Електрозв'язку (ITU).
         Розглянемо точнiшi визначення сфери дiяльностi i цiлей комiтету JTC1, сформульованi в документi ISO\IEC JTC1 N430, прийнятому на пленарнiй нарадi комiтету, що проходила в Парижi в груднi 1996 р.
         Сфера дiяльностi - мiжнародна стандартизацiя в областi IТ, при цьому поняття IТ в цьому документi трактується таким чином: "Iнформацiйнi технологi§ включають специфiкацiю, проектування i розробку систем i засобiв, що мають справу iз збором, уявленням, обробкою, безпекою, передачею, органiзацiєю, зберiганням i пошуком iнформацi§, а також обмiном i управлiнням iнформацiєю".
        Основними цiлями JTC1 визначаються:
        "розробка, пiдтримка, просування стандартiв IТ, що є необхiдними для глобального ринку, задовольняють вимогам бiзнесу i користувачiв i що мають вiдношення до:
      -- проектуванню i розробцi систем i засобiв IТ
      -- продуктивностi i якостi продуктiв i систем IТ
      -- безпецi систем IТ i iнформацi§
      -- переносимостi прикладних програм
      -- iнтероперабельности продуктiв i систем IТ
      -- унiфiкованим засобам i оточенням
      -- гармонiзованому словнику понять областi IТ
      -- дружнiм i ергономiчним призначеним для користувача iнтерфейсам".
         Основнi принципи роботи JTC1 будуються вiдповiдно до вимог сучасного бiзнесу i орiєнтуються на економiчну рентабельнiсть i скорочення термiнiв розробки стандартiв, а також припускають залучення до процесу стандартизацi§ широкого круга зацiкавлених професiйних органiзацiй i експертiв, акцентування на забезпечення iнтернацiоналiзацi§ продуктiв i сервiсiв.
         Робота над стандартами IТ, здiйснювана в JTC1, тематично розподiлена по пiдкомiтетах (Subcommittees - SC).
         На додаток до пiдкомiтетiв JTC1 перiодично створює спецiальнi i/або дослiдницькi групи, вирiшальнi поточнi завдання стандартизацi§ IТ.
        У 2001 р. склад пiдкомiтетiв JTC1 виглядав таким чином:
      -- SC1 Vocabulary (словник понять)
      -- SC2 Corded character sets (Символьнi набори i кодування iнформацi§)
      -- SC6 Telecommunication and information exchange between systems (Телекомунiкацiя i iнформацiйний обмiн мiж системами)
      -- SC7 Software engineering (Програмна iнженерiя)
      -- SC11 Flexible magnetic media for digital data interchange (Гнучке магнiтне середовище для обмiну електронними даними)
      -- SC17 Identification cards and related devices (Iдентифiкацiйнi карти i пов'язанi з ними пристро§)
      -- SC22 Programming languages, their environments and system software interfaces (Мови програмування, §х оточення i iнтерфейси системного програмного забезпечення)
      -- SC24 Computer graphics and image processing (Комп'ютерна графiка i обробка зображень)
      -- SC25 Interconnection of information technology equipment (Взаємозв'язок устаткування iнформацiйних технологiй)
      -- SC27 IT Securities techniques (Методи безпеки IТ)
      -- SC29 Coding of audio, picture, multimedia and hypermedia information (Кодування аудiо, графiчною, мультимедiйною i гiпермедiа iнформацi§)
      -- SC31 Automatic identification and data capture techniques (Автоматична iдентифiкацiя i методи прочитування даних)
      -- SC32 Data management and interchange (Обмiн i управлiння даними)
      -- SC34 Document description and processing languages (Мови опису i обробки документiв)
      -- SC35 Use interfaces (Призначенi для користувача iнтерфейси)
      -- SC36 Learning Technology (Технологi§ навчання).
         Кожен з пiдкомiтетiв, як наголошувалося вище, має свiй секретарiат, що працює в однiй §х органiзацiй нацiональних стандартiв (як правило, це органiзацi§ ANSI, AFNOR, BSI, DIN, JISC i деякi iншi). Такий секретарiат здiйснює контроль над робочими групами пiдкомiтету, забезпечує документообiг в пiдкомiтетi i координирацию роботи груп.
       Органiзацiя ITU
         ITU (International Telecommunication Union - Мiжнародний Союз Електрозв'язку) - мiжнародна мiжурядова органiзацiя, що спецiалiзується в областi стандартизацi§ електрозв'язку. Вона об'єднує бiльше 500 урядових i неурядових органiзацiй. У §§ склад входять телефоннi, телекомунiкацiйнi i поштовi мiнiстерства, вiдомства i агенства рiзних кра§н, а також органiзацi§-постачальники устаткування для забезпечення телекомунiкацiйного сервiсу. Основне завдання ITU полягає в координацi§ розробки гармонiзованих на мiжнародному рiвнi правив i рекомендацiй, призначених для побудови i використання глобальних телемереж i §х сервiсiв.
         У 1947 р. ITU отримала статус спецiалiзованого агенства Органiзацi§ Об'єднаних Нацiй (ООН). Центральний офiс ITU розташований в Женевi (Швейцарiя). Штатний склад спiвробiтникiв включає 770 чоловiк. Рiчний бюджет органiзацi§ складає близько 333 мiльйонiв швейцарських франкiв.
         ITU - стара мiжнародна професiйна органiзацiя. Вона була заснована в 1865 р. пiсля пiдписання 20-у європейськими державами першо§ мiжнародно§ конвенцi§ по телеграфi§. Перша назва ITU розшифровувалася як Мiжнародний союз по телеграфi§ (International Telegraph Union). Весь час свого iснування ITU несло вiдповiдальнiсть за розробку правив i рекомендацiй, що регламентують розвиток глобальних телекомунiкацiйних мереж i сприяючих стандартизацi§ телепослуг, а також стандартизацi§ операцiй по експлуатацi§ систем електрозв'язку. ITU оперативно вiдстежувала новiтнi досягнення, такi, як, наприклад, винахiд телефону i радiотелеграфi§, поява супутникового зв'язку i цифрових систем передачi даних, сучасних комп'ютерних мереж i систем мобiльного зв'язку, iнтегруючи цi досягнення в глобальнi телекомунiкацiйнi послуги.
         Своя перша назва органiзацiя зберiгала до 1932 р., коли на мадридськiй мiжнароднiй конференцi§ з телекомунiкацiй було ухвалено рiшення про змiну §§ назви. ITU почала називатися Мiжнародним союзом по телекомунiкацiях (International Telecommunication Union), що дозволило зберегти незмiннiй абревiатуру назви органiзацi§.
         У 1956 р. в результатi чергово§ реорганiзацi§ ITU був сформований Мiжнародний консультативний комiтет з телеграфi§ i телефонi§ (International Telephone and Telegraph Consultative Committee, - CCITT), в роботах якого, зокрема, були закладенi основи стандартизацi§ технологiй комп'ютерних мереж. Iншими основними пiдроздiлами ITU у той час були: CCIR (the International Radio Consultative Committee - Мiжнародний консультативний комiтет з радiозв'язку) i IFRB (the International Frequency Registration Board - Мiжнародний радий з реєстрацi§ частот), а з 1990 р. i Радий з розвитку телекомунiкацiй в кра§нах, що розвиваються (Telecommunications Development Bureau - TDB).
         У груднi 1992 р. на позачерговiй женевськiй конференцi§ була проведена структурна реформа ITU. Були створенi три сектори:
      -- Радiокомунiкацi§ (Radiocommunication Sector або ITU-R) - сектор, що включає загальнi функцi§ комiтету по радiозв'язки CCIR, а також завдання, що виконувалися радим з реєстрацi§ частот FRB.
      -- Стандартизацi§ телекомунiкацiй (Telecommunication Standardization Sector (TSS) або ITU-T) - сектор, який прийняв на себе функцi§ CCITT, а також функцi§ комiтету по радiозв'язки CCIR, пов'язанi з виходом засобiв радiозв'язку на мережi загального користування.
      -- Розвитку телекомунiкацiй (Telecommunication Development або ITU-D) - сектор, що визначає питання стратегi§ i полiтики розвитку систем електрозв'язку.
         Вищою ланкою органiзацiйного управлiння ITU служить Загальна конференцiя (Plenipotentiary Conference), що визначає стратегiчнi рiшення, пов'язанi з напрямами дiяльностi i структурою органiзацi§, а також що формує виконавський орган - Раду (Council), що здiйснює виконання намiчених конференцiєю завдань. Найвищим органом управлiння кожного сектора є усесвiтня конференцiя вiдповiдно§ (для даного сектора) тематично§ спрямованостi.
        Зокрема, для сектора ITU-T (також званого TSS), який представляє в даному контекстi найбiльший iнтерес, такi конференцi§ називаються Усесвiтнiми конференцiями iз стандартизацi§ телекомунiкацiй (World Telecommunication Standardization Conferences). Одним з основних завдань ITU-T є розробка i узгодження Рекомендацiй, забезпечуючих iнтероперабельнiсть телекомунiкацiйного сервiсу в глобальному масштабi.
        Для органiзацiй, що входять до складу ITU-T визначено наступнi п'ять класiв членства:
      -- клас A - нацiональнi мiнiстерства i вiдомства зв'язку;
      -- клас B - крупнi приватнi корпорацi§, що працюють в областi електрозв'язку;
      -- клас C - науковi органiзацi§ i пiдприємства, що проводять зв'язне устаткування;
      -- клас D - мiжнароднi органiзацi§, зокрема, органiзацiя ISO;
      -- клас E - органiзацi§ з iнших областей дiяльностi, але зацiкавленi в роботi в даному секторi.
        Право голосу при ухваленнi рiшень дається тiльки представникам органiзацiй класiв A, B.
        Стандарти, що приймаються, ITU-T мають статус рекомендацiй.
         Основна робота по розробцi стандартiв виконується дослiдницькими групами (Study Groups - SGs). Кожна з груп має власний напрям дiяльностi. Склад дослiдницьких груп достатньо стабiльний. Вiн вибраний за тематичним принципом, так, щоб забезпечити повноту покриття всiх актуальних напрямiв технологiй електрозв'язку. У 2000 р. налiчувалося 14 таких груп. З погляду стандартизацi§ IТ найбiльший iнтерес представляє дiяльнiсть таких груп, як, наприклад:
      -- SG7 - Data and open communications systems (Данi i вiдкритi комунiкацiйнi системи)
      -- SG8 - Multimedia Services (Мультимедiйнi сервiси)
      -- SG10 - Software languages (Мови для програмного забезпечення) - маються на увазi стандарти мов програмування i мов формально§ специфiкацi§, використовуваних при розробцi телекомунiкацiйних систем.
      -- SG13 - GII principles and structure (Структура i принципи Глобально§ iнформацiйно§ iнфраструктури).
         Для рекомендацiй, що розробляються, ITU-T введена (з часiв дiяльностi CCITT) класифiкацiя документiв, а саме, все Рекомендацiй розбитi по серiях, якi iдентифiкуються буквами алфавiту вiд A до Z. Список цих серiй приведений нижче.
      -- Series A: Organization of the work of the ITU-T (Органiзацiя роботи ITU-T)
      -- Series B: Means of expression: definitions, symbols, classification (Засоби виразу: символи, класифiкацiя)
      -- Series C: General telecommunication statistics. (Загальнi статистичнi данi в телекомунiкацi§)
      -- Series D: General tariff principles (Загальнi принципи тарифiкацi§)
      -- Series E: Overall network operation, telephone service and human factors (Загальна робота мереж, телефоннi послуги i людськi чинники)
      -- Series F: Non-telephone telecommunication services (Нетелефоннi служби електрозв'язку)
      -- Series G: Transmission systems and media, digital systems and networks (Системи передачi i середовища, цифровi системи i мережi)
      -- Series H: Audiovisual and multimedia systems (Аудiовiзуальнi i мультимедiйнi системи)
      -- Series I: Integrated services digital network - ISDN (Цифрова Мережа з Iнтеграцiєю Служб)
      -- Series J: Transmission of television, sound programme and other multimedia signals (Передача звуковому вiщанню, телевiзiйних i мультимедiйних сигналiв)
      -- Series K: Protection against nterference (Захист вiд перешкод)
      -- Series L: Construction, installation and other elements of outside plant (Конструкцiя, прокладка, захист кабелiв i елементiв лiнiйних споруд)
      -- Series M: TMN and network maintenance: international transmission systems, telephone circuits, telegraphy, facsimile and leased circuits (Технiчна експлуатацiя: мiжнароднi системи передачi, телефоннi канали, телеграфнi, факсимiльнi i такi, що орендуються канали)
      -- Series N: Maintenance: international sound programme and television transmission circuits (Технiчна експлуатацiя: мiжнароднi канали звукового i телевiзiйного вiщання)
      -- Series O: Specifications of measuring equipment (Вимоги до вимiрювально§ апаратури)
      -- Series P: Telephone transmission quality, telephone installations, local line networks (Якiсть телефонно§ передачi, прокладка лiнiй, мережi локальних лiнiй)
      -- Series Q: Switching and signalling (Комутацiя i сигналiзацiя)
      -- Series R: Telegraph transmission (Телеграфна передача)
      -- Series S: Telegraph services terminal equipment (Крайове устаткування телеграфних служб)
      -- Series T: Terminals for telematic cervices (Крайове устаткування i телематические служби)
      -- Series U: Telegraph Switching (Телеграфна комутацiя)
      -- Series V: Data communication over the telephone network (Передача даних по телефоннiй мережi)
      -- Series X: Data networks and open system communications (Мережi передачi даних i зв'язок вiдкритих систем)
      -- Series Y: Global information infrastructure (Глобальна iнформацiйна iнфраструктура)
      -- Series Z: Programming languages (Мови програмування)
         Як можна бачити з приведеного списку серi§в Рекомендацiй ITU-T, найбiльший iнтерес для областi IТ представляють Рекомендацi§ серi§в H, X, Y, Z.
        Прикладами Рекомендацiй цих серi§в можуть служити наступнi стандарти i §х пiдсерi§:
      -- X.200-X.299 - Open Systems Interconnection /стандарты взаємозв'язки вiдкритих систем/
      -- X.400-X.499 - Message Handling Systems / стандарти систем обробки сообщений/
      -- X.500-X.599 - Directory /стандарты довiдковою мережевий службы/
      -- X.700-X.799 - OSI Management /стандарты мережевого управлiння для моделi OSI/
      -- X.900-X.999 - ODP /стандарты ODP/
      -- Y.100-Y.199 - Global information infrastructure. General /общие стандарти Глобально§ iнформацiйною инфраструктуры/
      -- Z.100 - LANGAGE DE DESCRIPTION ET DE SPECIFICATION /стандарт мови SDL/
      -- Z.200 - CCITT HIGH LEVEL LANGUAGE (CHILL) /стандарт мови CHILL/
         Хоча основна область iнтересiв ITU-T пов'язана iз стандартизацiєю телекомунiкацiйних технологiй i сервiсiв, ITU-T (як i §§ попередниця - CCITT) внесла значний внесок до стандартизацi§ ряду напрямiв IТ, зокрема, це в першу чергу стосується стандартiв OSI i ODP. Цей iнтерес обумовлений поряд причин, а саме, важливiстю пов'язаних з передачею даних сервiсiв, зростанням попиту на iнтегрованi телекомунiкацiйнi послуги для голосу i даних, зростаючим попитом на сервiс передачi повiдомлень i сервiс довiдково§ служби, а також зростаючою роллю використання IТ для роботи власне телекомунiкацiйних мереж.
         З сказаного ясно, що iнтереси JTC1 i ITU-T в областi стандартизацi§ IТ значною мiрою перекриваються, хоча, звичайно, є i аспекти, специфiчнi для кожно§ з органiзацiй.
         Очевидно, що для прогресу в областi стандартизацi§ IТ важливо§ ролi набуває тiсна спiвпраця мiж JTC1 i ITU-T.
         Значущим результатом тако§ спiвпрацi є угода про загальний текст для стандартiв ISO/IEC (тобто JTC1) i Рекомендацiй ITU-T/CCITT, що вiдносяться до одних i тих же аспектiв в областях OSI i ODP.
         У iнших випадках ця спiвпраця виявляється в ухваленнi однiєю органiзацiєю тексту стандарту, розробленого iншою органiзацiєю. Прикладами тут можуть служити ухвалення попередником ITU-T, органiзацiєю CCITT, еталоннiй базовiй моделi OSI, розробленiй в надрах ISO, а також ухвалення органiзацiями ISO/IEC рекомендацiй за технологiєю передачi повiдомлень, розроблених CCITT.
         Ще однiєю формою спiвпрацi є сумiсна розробка стандартiв, як, наприклад, розробка стандарту для служби Довiдника (Directory) i стандарту для еталонно§ моделi вiдкрито§ розподiлено§ обробки (ODP).
        Завершуючи розгляд дiяльностi офiцiйних мiжнародних органiзацiй стандартизацi§ IТ, зробимо наступнi виводи:
      -- Дiяльнiсть цих органiзацiй тiсно взаємозв'язана i скоординована.
      -- Використовуються рiзнi форми кооперацi§ зусиль цих органiзацiй для створення всеосяжно§ системи мiжнародних стандартiв IТ.
      -- Iнтенсивнiсть зусиль в мiжнароднiй стандартизацi§ IТ постiйно зростає, що досягається пiдвищенням ефективностi роботи само§ системи мiжнародно§ стандартизацi§, залученням до цього процесу все бiльшого числа професiйних органiзацiй i експертiв, розвитком спiвпрацi з промисловими консорцiумами.
      
       ПАРАМЕТРИЧНI РЯДИ
      
       Параметри виробiв
       Впровадження досягнень науково-технiчного прогресу супроводжується створенням нових виробiв: машин, механiзмiв, технологiчного устаткування, приладiв, матерiалiв i так далi. Новi вироби вiдрiзняються кiлькiстю виконуваних функцiй, що збiльшується, зростаючою складнiстю конструктивного пристрою.
       Зараз номенклатура виробiв машинобудування включає понад 200 тис. найменувань. Виникає завдання - упорядкувати номенклатуру виробiв, що виготовляються. Необхiднiсть рiшення тако§ задачi робить стандартизацiю найважливiшим важелем прискорення темпiв науково-технiчного прогресу. Ця провiдна роль полягає не тiльки в тому, що виключається можливiсть виробництва невиправдано велико§ номенклатури виробiв, створюючи тим самим сприятливi умови для органiзацi§ високоефективних велико серiйних спецiалiзованих виробництв, але i в тому, що вона забезпечує впровадження у виробництво виробiв на рiвнi передових досягнень науки i технiки.
       З цiєю метою розробляють параметричнi ряди виробiв, чим досягається iстотне полiпшення технiко-економiчних показникiв виробiв однакового функцiонального призначення. Пiд параметричним рядом розумiється сукупнiсть величин (параметрiв), побудована за певною ознакою. Частiше за вcе вирiб виконує сво§ функцi§ не iзольовано, а в комплексi взаємодоповнюючих один одного виробiв. В зв'язку з цим виникає найважливiша проблема - рацiонального формування системи виробiв.
       У такiй системi виробiв повиннi бути взаємно узгодженi, наприклад вантажопiдйомнiсть кранiв, потужнiсть електроагрегатiв, тиск насосiв i iн. Для забезпечення якнайкращого використання транспортних засобiв в народному господарствi повиннi бути узгодженi вантажопiдйомнiсть цих засобiв i маса вантажiв.
       Якщо вантажопiдйомнiсть залiзничних вагонiв складатиме 25; 40; 63; 100 т, то вантажопiдйомнiсть вантажних автiвок повинна бути 2,5; 4,0; 6,3 i 10 т, маса контейнерiв - 250; 400; 630 i 1 000 кг, а маса ящикiв - 25; 40; 63 i 100 кг
       Встановлення типорозмiрних рядiв виробiв (тобто параметричних рядiв, в основу яких покладенi якi-небудь розмiри або типи виробiв) i формування систем виробiв для комплексного озброєння окремих виробництв ще не забезпечують повно§ технiко-економiчно§ ефективностi виробництва i експлуатацi§ виробiв. Функцiонально однорiднi вироби, так само як i вироби, що входять в комплексну систему, складаються з достатньо великого числа спецiальних складових частин, що неминуче приводить до значного збiльшення номенклатури виробiв, що виготовляються, а це, у свою чергу, обмежує спецiалiзацiю виробництва i знижує темпи науково-технiчного прогресу. Вирiшення цих протирiч полягає в переходi до принципово нового пiдходу по створенню виробiв на основi широко§ унiфiкацi§ складових частин, що комплектують вирiб. Цю задачу вирiшують шляхом створення стандартизованих параметричних i розмiрних рядiв для рiзних машин, складальних одиниць, деталей i навiть розмiрiв.
       Об'єктами параметрично§ стандартизацi§ є параметри. У загальному випадку параметрами виробiв називають ознаки виробiв, що кiлькiсно характеризують будь-якi §х властивостi або стани.
       Велике число властивостей, якими володiють сучаснi вироби, вимагають для §х характеристики великого числа параметрiв виробiв.
       Зазвичай властивостi виробiв машинобудування виражають через показники якостi, що об'єднуються в групи. Основними групами показникiв якостi виробiв є: призначення, надiйностi, технологiчностi, стандартизацi§ i унiфiкацi§ i iн. Названi групи об'єднують декiлька показникiв, кожен з яких характеризує вiдповiдний параметр або сукупнiсть параметрiв виробу. Наприклад, показник довговiчностi будь-яко§ механiчно§ пари, що зношується в процесi експлуатацi§, представлений ресурсом цiє§ пари, залежатиме вiд геометричних параметрiв зв'язаних деталей (розмiри, допуски розмiрiв, вiдхилення форми i взаємного розташування поверхонь), параметрiв шорсткостi i хвилястостi поверхонь, фiзико-механiчних параметрiв матерiалу деталей i стану поверхневих шарiв (хiмiчний склад, структура, твердiсть i iн.), параметрiв, що характеризують режим роботи i умови експлуатацi§ i так далi
       Показники функцiонального призначення, наприклад, для автомобiлiв - вантажопiдйомнiсть, потужнiсть двигуна, габаритнi розмiри, вага i iн., одночасно є i параметрами автомобiлiв.
       Таким чином, кожен вирiб характеризується безлiччю взаємозв'язаних параметрiв.
       Зазвичай для цiлей стандартизацi§ параметри дiлять на головних, основних i допомiжних.
       Розрiзняють одновимiрну i багатовимiрну параметричну стандартизацiю.
       Одновимiрна стандартизацiя припускає стандартизацiю одного, як правило, головного параметра виробу.
       При багатовимiрнiй стандартизацi§ об'єктами стандартизацi§ є декiлька параметрiв виробу.
       Головним параметром виробу називають такий, який найповнiше визначає найважливiший показник функцiонального призначення виробу. Особливiстю головних параметрiв виробiв є §х стабiльнiсть при конструктивних модифiкацiях, технiчних i технологiчних удосконаленнях виробу, а також незалежнiсть вiд органiзацiйних типiв виробництва, характеру устаткування, методiв технологi§ i iн.
       Стандарти на головнi параметри тривалий час не змiнюються, а §х перегляд викликається в бiльшостi випадкiв переходом на новi, досконалiшi вироби однакового функцiонального призначення.
       Як головнi параметри для метало рiжучих верстатiв приймають, як правило, габаритнi розмiри встановлюваних на них заготовок. Так, для токарних верстатiв - це висота лiнi§ центрiв, для фрезерних i продольно-строгальних - розмiри столу для установки оброблюваних деталей, для карусельних верстатiв - дiаметр планшайби верстата i так далi Для ковальсько-пресового устаткування головними параметрами служать зусилля, що розвивається робочими органами, або вага падаючих частин. Для колiсних i гусеничних тракторiв головними параметрами є потужнiсть або тягове зусилля на крюку.
       Основнi параметри, яких для кожного виробу декiлька, характеризують на додаток до головного параметра iншi важливi експлуатацiйнi показники виробу. Наприклад, для металорiжучих верстатiв як основнi параметри приймають число ступенiв оборотiв шпинделя або подвiйних ходiв повзуна, граничнi значення чисел оборотiв шпинделя або подвiйних ходiв повзуна, граничнi значення i число ступенiв подач, потужнiсть приводу верстатiв i iн.
       Для колiсних i гусеничних тракторiв основними параметрами служать ширина колi§, швидкiсть руху, конструктивна вага трактора.
       Як видно з прикладiв, кожен вирiб зазвичай характеризується декiлькома основними параметрами, причому бажано, щоб кожен з цих параметрiв був оптимальним.
       Оптимальнi розмiри повиннi задовольняти обмеженням конструктивно-технологiчного характеру. У числi встановлених головних i основних параметрiв, використовуваних для параметрично§ стандартизацi§ виробiв, повиннi бути параметри, що вiдображають розвиток науки i технiки, наприклад параметри, що характеризують продуктивнiсть, матерiаломiсткiсть, рiвень механiзацi§ i автоматизацi§, динамiчнi i швидкiснi показники процесiв, питомi витрати енергi§, палива i iн.
       Допомiжнi параметри складають найбiльш широку групу. Стосовно автомобiлiв це: зусилля перемикання важелiв, педалей, стопорiв, фiзико-хiмiко-механiчнi параметри використовуваних в конструкцi§ матерiалiв i поверхневих шарiв деталей, геометричнi параметри розмiрiв, форми, шорсткостi i хвилястостi поверхонь деталей, параметри режимiв роботи електро-, гiдро- i пневмосистем, вимоги до зовнiшнього вигляду i обробки i iн.
       Допомiжнi параметри виробiв безпосередньо пов'язанi з конструктивними i технологiчними рiшеннями i схильнi до набагато частiших змiн, нiж головнi i основнi параметри, у зв'язку з впровадженням у виробництво досягнень науки, технiки i передового досвiду, i тому вони не є об'єктом параметрично§ стандартизацi§.
      
      
      
      
       0x01 graphic
    Переважнi числа i §х закономiрностi
       Теоретичною базою сучасно§ стандартизацi§ є система переважних чисел. Переважними називаються числа, якi рекомендується вибирати переважно перед всiма iншими при призначеннi величин параметрiв для новостворюваних виробiв.
    У науцi i технiцi широко застосовуються ряди переважних чисел, на основi яких вибирають переважнi розмiри. Ряди переважних чисел нормованi ГОСТ 8032-84, який розроблений на основi рекомендацiй IСО. За цим стандартом встановлено чотири основнi десятковi ряди переважних чисел (R5, R10, R20, R40) i два додаткових (R80, R160), застосування яких допускається тiльки в окремих, технiчно обґрунтованих випадках. Цi ряди побудованi в геометричнiй прогресi§ iз знаменником ?, рiвним:
      -- для ряду R5 (1,00; 1,60; 2,50; 4,00 .)
      -- для ряду R10 (1,00; 1,25; 1,60; 2,00 .)
      -- для ряду R20 (1,00; 1,12; 1,25; 140; .)
      -- для ряду R40 (1,00; 1,06; 1,12; 1,18 .)
      -- для ряду R80 (1,00; 1,03; 1.06; 1,09 .)
      -- для ряду R160 (1,00; 1,015; 1,03; 1,045 .).
       Вони є нескiнченними як у бiк малих, так i у бiк великих значень, тобто допускають необмежений розвиток параметрiв або розмiрiв у напрямi збiльшення або зменшення.
    Номер ряду переважних чисел указує на кiлькiсть членiв ряду в десятковому iнтервалi (вiд 1 до 10). При цьому число 1,00 не входить в десятковий iнтервал як завершуюче число попереднього десяткового iнтервалу (вiд 0,10 до 1,00). Допускається утворення спецiальних рядiв шляхом вiдбору кожного другого, третього або n-го числа з iснуючого ряду. Так утворюється ряд R10/3, що складається з кожного третього значення основного ряду, причому починатися вiн може з першого, другого або третього значення, наприклад:
    R10 1,00; 1,25; 1,60; 2,00; 2,50; 3,15; 4,00; 5,00; 6,30; 8,00; 10,00; 12,50;
    R10/3 1,00; 2,00; 4,00; 8,00;
    R10/3 1,25; 2,50; 5,00; 10,00;
    R10/3 1,60; 3,15; 6,30; 12,50.
    Можна складати спецiальнi ряди з рiзними знаменниками геометрично§ прогресi§ ? у рiзних iнтервалах ряду. Геометрична прогресiя має ряд корисних властивостей, використовуваних в стандартизацi§.
        -- Вiдносна рiзниця мiж будь-якими сусiднiми членами ряду постiйна. Ця властивiсть витiкає з само§ природи геометрично§ прогресi§. Наприклад, у рядi 1-2-4-8-16-32-64 -- . з ? = 2 будь-який член прогресi§ бiльше попереднього на 100%.
        -- Твiр або приватне будь-яких членiв прогресi§ є членом тiє§ ж прогресi§. Ця властивiсть використовується при ув'язцi мiж собою стандартiзованих параметрiв в межах одного ряду переважних чисел. Узгодженiсть параметрiв є важливим критерiєм якiсно§ розробки стандартiв. Геометричнi прогресi§ дозволяють погоджувати мiж собою параметри, зв'язанi не тiльки лiнiйною, але також квадратичною, кубiчною i iншими залежностями.
       По ГОСТ 8032-84 допускається в технiчно обґрунтованих випадках проводити округлення переважних чисел шляхом застосування рядiв R' i R"; замiсть основних рядiв R. У рядi R' окремi переважнi числа замiненi величинами першого ступеня округлення, а у рядi R" -- другому ступеню округлення.
    У радiоелектронiцi часто застосовують переважнi числа, побудованi по рядах Е. Вони встановленi Мiжнародною електротехнiчною комiсiєю (МЕК) i мають наступнi значення знаменника геометрично§ прогресi§:
      -- для ряду Е3 ; для ряду Е6 ;
      -- для ряду Е12 ; для ряду Е24
       При стандартизацi§ iнодi застосовують ряди переважних чисел, побудованi по арифметичнiй прогресi§. Арифметична прогресiя покладена в основу утворення рядiв розмiрiв в будiвельних стандартах, при встановленнi розмiрiв виробiв у взуттєвiй i швейнiй промисловостi i тому подiбне Iнодi використовують ступiнчасто-арифметичнi прогресi§ з неоднаковими рiзницями прогресi§. Таку прогресiю утворюють, наприклад, монети гiднiстю 1-2-3-5-10-15-20 коп.
    Для вибору номiнальних лiнiйних розмiрiв виробiв (дiаметрiв, довжин, висот i т. п.) на основi рядiв переважних чисел розроблений ГОСТ 6636-69 "Нормальних лiнiйних розмiрiв" для розмiрiв вiд 0,001 до 100000 мм. Ряди в цьому стандартi позначенi як Ra5, Ra10, Ra20, Ra40 i Ra80.
    Державний стандарт на переважнi числа має загально промислове значення, i його необхiдно застосовувати у всiх галузях народного господарства при встановленнi параметрiв, числових характеристик i кiлькiсних показникiв всiх видiв продукцi§. Використання переважних чисел сприяє прискоренню процесу розробки нових виробiв, оскiльки спрощує розрахунки i полегшує вибiр рацiональних параметрiв i числових характеристик в процесi проектування.
      
      
       Оптимiзацiя параметричних рядiв
       Параметричний ряд виробiв - це впорядкована сукупнiсть числових значень параметрiв виробiв. Оскiльки вирiб складається з велико§ кiлькостi складальних одиниць i деталей, значна частина яких може бути самостiйною одиницею продукцi§ для заводiв - постачальникiв комплектуючих виробiв (наприклад, електротехнiчнi i гiдравлiчнi вироби, пiдшипники кочення i т. п.), то для них встановлюються сво§ ряди.
       У параметричних рядах разом з головними параметрами деталей i складальних одиниць (електрична напруга, робочий тиск, навантаження, що несе, або ресурс) важливу роль грають i приєднувальнi розмiри, по яких вони стикуються у виробi. Цi розмiри вiдносяться до основних параметрiв таких складальних одиниць i деталей. У такому разi говорять про типорозмiрний ряд, пiд яким розумiється сукупнiсть наборiв числових значень основних параметрiв, що характеризують типорозмiри деталей i складальних одиниць, числовi значення головного параметра яких знаходяться в параметричному ряду.
       При виборi параметрiв для стандартизацi§ §х параметричних рядiв перш за все вирiшується питання про вимiрнiсть рядiв.
       Якщо як об'єкт стандартизацi§ вибраний тiльки один головний параметр виробу, то побудований для такого параметра параметричний ряд буде одновимiрним. Побудова параметричного ряду для одного головного параметра не дозволяє повною мiрою створювати вирiб з оптимальними iншими параметрами.
       Перспективнiшим шляхом є побудова багатовимiрних параметричних рядiв, що охоплюють широку номенклатуру не тiльки основних, але i допомiжних параметрiв виробу.
       Обґрунтований вибiр номенклатури параметрiв для побудови оптимальних параметричних рядiв має вельми важливе значення для створення оптимального набору виробiв одного функцiонального призначення по бiльшостi §х компонентiв, включаючи параметри виробiв в цiлому i §х комплектуючих складових частин.
       Створення багатовимiрних параметричних рядiв є надзвичайно складним i, по сутi, створення оптимальних багатовимiрних параметричних рядiв знаходиться на початковiй стадi§ розвитку.
       Оптимiзацiя ряду повинна забезпечити отримання ефективних результатiв у виготiвника i споживача продукцi§.
       Будь-який параметричний ряд несе в собi суперечнiсть мiж споживачем i виробником виробiв. Виробниковi продукцi§ вигiдний якомога рiдкiснiший параметричний ряд, оскiльки вiн сприяє збiльшенню серiйностi продукцi§, а значить, i зниженню §§ собiвартостi. Споживачевi, навпаки вигiдний найбiльш частий параметричний ряд, оскiльки замiсть необхiдного за розрахунком виробу доводиться брати або два менших, або одне бiльше. У обох випадках рiшення приводить до збiльшення ваги i габаритiв кiнцево§ продукцi§.
       Наприклад, застосування пiдшипника ковзання, маса якого на 1 кг бiльше маси пiдшипника, необхiдне, за розрахунком приводить до збiльшення розмiрiв деталей, що сполучаються, i §х маси - на 5... 7 кг Означає загальна маса складально§ одиницi виросте на 6...8 кг . При цьому необхiдно мати на увазi, що в сучасних транспортних засобах, наприклад автомобiлях, зменшення його маси на 1 % призводить до зниження витрати палива на 0,5... 1 %, а низька загальна маса автомобiля разом з витратою палива - найважливiшi характеристики якостi i конкурентоспроможностi продукцi§.
       Вирiшення проблем оптимiзацi§ параметрiв виробiв i створення на §х основi параметричних рядiв представляє складне технiко-економiчне завдання.
       Вживанi для оптимiзацi§ рядiв методи пропонується роздiлити на три класи [25]:
    елементарнi методи, якi використовують у випадках, коли вибiр ряду достатньо обмежений рядами переважних чисел, зокрема метод послiдовного перебору;
    класичнi методи математичного програмування, заснованi на визначеннi екстремуму витрат прирiвнюванням нулю приватних похiдних. Умовою застосування даного методу є наявнiсть i диференцiйнiсть функцiй попиту i витрат, а також єднiсть екстремуму загальних витрат;
    некласичнi методи, не пов'язанi з виконанням вищезгаданих умов, але обмеженi застосуванням деяких iнших умов.
       З вiдомих методiв оптимiзацi§ рядiв машин, складальних одиниць i деталей найбiльш розвинений i дає найбiльший ефект у виробництвi i експлуатацi§ метод точок переходу, розроблений у ВНДIМАШi. Вiн дозволяє використовувати будь-якi цiльовi функцi§ без обмежень. Теоретичнi обґрунтування методу точок переходу базуються на дослiдженнi структур параметричних рядiв деталей i складальних одиниць машин.
       Iснуючi стандарти для параметричних рядiв виробiв в бiльшостi одновимiрнi.
       Суть i значення унiфiкацi§
      
       Розширення масовостi виробництва досягається за допомогою унiфiкацi§.
       Унiфiкацiя - це приведення об'єктiв однакового функцiонального призначення до одноманiтностi за встановленою ознакою i рацiональне скорочення числа цих об'єктiв на основi даних про §х ефективну вживанiсть.
       В основi унiфiкацi§ деталей, вузлiв, агрегатiв, машин i приладiв, а також документацi§ та послуг лежить §х подiбнiсть, як завдяки спiльностi робочого процесу, умов експлуатацi§ i т.д.
       "Унiфiкацiя - встановлення оптимального числа рiзновидiв продукцi§, процесiв i послуг, значень §х параметрiв i розмiрiв" (ГОСТ Р 1.0 - 95). Мета унiфiкацi§ - усунення невиправданого рiзноманiття виробiв, деталей, вузлiв, елементiв, процесiв i зведення §х до мiнiмуму шляхом зменшення складових частин у виробi i групi виробiв.
       Унiфiкацiя буває виробничо-направлена i експлуатацiйно-направлена.
       Пiд виробничо-направленою слiд розумiти унiфiкацiю складових частин виробу з складовими частинами iнших виробiв, якi виготовляються на тому ж пiдприємствi.
       Експлуатацiйно-направлена - це унiфiкацiя складових частин виробу з складовими частинами iнших, спiльно експлуатованих виробiв.
       Найбiльший економiчний ефект дає унiфiкацiя, що проводиться на стадi§ проектування. При цьому вiдпадає необхiднiсть:
       виконання креслень, оскiльки оригiнальна деталь замiнюється стандартною, запозиченою;
       розробки технологiчного процесу для цих деталей;
       проектування спецiального технологiчного оснащення (використовується вже ранiше спроектована).
       Унiфiкацiя скорочує частку пiдготовчо-завершальних операцiй i пiдвищує продуктивнiсть працi за рахунок використання високопродуктивного устаткування, сприяє пiдвищенню якостi виробiв, спрощує ремонт §х в процесi експлуатацi§.
      
       Розрiзняють наступнi види унiфiкацi§:
      -- Внутрiшньорозмiрна унiфiкацiя всiх модифiкацiй певного виробу з базовою моделлю або мiж собою усерединi одного типоразмiра.
      -- Мiжрозмiрна унiфiкацiя базових моделей або §х модифiкацiй( мiж рiзними розмiрами параметричного ряду виробiв, або у серединi одного типу).
      -- Мiжтипова унiфiкацiя виробiв, що вiдносяться до рiзних параметричних рядiв i рiзних типiв.
      -- Заводська(в рамках заводу) i галузева(для ряду заводiв однiє§ галузi)унiфiкацiя може охоплювати номенклатуру виробiв, складальних одиниць i деталей, якi проводять i застосовують в рiзних галузях народного господарства.
      
       Найбiльш простий метод унiфiкацi§ деталей i агрегатiв загальномашинобудiвного призначення полягає в замiнi групи близьких по конструкцi§ i розмiрам типiв одним оптимальним типорозмiром, використання якого не пов'язане з iстотними труднощами в якiй-небудь сферi застосування. Цей метод широко використовують для деталей i вузлiв машин з обмеженим числом параметрiв, що визначають §х конструкцiю (шайби, гвинти, болти, гайки, муфти). У iнших випадках потрiбний складнiший попереднiй аналiз конструкцiй i параметрiв об'єктiв, що унiфiкуються, оцiнка якостi §х функцiонування i проведення розрахунково-конструкторських робiт. Неправильно здiйснена унiфiкацiя може дати негативний ефект, зокрема, коли доводиться використовувати найближчi великi унiфiкованi деталi, що викликають невиправдане експлуатацiйними умовами збiльшення маси, габаритiв i трудомiсткостi виготовлення машин.
       Завдання унiфiкацi§ конструкцiй i типорозмiрiв виробiв, складових частин i деталей є не тiльки технiчною але i економiчною. Ї§ мета - стандартизовати такi конструкцi§ i §х розмiрнi ряди, при яких сумарна ефективнiсть у сферi виробництва i експлуатацi§ була б найбiльшою. Таким чином при унiфiкацi§ встановлюють мiнiмально необхiдне, але достатнє число типiв, видiв, типорозмiрiв, виробiв, складальних одиниць i деталей, що володiють показниками якостi i повною взаємозамiнюванiстю.
       Взаємозамiнюванiстю виробiв (машин, приладiв, механiзмiв), §х частин або iнших видiв продукцi§ (сировини, матерiалiв, напiвфабрикатiв) називають §х властивiсть рiвноцiнно замiнювати при використаннi будь-який з безлiчi екземплярiв виробiв, §х частин або iншо§ продукцi§ iншим однотипним екземпляром. Найпоширенiшою є повна взаємозамiнюванiсть, яка забезпечує збiрку без доопрацювання деталей i складальних одиниць.
       Iнодi необхiдно виготовляти деталi i складальнi одиницi з малими економiчно неприйнятними або технологiчно важко здiйснимими допусками. У цих випадках для отримання необхiдно§ точностi збiрки застосовують груповий пiдбiр деталей (селективну збiрку), компенсатори, регулювання положення деяких частин машин i приладiв, пригiн. Таку взаємозамiнюванiсть називають неповною (обмеженою). Ї§ можна здiйснювати не по всiх, а тiльки по окремих геометричних або iншим параметрам.
       Зовнiшня взаємозамiнюванiсть - це взаємозамiнюванiсть купувальних виробiв i складальних одиниць, що кооперуються, за експлуатацiйними показниками, а так само по розмiрах i формi приєднувальних поверхонь. Наприклад, в електродвигунах зовнiшню взаємозамiнюванiсть забезпечують по частотi обертання валу i потужностi, а так само по розмiрах приєднувальних поверхонь.
       Внутрiшня взаємозамiнюванiсть розповсюджується на деталi, складальнi елементи та механiзми, що складають вирiб. Рiвень взаємозамiнюваностi виробництва характеризується коефiцiєнтом взаємозамiнюваностi Кв, рiвним вiдношенню трудомiсткостi виготовлення виробу. Значення цього коефiцiєнта може бути рiзним, проте ступiнь його наближення до одиницi є об'єктивним показником технiчного рiвня виробництва.
      
       Промислова продукцiя - об'єкт дi§ механiзму забезпечення взаємозамiнюваностi
      
       Пiд промисловою продукцiєю розумiється матерiалiзований результат процесу трудово§ дiяльностi, що володiє корисними властивостями i призначений для використання споживачами в цiлях задоволення §х потреб як суспiльного, так i особистого характеру. Вся промислова продукцiя для оцiнки якостi роздiлена на два класи:
       1.Продукцiя, яка витрачається при використаннi.
       2.Продукцiя, яка витрачає свiй ресурс.
       Окремим випадком промислово§ продукцi§ є вирiб - одиниця продукцi§, кiлькiсть яко§ може бути обрахована в штуках чи екземплярах. Види виробiв, що представляють об'єкти конструкторсько§ документацi§ - вироби машинобудування: деталi, складальнi одиницi, комплекти i комплекси. Вироби машинобудування входять в другий клас промислово§ продукцi§ i дiляться на тi, що не ремонтуються(група 4) i ремонтоздатнi(група 5).
       Прикладами виробiв в групах є:
      -- у групi 4 - болти, гайки, пiдшипники i т.п.;
      -- у групi 5 - технологiчне устаткування рiзних галузей промисловостi, сiльськогосподарськi i транспортнi машини, вимiрювальнi прилади, засоби автоматизацi§ i систем управлiння.
       Дi§ виробiв пiддається маса, енергiя, iнформацiя i по §х переробцi видiляють класи виробiв:
      -- металорiжучi верстати, обчислювальнi машини, шахти, домни, технологiчне устаткування (енергiя, маса, iнформацiя);
      -- теплообмiнники, акумулятори, електричнi двигуни (енергiя);
      -- масообмiннi апарати, випарнi апарати, паровi казани, дробарки, насоси, компресори (енергiя i маса);
      -- контрольно-вимiрювальнi прилади, блоки автоматики, радiоприймачi, телевiзори (енергiя, iнформацiя);
      -- судини, резервуари для зберiгання газу i рiдини (маса).
       Кожен вирiб характеризується величинами, що визначають показники якостi даного виробу. Показники якостi можуть характеризувати найрiзноманiтнiшi властивостi виробу залежно вiд його призначення i тих вимог, якi до нього пред'являються. Серед цих властивостей важливе значення вiдводиться взаємозамiнюваностi i супутнiм нею властивостям: точностi, надiйностi i стабiльностi. Звичайний кожен вирiб характеризується поряд вихiдних показникiв якостi, i §х граничнi значення контролюються i регламентуються нормативно-технiчною документацiєю (НТД). У стандартизацi§ виробiв машинобудування вироблена практика, згiдно яко§ в НТД включають технiчнi умови, що пiдлягають дотриманню при створеннi виробiв.
       Взаємозамiнюванiсть
       Взаємозамiнюванiсть має величезне народногосподарське значення i забезпечується єднiстю науково-технiчних, економiчних i органiзацiйних заходiв. Вона є однiй з найважливiших передумов органiзацi§ серiйного i масового виробництва, сприяє широкiй кооперацi§ виробництв, заснованих на виготовленнi численних комплектуючих елементiв виробiв машинобудування на рiзних спецiалiзованих пiдприємствах. Взаємозамiнюванiсть дозволяє не тiльки краще органiзувати виробництво виробiв, але i скоротити термiни i пiдвищити якiсть §х ремонту в процесi експлуатацi§. Забезпечення взаємозамiнюваностi в заводському виготовленнi дешевше, нiж при монтажi в польових умовах, в експлуатацi§ буває дешевшим замiнити, чим ремонтувати.
       Взаємозамiнюванiсть - один iз засобiв досягнення остаточного результату в пiдвищеннi якостi виробiв. Вона припускає з бiльшою вартiстю виготовлення деталей досягти найменшо§ вартостi збiрки i монтажу, знижуючи загальнi витрати на виробництво виробу.
       Взаємозамiнюванiсть як властивiсть сукупностi виробiв.
       Взаємозамiнюванiсть - це властивiсть елементу (деталi складально§ одиницi), що забезпечує можливiсть його застосування замiсть iншого з однаковими параметрами без додатково§ обробки iз збереженням задано§ якостi виробу, до складу якого воно входить.
       Взаємозамiнюванiсть є основною властивiстю сукупностi виробiв, що визначає якiсть продукцi§, i характеризується iнтенсивнiстю, наявнiстю вiдносин мiж елементами виробiв з урахуванням спiльностi i специфiчностi, зовнiшнiм i внутрiшнiм проявами. Сумiснiсть властивостi взаємозамiнюваностi указує на зв'язок §§ з iншими якiсними властивостями - точнiстю, надiйнiстю, однорiднiстю.
       Точнiсть
       Властивiстю основно§ функцi§ виробiв, досягнення i забезпечення яко§ викликає найбiльшi труднощi i витрати в процесi виробництва, є точнiстю.
       Точнiстю виготовлення називають ступiнь наближення дiйсних значень геометричних i iнших параметрiв деталей i виробiв до §х заданих значень, вказаних в кресленнях або технiчних вимогах.
       Точнiсть має три рiзновиди-конструкторську, технологiчну i експлуатацiйну.
       Конструкторська точнiсть розглядається в перiод проектних робiт i визначається погрiшнiстю, закладеною в робочому процесi з урахуванням впливу на функцiонування i вартiсть виробiв. Основний принцип - конструкцюювання не повинно мати погрiшностей.
       Технологiчну точнiсть розглядають у процесi виробництва виробiв. Застосовують три види дi§ на технологiчну точнiсть: усунення, компенсацiю i облiк. Найдiйовiшими заходами дi§ на технологiчну точнiсть є заходи усунення, якi зводяться до усунення причин утворення погрiшностей. Це супроводжується великими витратами на виробництвi. Засобами компенсацi§ впливають на точнiсть посилюванням точностi, введенням конструкцi§ з найкоротшим розмiрним ланцюгом, введенням компенсаторiв. Облiк погрiшностi рекомендований, коли усунення погрiшностей регламентується витратами.
       Експлуатацiйна точнiсть залежить вiд часу унаслiдок зносу: механiчного, корозiйного, ерозiйного.
       Є також так звана нормативна точнiсть - це сукупнiсть допустимих вiдхилень i дiйсна точнiсть - сукупнiсть дiйсних вiдхилень. Досягти задано§ точностi це означає виготовити деталi i зiбрати механiзм так, щоб погрiшностi геометричних, електричних i iнших параметрiв знаходились в установлених межах.
      
       Взаємозамiнюванiсть при проектуваннi
        -- Експлуатацiйнi показники машин i iнших виробiв визначаються рiвнем i стабiльнiстю характеристик робочого процесу; розмiрами, формою i iншими геометричними параметрами деталей i складальних одиниць; рiвнем механiчних, фiзичних i хiмiчних властивостей матерiалiв, з яких виготовленi деталi, i iншими чинниками.
       2. Дуже важливо забезпечувати однорiднiсть початково§ сировини, матерiалiв, заготовок i напiвфабрикатiв по хiмiчному складу i структурi, рiвний рiвень i стабiльнiсть механiчних, фiзичних i хiмiчних властивостей, а також точнiсть i стабiльнiсть §х розмiрiв i форм.
       3. Функцiональну взаємозамiнюванiсть забезпечують на стадi§ проектування виробiв. Для цього в першу чергу необхiдно уточнити номiнальнi значення §х експлуатацiйних показникiв i визначити виходячи з призначення, вимог до надiйностi i безпеки, вiдхилення експлуатацiйних показникiв виробiв, якi вони матимуть в кiнцi встановленого термiну роботи, що допускаються. Рiзниця мiж цими показниками у нових виробiв i в кiнцi термiну експлуатацi§ складає §х допуск. Є i iнший шлях рiшення цiє§ задачi -- узагальнення досвiду експлуатацi§ i проведення експериментальних випробувань моделей, макетiв або зразкiв.
       4.При конструюваннi необхiдно виявити функцiональнi параметри, вiд яких головним чином залежать значення i дiапазон вiдхилень експлуатацiйних показникiв машини, що допускається. Теоретично i експериментально на макетах, моделях i дослiдних зразках слiд встановити можливi змiни функцiональних параметрiв в часi, знайти зв'язок i ступiнь впливу цих параметрiв i §х вiдхилень на експлуатацiйнi показники нового виробу i в процесi його тривало§ експлуатацi§. Знаючи цi зв'язки i допуски на експлуатацiйнi показники виробiв, можна визначити вiдхилення функцiональних параметрiв, що допускаються, i розрахувати посадки для вiдповiдальних з'єднань (посадкою називають характер з'єднань деталей, визначуванi величиною зазорiв, що виходять в нiм, або натягу. Посадка характеризує свободу вiдносного перемiщення деталей, що сполучаються, або ступiнь опору §х взаємному зсуву. Залежно вiд взаємного розташування полiв допускiв отвору i валу посадка може бути: iз зазором, з натягом або перехiдною, при якiй можливе отримання як зазору, так i натягу). Застосовують i iнший метод: використовуючи встановленi зв'язки, визначають вiдхилення експлуатацiйних показникiв при вибраних допусках функцiональних параметрiв. При розрахунку точностi функцiональних параметрiв необхiдно створювати гарантований запас працездатностi виробiв, який забезпечить збереження експлуатацiйних показникiв до кiнця термiну §х експлуатацi§ в заданих межах. Встановлення зв'язкiв експлуатацiйних показникiв з функцiональними параметрами i незалежне виготовлення деталей i складових частин по цих параметрах з точнiстю, визначеною виходячи з вiдхилень експлуатацiйних показникiв виробiв, що допускаються, в кiнцi термiну §х служби, -- одна з головних умов забезпечення функцiонально§ взаємозамiнюваностi.
       4. При конструюваннi виробiв необхiдно ширше застосовувати загальнотехнiчнi норми, унiфiкованi i стандартизованi деталi i складальнi одиницi, а також керуватися принципами переважностi i агрегатування, оскiльки в сучасних умовах без цього неможливо забезпечити високу якiсть виробiв i економiчнiсть виробництва.
        -- Для забезпечення взаємозамiнюваностi вiдповiдальних деталей по шорсткостi, формi i розташуванню §х поверхонь цi параметри слiд вибирати так, щоб знос деталей був мiнiмальним, а експлуатацiйнi якостi -- оптимальними.
        -- При конструюваннi необхiдно враховувати вимоги технологiчностi i передбачати можливiсть вибору для перевiрки точнiсних параметрiв деталей, складальних одиниць i виробу тако§ схеми вимiрювання, яка не вносила б додаткових погрiшностей i дозволяла застосовувати простi i надiйнi унiверсальнi або iснуючi спецiальнi вимiрювальнi засоби.
       Таким чином, розробка креслень i технiчних вимог з вказiвкою точностi розмiрiв i iнших параметрiв деталей, складальних одиниць i виробiв, що забезпечує §х високу якiсть, є першою складовою частиною принципу взаємозамiнюваностi, що виконується в процесi конструювання виробiв. Робоче креслення, в якому вказанi точнiстнi вимоги, є початковим i директивним документом, по якому проектують i контролюють технологiчнi процеси, а також перевiряють точнiсть деталей, складових частин i готово§ продукцi§.
       Взаємозамiнюванiсть на виробництвi
        -- Для дотримання взаємозамiнюваностi необхiдно при виготовленнi деталей i збiрцi виробiв строго витримувати нормовану точнiсть функцiональних параметрiв.
        -- Для створення бiльшого запасу працездатностi машин для вiдповiдальних функцiональних параметрiв доцiльно забезпечити виконання умови
       Тf>тr
       де Тf -- допуск параметра, встановлюваний виходячи з експлуатацiйних вимог; Tr -- технологiчний допуск, що забезпечується при прийнятому технологiчному процесi.
        -- Велике значення для здiйснення взаємозамiнюваностi i досягнення високо§ якостi виробiв мають точнiсть устаткування, iнструменту i технологiчного оснащення, а також §х профiлактичний контроль. Точнiсть устаткування i оснащення повинна бути декiлька вище необхiднiй точностi деталей, що виготовляються, i складових частин, тобто необхiдно мати запас точнiсть.
        -- Для вiдповiдальних деталей необхiдно забезпечити оптимальну якiсть поверхнi.
        -- Необхiдно, щоб технологiчнi i вимiрювальнi бази спiвпадали з конструктивними, а схема вимiрювань вiдповiдала схемi робочих рухiв деталi в механiзмi.
      
       Рiзновидом унiфiкацi§ є симплiфiкацiя (за визначенням IСО).
       Симплiфiкацiя полягає в скороченнi кiлькостi типiв або iнших рiзновидiв виробiв до кiлькостi, необхiдно§ для задоволення потреб як в технiчному, так i в економiчному вiдношеннi.
       Пiд агрегатуванням розумiється метод конструювання, створення i експлуатацi§ машин шляхом комбiнування унiфiкованих i стандартних деталей i складальних одиниць. Цей метод заснований на геометричнiй i функцiональнiй взаємозамiнюваностi агрегатiв i вузлiв, що дозволяє створювати з обмеженого числа деталей i складальних одиниць найрiзноманiтнiшi машини. Агрегатування є логiчним завершенням унiфiкацi§: чим бiльше номенклатура унiфiкованих деталей i складальних одиниць, тим ширше воно може застосовуватися. Агрегатування дозволяє збiльшувати число об'єктiв спецiалiзованого призначення, розширювати область застосування унiверсальних машин i устаткування шляхом створення умов для швидко§ замiни §х робочих органiв, створення нового §х вигляду.
      
      
       Комплексна стандартизацiя
       Комплексна стандартизацiя -- це стандартизацiя, при якiй здiйснюється цiлеспрямоване i планомiрне встановлення i застосування системи взаємопов'язаних вимог як до самого об'єкту комплексно§ стандартизацi§ в цiлому i його основним елементам, так i до матерiальних i нематерiальних чинникiв, що впливають на об'єкт, в цiлях забезпечення оптимального вирiшення конкретно§ проблеми. Вона забезпечує якнайповнiше i оптимальне задоволення вимог зацiкавлених органiзацiй шляхом узгодження показникiв взаємозв'язаних компонентiв, що входять в об'єкти стандартизацi§, i ув'язки термiнiв введення в дiю стандартiв.
    Комплексна стандартизацiя забезпечує взаємозв'язок i взаємозалежнiсть сумiжних галузей по спiльному виробництву продукту, що вiдповiдає вимогам державних стандартiв. Наприклад, якiсть сучасного автомобiля визначається якiстю бiльше двох тисяч виробiв i матерiалiв -- комплектуючих деталей i механiзмiв, металiв, пластмас, гумотехнiчних i електротехнiчних виробiв, лакiв, фарб, масел, палива, виробiв легко§ i целюлозно-паперово§ промисловостi i iн. У свою чергу, якiсть кожного з перерахованих виробiв визначається поряд показникiв, регламентованих стандартами.
    Основнi завдання, що вирiшуються комплексною стандартизацiєю:
      -- регламентацiя норм i вимог до взаємозв'язаних об'єктiв i елементiв цих об'єктiв (у машинобудуваннi, наприклад, -- до деталей, вузлiв i агрегатiв), а також до видiв сировини, матерiалiв, напiвфабрикатiв i т. п., до технологiчних процесiв виготовлення, транспортування i експлуатацi§;
      -- регламентацiя взаємозв'язаних норм i вимог до загальнотехнiчних i галузевих комплексiв нематерiальних об'єктiв стандартизацi§ (системи документацi§, системи загальнотехнiчних норм i т. п.), а також до елементiв цих комплексiв;
      -- встановлення взаємопов'язаних термiнiв розробки стандартiв, впровадження яких повинне забезпечити здiйснення заходiв щодо органiзацi§ i вдосконалення виробництва i, зрештою, випуск продукцi§ вищо§ якостi.
       Комплексне проведення робiт по стандартизацi§ спирається в сво§й основi на широке застосування програмно-цiльового планування. Таке планування дозволяє здiйснювати гнучке управлiння, контроль, а також змiнювати при необхiдностi тактичнi варiанти планових рiшень.
    У основi розробки програм лежать наступнi принципи:
      -- системний пiдхiд, що передбачає розробку стандартiв на готову продукцiю, що комплектують вироби i т. п., а також встановлення взаємозв'язаних вимог з метою забезпечення високого рiвня якостi;
      -- випереджаючий розвиток стандартизацi§ сировини, матерiалiв, комплектуючих виробiв, якiсть яких надає вирiшальний вплив на технiко-економiчнi характеристики готово§ продукцi§;
      -- оптимальнi межi програм (по номенклатурi об'єктiв комплексно§ стандартизацi§, складу i кiлькiсним показникам параметрiв якостi);
      -- логiчна (iєрархiчна) послiдовнiсть розробки комплексiв стандартiв;
      -- ув'язка з iншими програмами i стандартами, що дiють.
       Велике значення в справi пiдвищення якостi промислово§ продукцi§ має комплексна стандартизацiя норм проектування (системи допускiв i посадок; профiлi рiзьб i зубiв, зiрочок до приводних ланцюгiв; розмiри кiнцiв валiв; методи розрахунку на точнiсть i мiцнiсть; термiни; оформлення креслень деталей i вузлiв; методи i засоби контролю i випробувань i т. д.).
       Випереджаюча стандартизацiя
       У мiру розвитку науки i технiки стандарти старiють i потрiбний §х перегляд з урахуванням довгострокового прогнозу i випередження темпiв науково-технiчного прогресу.
    Випереджаюча стандартизацiя [19] -- це стандартизацiя, що встановлює пiдвищенi по вiдношенню до вже досягнутого на практицi рiвня норм, вимог до об'єктiв стандартизацi§, якi згiдно прогнозам будуть оптимальними в подальший час. Випереджаюча стандартизацiя розробляється на науково-технiчнiй основi, що включає: результати фундаментальних, пошукових i прикладних наукових дослiджень; вiдкриття i винаходи, прийнятi до реалiзацi§; методи оптимiзацi§ параметрiв об'єктiв стандартизацi§; прогнозування потреб народного господарства i населення в данiй продукцi§.
    Стандарти, що систематично не оновлюються i лише фiксуючi iснуючi параметри i досягнутий рiвень якостi виробiв, можуть виявитися гальмом технiчного прогресу, оскiльки процес розвитку i вдосконалення продукцi§ i полiпшення §§ якостi вiдповiдно до потреб суспiльства i народного господарства йде безперервно. Для того, щоб стандарти не гальмували технiчний прогрес, вони повиннi встановлювати перспективнi показники якостi з вказiвкою термiнiв §х забезпечення промисловим виробництвом.
    Процес випереджаючо§ стандартизацi§ безперервний, тобто пiсля введення в дiю випереджаючого стандарту вiдразу ж приступають до розробки нового стандарту, якому належить замiнити передуючий.
    Рiзновидом випереджаючого стандарту є ступiнчастий стандарт, що мiстить показники якостi рiзного рiвня. На мал. 1.4 як приклад приведенi данi по ресурсу працi двигуна до першого капiтального ремонту (Т) по термiнах §х впровадження.
       0x01 graphic


    Мал. 1.4. Змiна ресурсу роботи двигуна по роках
       Для прогнозування науково-технiчного прогресу важливе значення має патентна iнформацiя, що випереджає всi iншi види iнформацi§ на 3-5 рокiв. Зазвичай по кiлькостi патентiв, виданих в рiк, судять про темпи розвитку даного об'єкту. Якщо кiлькiсть патентiв з року в рiк росте, означає дане iнженерне рiшення прогресивно, а якщо падає, отже, дана iдея реалiзована i iнженерний принцип себе зжив. Слiд зазначити, що стандартизацiя не може випереджати науковi i технiчнi вiдкриття, але вона повинна базуватися на них, прискорюючи процес §х широкого впровадження в промисловiсть.
    За кордоном iснує категорiя "попереднiх стандартiв", в яких оперативно закрiплюються результати науково-дослiдних i дослiдно-конструкторських робiт.
      
       Квалiметрiя
      
       Якiсть, як характеристика сутi об'єктiв i §х властивостей, завжди мала i має для людства велике практичне значення. Тому питання оцiнки якостi всього, з чим має справу людина, були i залишаються серед найважливiших.
       Першi вiдомi випадки оцiнки якостi продукцi§ вiдносяться до 15 столiття до н.е. Тодi гончари острова Крiт маркували сво§ вироби спецiальним знаком, що свiдчив про виробникiв i про високу якiсть §х продукцi§. Це була оцiнка якостi за так званою "шкалою найменувань", або за "адресною шкалою". Фiрмовi знаки, а також iншi знаки якостi i зараз служать орiєнтиром, оцiнною ознакою якостi продукцi§. Пiзнiше, як рiзновид експертного методу оцiнки якостi продукцi§, використовувався спосiб, заснований на узагальненому досвiдi споживачiв, - спосiб "колективно§ мудростi". Якнайдавнiшим прикладом експертно§ оцiнки якостi є дегустацiя вин. Всезростаюча необхiднiсть визначення вiдповiдностi продуктiв працi потребам споживачiв привела до виникнення спецiально§ науково§ дисциплiни - товарознавство. Це було обумовлено появою на ринку продажiв велико§ кiлькостi рiзноманiтних товарiв, що вимагають класифiкацi§, а також оцiнки §х якостi i вартостi. Перша кафедра товарознавства була органiзована в 1549 р. в Iталi§ при Падуанському унiверситетi.
       Розвиток мiжнародно§ торгiвлi вимагав класифiкацi§ продукцi§ по якiсних категорiях, а для цього треба було вимiрювати не тiльки окремi властивостi продукцi§, але кiлькiсно оцiнювати §§ якостi по сукупностi всiх основних споживчих властивостей. У зв'язку з цим в Європi i США в кiнцi 19-начале 20 сторiччя почали широко використовувати методи оцiнки якостi продукцi§ за допомогою балiв.
       Вперше в Росi§ обґрунтував i застосував аналiтичний метод оцiнки якостi продукцi§ вiдомий кораблебудiвник, академiк А. М. Крилов. Вiн за допомогою вiдповiдних коефiцiєнтiв, що враховують ступiнь виваженостi кожно§ властивостi корабля i нерiвнозначностi §х, оцiнював якiсть пропонованих проектiв будiвництва кораблiв. Зведення цих коефiцiєнтiв в єдину систему дозволяло кiлькiсно оцiнити якiсть даних проектiв.
       У 20-30 роки 20-го сторiччя в СРСР i в iнших кра§нах методи кiлькiсно§ оцiнки якостi товарiв успiшно розвивалися i використовувалися на практицi. Так, наприклад, в 1922 р. П. Брiджмен запропонував спосiб зведення до одного показника декiлькох кiлькiсних оцiнок рiзних параметрiв, що характеризують якiсть. У 1928 р. цю ж проблему вирiшив М. Арановiч. В той же час Петром Флоренським були запропонованi новi способи обробки даних при кiлькiснiй оцiнцi якостi продукцi§.
       Квалiметрiя як самостiйна наука про оцiнювання якостi будь-яких об'єктiв сформувалася в кiнцi 60-х рокiв 20 сторiччя. Ї§ поява була обумовлена насущною необхiднiстю ефективнiшого i наукового обґрунтування управлiння якiстю вироблювано§ продукцi§.
       В роки "холодно§ вiйни" двох соцiальних систем особливо загострилася не тiльки военнополiтична, але i конкурентна економiчна боротьба рiзних кра§н i фiрм, перемога в якiй залежала значною мiрою вiд якостi вироблювано§ ними продукцi§.
       У першiй половинi минулого столiття в економiчно розвинених кра§нах Заходу з'явилися рiзнi емпiричнi i в основному статистичнi i експертнi способи чисельно§ оцiнки якостi рiзно§ продукцi§. Аналогiчнi способи i прийоми оцiнок якостi використовувалися i в СРСР. Проте для вирiшення багатьох практичних проблем потрiбнi були єдинi методики, що дозволяють достовiрнiше i точно визначати рiвнi якостей i на цiй основi приймати адекватнi управлiнськi, iнженерно- технологiчнi i iншi рiшення вiдносно якостi продукцi§.
       Крiм того, вирiшення рiзних спецiальних проблем технiки, наприклад надiйностi, технологiчностi, безпеки, естетичностi i iн., пiдводили учених до усвiдомлення необхiдностi проведення об'єднаних, комплексних оцiнок якостi по всiх найважливiших параметрах властивостей технiчних систем: машин, устаткування, приладiв i так далi з iншого боку, були потрiбнi методики кiлькiсних оцiнок рiзних об'єктiв. Все це привело до того, тодi група радянських учених у складi вiйськового iнженера-будiвельника Г.Г. Азгальдова, iнженерiв-машинобудiвникiв З.Н. Крапiвенського, Ю.П. Кураченко i Д.М. Шпекторова, економiстiв в областi авiабудування А.В. Глiчева i В.П. Панова, а також архiтектора М.В. Федорова, переконавшись в методичнiй спiльностi iснуючих рiзноманiтних способiв кiлькiсних оцiнок рiзних об'єктiв, вирiшила здiйснити теоретичне узагальнення цих способiв шляхом розробки самостiйно§ науково§ дисциплiни пiд назвою "квалiметрiя".
       Це по сутi iсторичне для науки рiшення було ухвалене в листопадi 1967 р. на неофiцiйнiй зустрiчi групи ентузiастiв в московському ресторанi "Будапешт". Вже в сiчневому номерi 1968г. журнал "Стандарти i якiсть" була опублiкована стаття з викладом колективнiй позицi§ "групи", де квалiметрiя була представлена як наука, в рамках яко§ вивчається проблематика вимiрювань якостей i розробляються методологiя i методи кiлькiсно§ оцiнки якостi об'єктiв будь-яко§ природи: матерiальних i нематерiальних, одушевлених i неживих, предметiв i процесiв, продуктiв працi i природи i так далi У статтi доводилася принципова можливiсть виражати якiсть об'єкту одним кiлькiсним показником, не дивлячись на множиннiсть його рiзних властивостей i ознак.
       У 1971 р. наший кра§нi видана перша "Методика оцiнки рiвня якостi промислово§ продукцi§". Того року на 15-iй Мiжнароднiй конференцi§ європейсько§ органiзацi§ з контролю якостi (ЕОКК) одна з п'яти секцiй була присвячена питанням квалiметрi§. З основними доповiдями виступали нашi автори. У 1972г. була проведена в Таллiннi перша всесоюзна наукова конференцiя з квалiметрi§.
       1979 р. - Держстандарт СРСР видає Керiвний документ РД 50-149-79 пiд назвою "Методичнi вказiвки за оцiнкою технiчного рiвня i якостi промислово§ продукцi§".
       Починаючи з 1979 р. термiн "квалiметрiя" є стандартизованим в ГОСТ 15467-79 "Управлiння якiстю продукцi§. Основнi поняття. Термiни i визначення". ЕОКК на сво§х мiжнародних з 1971 р. регулярно обговорює питання квалiметрi§.
       У подальшi роки до наших днiв в кра§нi виданi десятки монографiй, опублiкованi сотнi статей, проводяться науковi конференцi§ i семiнари, захищено багато докторських i кандидатських дисертацiй, присвячених проблемам i питанням квалiметрi§. Квалiметрiя викладається студентам багатьох технiчних вузiв, що готують iнженерiв за фахом "Метрологiя, стандартизацiя i управлiння якiстю", а також майбутнiм iнженерам-менеджерам ново§ спецiальностi "Управлiння якiстю". Є пiдручники i навчальнi посiбники по квалiметрi§. Держспоживстандарт перiодично видає керiвнi i методичнi матерiали по використанню методiв квалiметрi§ на практицi. Методи квалiметрi§ на практицi достатньо ефективно використовуються там, де питання управлiння якiстю продукцi§ або послуг вирiшуються на науковiй основi, а не тiльки органiзацiйно-економiчними методами.
       Квалiметрiя, що зародилася в наший кра§нi, конкретнiше на Львiвському НПО "Електрон" тепер признається i освоюється фахiвцями зарубiжних кра§н. Так, наприклад, вiдомо, що в США в жовтнi 1997 р. вiдбувся мiжнародний семiнар з навчання менеджерiв використанню методологi§ i способiв квалiметрi§. При цьому викладалися в основному росiйськi напрацювання по теорi§ квалiметрi§, починаючи з проведення оцiнювань якостей.
       Отже, до теперiшнього часу квалiметрiя є вiдносно новою, але цiлком сформованою наукою i учбовою дисциплiною, знання яко§ необхiднi практичним працiвникам, що займаються оцiнкою i подальшим управлiнням якiстю рiзних об'єктiв господарювання.
      
       Об'єкт, предмет i структура квалiметрi§.
      
       Квалiметрiя - це наука про вимiрювання i кiлькiсно§ оцiнки якостi рiзноманiтних предметiв i процесiв, тобто об'єктiв реального життя. Квалiметрiя є частиною якiстезнання - комплексно§ науки про якiсть, що складається з квалiтологi§, тобто загально§ теорi§ якостi, квалiметрi§ i науки про управлiння якiстю, в якiй розглядаються органiзацiйнi, економiчнi i iншi методи i засоби впливу на якiсть об'єктiв з метою пiдвищення §х здатностi задовольняти iснуючi i майбутнi потреби людей.
       Об'єктом квалiметрi§ може бути все, що є чимось цiлiсним, що може вичленувати для вивчення, бути дослiджене i пiзнане.
       Предметом квалiметрi§ є оцiнка якостi в кiлькiсному виразi.
       Структура квалiметрi§ складається з трьох частин:
       1 - загальна квалiметрiя або загальна теорiя квалiметрi§, в якiй розглядаються проблеми i питання, а також методи вимiрювання i оцiнювання якостей;
       2 - спецiальнi квалiметрi§ великих угрупувань об'єктiв, наприклад, квалiметрi§ продукцi§, процесiв, послуг, соцiального забезпечення, мiсця iснування i так далi аж до якостi життя людей;
       3- наочнi квалiметрi§ окремих видiв продукцi§, процесiв i послуг, такi як квалiметрiя машинобудiвно§ продукцi§, будiвельних об'єктiв, квалiметрiя нафтопродуктiв, працi, утворення i так далi
       Якiсть, в широкому сенсi цього поняття, - об'єктивна i найбiльш узагальнена характеристика будь-якого об'єкту.
       Якiсть об'єкту споживання - це сукупна характеристика його властивостей, за допомогою яких можуть бути задоволенi i зазвичай задовольняються вiдповiднi потреби людей. Таке уявлення про якiсть носить прикладний характер i тому є вужчим i специфiчним. Iснують i обмеженi уявлення про якiсть, коли воно оцiнюється не по всiх, а поодинцi або по декiлькох найважливiших для людей характеристиках об'єкту. Слiд зазначити, що поняття про якiсть об'єкту споживання включенi як об'єктивнi властивостi, так i суб'єктивнi оцiнки корисностi об'єкту, призначеного для споживання або вже споживаного людьми.
      
       Початковi поняття i термiни оцiнки якостi.
      
       Якiсть є основною i найбiльш загальним поняттям в системi початкових понять квалiметрi§ - науки про методи кiлькiсно§ оцiнки якостей рiзних об'єктiв.
       Найбiльш поширена думка про те, що якiсть є "сукупнiсть характеристик об'єкту". Проте численними дослiдженнями доведено, що якiсть - це не просто сукупнiсть властивостей об'єкту i його характеристик, а єдина синергетична система елементiв, якими є властивостi з §х характеристиками. Тому принципово важливо визначитися: якiсть об'єкту це сукупнiсть його властивостей або характеристик або це сукупна характеристика всiх властивостей об'єкту в цiлому.
       Якщо вважати, що якiсть є сукупнiсть характеристик, то вона повинна оцiнюватися певними характеристиками. Але якщо якiсть є самостiйна характеристика сутi об'єкту, повинен бути рiвень якостi оцiнюваного об'єкту або по вiдношенню до якостей iнших однорiдних об'єктiв, або по вiдношенню до еталонно§ якостi. Фактично квалiметричними методами якiсть об'єкту оцiнюється одним узагальненим показником. Цим доводиться, що якiсть - це сукупна характеристика сутi об'єкту, обумовлена його властивостями i ознаками.
       Отже, якiсть - атрибут, певна суть об'єкту, показником яко§ є сукупна характеристика всiх його властивостей i ознак.
       Деякi основоположнi термiни квалiметрi§ i §х визначення.
       Об'єктивне свiдоцтво - данi, пiдтверджуюча наявнiсть або iстиннiсть чого-небудь. Воно може бути отримане шляхом спостереження, вимiрювання, випробування або iншими способами.
       Контроль - процедура оцiнювання вiдповiдностi продукцi§, процесу або послуги вимогам шляхом спостереження, вимiрювання, випробування або калiбруванням.
       Верифiкацiя - пiдтвердження на основi представлення об'єктивних свiдоцтв того, що встановленi вимоги виконанi.
       Валiдiзация - пiдтвердження на основi об'єктивних даних того, що вимоги по використанню або застосуванню виконанi.
       Квалiфiкацiя - демонстрацiя здатностi виконувати встановленi вимоги.
       Вимоги - потреба або очiкування, яке встановлене, зазвичай пропонується або є обов'язковим.
       Властивiсть - це особливiсть об'єкту.
       Розмiр - властивiсть кiлькiсно§ визначеностi об'єкту i його властивостей. Розмiри i величини бувають фiзичними i нефiзичними. Розмiр виражається кiлькiстю одиниць вiдповiдно§ розмiрностi.
       Величина - значення, кiлькiсна характеристика розмiру.
       Вимiрювання - визначення кiлькiсного значення фiзичного розмiру за допомогою еталонних вимiрювальних засобiв. Отже, вимiрюються за допомогою яко§-небудь мiри тiльки фiзичнi розмiри i при цьому визначаються §х фiзичнi величини. Вимiрюваний розмiр i його чисельна величина об'єктивнi. Погрiшнiсть вимiрювання регламентуєма i виявляєма.
       Вимiрювання - це предмет метрологi§ - науки про вимiрювання фiзичних розмiрiв i визначення §х величин, а також про методи i засоби забезпечення єдностi вимiрювань i способи досягнення необхiдно§ точностi результатiв вимiрювань.
       Оцiнювання буває: 1.кiлькiсно невизначеним, тобто за змiстом, по сутi (часто таке оцiнювання називають "якiсним");
       2.кiлькiсним або квалiметричним.
       Кiлькiсне оцiнювання - визначення чисельних характеристик розмiрiв (фiзичних i нефiзичних) без використання матерiальних засобiв. Погрiшнiсть оцiнювання не регламентується, але вона може бути розрахована.
       Спiльнiсть вимiрювання i кiлькiсного оцiнювання полягає в тому, що в обох випадках §х результатом є чисельний вираз ранiше невiдомого розмiру.
       Одиниця вимiрювання - умовна величина, в порiвняннi з якою визначають значення (величину) розмiру.
       Фiзична величина - кiлькiсна характеристика розмiру конкретно§ властивостi матерiального об'єкту (предмету, явища або процесу), вимiрювана фiзичними одиницями вимiрювань.
       Одиниця фiзично§ величини або фiзична одиниця вимiрювання - ця фiзична величина фiксованого розмiру, умовно прийнята для порiвняння з нею однорiдних величин, якою привласнюється числове значення, рiвне 1. Наприклад: 1м - одиниця довжини,1кг - одиниця ваги i т.д.
       Нефiзична величина - величина нематерiального розмiру, що оцiнюється неiнструментальними методами, а також величина розмiру нематерiального об'єкту або його особливостей.
       Фiзичними величинами є чисельнi значення, наприклад, маси тiла, його об'єму, температури i iн. Нефiзичними величинами оцiнюють розум, знання, безпеку, привабливiсть i так далi
       Вимiрюванi величини можуть бути розмiрними i безрозмiрними.
       Розмiрнiсть - покажчик роду величини у вiдповiдних одиницях вимiрювань.
       Параметр - величина приватно§ складово§ змiряно§ фiзично§ величини. Наприклад, при вимiрюваннi напруги змiнного електричного струму його амплiтуду i частоту розглядають як параметри напруги. Iнший приклад. Зазвичай при виробництвi продукцi§ вимiрюють §§ основнi параметри - величини властивостей, по яких здiйснюють параметричний контроль якостi. Отже, фiзичнi величини властивостей об'єкту можна назвати параметрами.
       Показник - це чисельне значення розмiру, по якому можна судити про стан, змiну або розвиток чого-небудь.
      
       Методологiя визначення i оцiнювання якостей.
      
       Оскiльки якiсть об'єкту виявляється в першу чергу через його властивостi, тобто через об'єктивнi особливостi об'єкту, то вважається, що для оцiнки якостi необхiдне, по-перше, визначити перелiк тих властивостей, сукупнiсть яких в достатньо повнiй мiрi характеризує якiсть; по-друге, змiряти властивостi, тобто визначити §х чисельнi значення; по-третє, аналiтично зiставити отриманi данi з подiбними характеристиками iншого об'єкту, що приймається за зразок або еталон якостi. Отриманий результат з достатньою мiрою достовiрностi характеризуватиме якiсть дослiджуваного об'єкту.
       На етапi метрологiчного вимiрювання властивостей (швидкостi, ваги i так далi) отримують об'єктивнi вiдомостi про них. Проте вже наступний квалiметричний етап в дослiдженнi якостi об'єкту носить багато в чому суб'єктивний характер. Суб'єктивнiсть полягає в самому виборi еталону якостi або "базового зразку", з даними про яке зiставляються зведення про властивостi дослiджуваного об'єкту. Крiм того, суб'єктивнiсть пiдсумково§ характеристики рiвня якостi криється у використаннi таких методик квалiметрично§ обробки даних про властивостi об'єктiв, що зiставляються, якi бiльше вiдповiдають iнтересам i завданням дослiджувача.
       Виходячи з сучасних уявлень про якiсть як про єднiсть внутрiшньо§ або зовнiшньо§ визначеностi об'єкту, витiкає, що при оцiнцi його якостi необхiдно враховувати не тiльки окремi властивостi в §х сукупностi, але i ознаки, а також характеристики внутрiшньо§ визначеностi, наприклад рiвень внутрiшньо§ структурованостi, стiйкостi структури i §§ елементiв або ж §х пристосовностi до умов функцiонування, що змiнюються, i тому подiбне Проте з метрологiчною i, зокрема, з квалiметрично§ позицi§ досить врахувати тiльки зовнiшнi прояви якостi, тiльки "якiстеутворюючi" властивостi. Такий пiдхiд до вимiрювання якостi приводить до не цiлком адекватного результату. Такий результат вимiрювання якостi не помилковий, вiн не повний i тому має велику погрiшнiсть.
       Вимiрювання i узагальнення показникiв зовнiшнiх властивостей i характеристик внутрiшньо§ сутi об'єкту дослiдження, дають, очевидно, можливiсть отримання точнiшо§ чисельно§ характеристики рiвня якостi, тобто правильнiшо§ оцiнки якостi.
       Отриманий квалiметричний результат, тобто чисельний показник рiвня якостi дослiдженого об'єкту по вiдношенню до якостi еталону, - це ще не остаточна оцiнка якостi, а тiльки основа для цього. Оцiнка якостi - це вiдповiдь на питання, якою мiрою отриманий рiвень якостi дослiдженого об'єкту вiдповiдає iнтересам або потребам оцiнюючого об'єкту, групи людей або суспiльства в цiлому.
       При оцiнюваннi якостi iнодi рекомендують використовувати образ "iдеально§", необхiдно§ корисно§ якостi, якiй рiдко коли вiдповiдає вибраний еталон. Навiть iдеальний еталон якостi не може всiх задовольнити, оскiльки iнтереси, потреби, погляди на цiнностi у всiх людей рiзнi. Тому будь-якi оцiнки якостi суб'єктивнi з об'єктивною §х основою у виглядi чисельних показникiв рiвнiв якостей. Це свiдчить про єднiсть i очевидну суперечнiсть об'єктивно§ i суб'єктивно§ в оцiнках якостi реальних об'єктiв, що цiкавлять людей. Тут повною мiрою виявляється дiалектика об'єктивного i суб'єктивного у позицi§ будь-яко§ якостi.
       Оцiнка якостi, що виражає цiннiсть або ступiнь корисностi об'єкту, є предметом вивчення багатьох спецiальних наук, у тому числi i аксiологi§ - теорi§ цiнностей. У цiй теорi§ розкривається змiст основних категорiй, якi виражають ту або iншу цiннiсть для людини. До таких категорiй вiдносяться, наприклад, духовнi цiнностi, матерiальнi цiнностi ( властивостi товарiв i послуг, безпека технiки). Понятiйний апарат аксiологi§ допомагає при розглядi багатьох питань, пов'язаних з якiстю, перш за все продукцi§, виробничих процесiв, послуг, навколишнього середовища i iнших об'єктiв, квалiтологiєю, що вивчаються, i оцiнюваних квалiтометрiєю.
       Отже, оцiнка якостi (Qоц) є результат взаємодi§ чотирьох компонентiв, а саме:
       Qоцiнка=< оцiнюваний об'єкт; оцiнюючий об'єкт; база оцiнки (еталон якостi);алгоритм (логiка i прийоми) оцiнювання.
       Оскiльки визначення якостi об'єктiв реального миру є, по сутi, пiзнання §х найважливiших властивостей i по сутi, то, отже, квалiметрiя є методологiєю з комплексом рiзних методик, що вiдносяться до гносеологi§ - теорi§ пiзнання. Квалiметрiя вважається прикладною теорiєю пiзнання якостi всiляких об'єктiв дослiдження.
       Отже, у квалiметрi§, як i у всяко§ науково§ дисциплiни, є сво§ методологiчнi принципи, змiст яких полягає в нижченаведеному.
       1. Квалiметрiя зобов'язана давати практицi господарсько§ дiяльностi людей (тобто економiцi) суспiльно кориснi методи достовiрно§ квалiфiковано§ i кiлькiсно§ оцiнки якостi рiзних об'єктiв дослiдження.
       Вiдносно оцiнки якостi товарно§ продукцi§ проблема полягає в тому, що у споживачiв i виробникiв продукцi§ iстотно рiзнi iнтереси. Виробник не завжди зацiкавлений i часто не може створювати якiснi товари, а продавати §х вiн прагне за найбiльш високою цiною. Споживач же зацiкавлений в дешевiй але якiснiй продукцi§. Тому вiдповiднi методи оцiнки якостi продукцi§ можуть бути рiзними. Завдання квалiметрi§ - розробляти такi методи, прийоми i засоби оцiнювання якостi продукцi§, якi враховують iнтереси як виробникiв так i споживачiв.
       2. Прiоритет у виборi визначальних показникiв для оцiнки якостi продукцi§ завжди повинен бути на сторонi споживачiв.
       Рiч у тому, що кiлькiсна оцiнка якостi, як правило, здiйснюється не за всiма можливими показниками, що характеризують властивостi продукцi§, а за декiлькома найбiльш значущими, визначаючими показниками. Внаслiдок того, що корисний ефект вiд продукцi§ досягається при §§ експлуатацi§ або споживаннi, то при оцiнюваннi якостi продукцi§ переважно використовуються тi показники, якi характеризують здатнiсть продукцi§ " задовольняти певнi потреби з §§ призначенням". Продукцiя створюється для сфери споживання, тому в квалiметрi§ вiддається перевага показникам споживчих властивостей.
       3. Наступний принцип можна сформулювати так: квалiметрична оцiнка якостi продукцi§ не може бути отримана без наявностi еталону для порiвняння - без базових значень показникiв визначальних властивостей i якостi в цiлому.
       Абсолютнi значення окремих показникiв якостi ще не характеризують якiсть, не є оцiнними. Для кiлькiсно§ оцiнки якостi необхiдно знати значення аналогiчних показникiв якостi iнших або iншого аналогiчного зразка. Кiнцевим результатом оцiнки якостi дослiджуваного зразка продукцi§, є вiдносна величина значень узагальненого показника його якостi i такого ж самого показника базового, еталонного зразка.
       4. Показник будь-якого узагальнення, окрiм самого нижнього (початкового) рiвня, зумовлюється вiдповiдними показниками попереднього iєрархiчного рiвня.
       Пiд найнижчим iєрархiчним рiвнем показникiв слiд приймати одиничнi показники простих властивостей, що формують якiсть. Показником якостi вищого iєрархiчного рiвня є iнтегральний показник якостi.
       5. При використаннi методу комплексно§ оцiнки якостi продукцi§ всi рiзнорозмiрнi показники властивостей повиннi бути перетворенi i приведенi до однiє§ розмiрностi або вираженi в безрозмiрних одиницях вимiрювання.
       6. При визначеннi комплексного показника якостi кожен показник окремо§ властивостi повинен бути скоректований коефiцiєнтом його вагомостi.
       7. Сума чисельних значень коефiцiєнтiв вагомостi всiх показникiв якостi на будь-яких iєрархiчних ступенях оцiнки має однакове значення.
       8. Якiсть цiлого об'єкту обумовлена якiстю його складових частин.
       9. При кiлькiсно§ оцiнки якостi, особливо по комплексному показнику, неприпустимо використання взаємообумовлених i, отже, дублюючих показникiв однiє§ i тiє§ ж властивостi.
       10. Зазвичай оцiнюється якiсть продукцi§, яка здатна виконувати кориснi функцi§ вiдповiдно до §§ призначення.
       Вище перерахованi методологiчнi принципи квалiметрi§ не вичерпують всiх концептуальних положень цiє§ областi науки. Проте вони є основоположними при вирiшеннi загальних i конкретних питань, пов'язаних з методами оцiнки якостi об'єктiв реальностi i зокрема технiчно§ продукцi§ та товарiв народного споживання .
       Квалiметрична оцiнка якостей є тiльки основа i початкова стадiя складного процесу управлiння якiстю об'єктiв. Без знання про рiвень властивостей i якостей даних об'єктiв немає можливостi для науково обґрунтованого ухвалення необхiдного управлiнського рiшення i подальшого здiйснення вiдповiдно§ превентивно§ або коректуючо§ дi§ на об'єкт з метою змiни якостi.
       За пiдсумками квалiметричних оцiнок проводять:
       1) оптимiзацiю показникiв властивостей i якостi в цiлому;
       2) прогнозування якостi продукцi§;
       3) визначення рiвня i запасу конкурентоспроможностi як сукупно§ оцiнки рiвнiв якостi i цiни продукцi§ або послуги i багато що iнше.
       Квалiметрiя як вiдносно нова i фундаментальна наука є актуальною i базисною для iнших пов'язаних наук, направлених на вирiшення проблем управлiння якiстю.
      
      
      
       Управлiння якiстю
       В умовах ринкових вiдносин якiсть забезпечується i гарантується пiдприємством. А якщо §§ не забезпечено i не гарантовано - пiдприємство гине: автоматично забезпечує це той же ринок, але нормальний ринок, iз збалансованим попитом i пропозицiєю.
       У 60-70-тi роки вважали, що для успiху виробника достатньо, щоб продукцi§ було багато i вона була дешевою. У 80-тi роки стало очевидним, що виникла конкуренцiя не цiн, а якостi: 80% покупцiв приймали рiшення про покупку, звертаючи увагу насамперед на якiсть продукцi§. Отже, конкурентоспроможною могла стати лише продукцiя, яка мала, при iнших рiвних умовах, меншу виробничу собiвартiсть i вищу якiсть.
       У 1982 р. в США була видана книга Едварда Демiнга "Якiсть, продуктивнiсть, кон­курентоспроможнiсть", в якiй автор виклав свою концепцiю постiйного пiдвищення якостi у виглядi 14 знаменитих постулатiв.
       Тепер весь свiт працює над проблемою забезпечення якостi. Методичною §§ ос­новою є так звана "петля якостi", яка в класичному варiантi має вигляд як на рис. 3.2.
       На якiсть продукцi§ впливає значна кiлькiсть факторiв, якi дiють як самостiйно, так i в взаємозв'язку мiж собою, як на окремих етапах життєвого циклу продукцi§, так i на кiлькох. Усi фактори об'єднанi в 4 групи: технiчнi, органiзацiйнi, економiчнi i суб'єктивнi.
       До технiчних факторiв належать: конструкцiя, схема послiдовного зв'язку еле­ментiв, система резервування, схемнi вирiшення, технологiя виготовлення, засоби технiчного обслуговування i ремонту, технiчний рiвень бази проектування, виготовлення, експлуатацiя тощо.
       До органiзацiйних факторiв належать розподiл працi i спецiалiзацiя, форми органiзацi§ виробничих процесiв, ритмiчнiсть виробництва, форми i методи контролю, порядок пред'явлення i здачi продукцi§, форми i способи транспортування, зберiгання, експлуатацi§ (споживання), технiчного обслуговування, ремонту тощо.
       Органiзацiйним факторам, на жаль, ще не придiляється стiльки уваги, скiльки технiчним, тому дуже часто добре спроектованi i виготовленi вироби внаслiдок погано§ органiзацi§ виробництва, транспортування, експлуатацi§ i ремонту достроково втрачають свою високу якiсть.
      
       0x08 graphic
       0x08 graphic
    продукцi§
       проектування та розроблення продукцi§
       виготовлення
       Реалiзацiя
       Експлуатацiя
       Технiчна допомога та обслуговування та здавання в експлуатацiю
       Утилiзацiя або вторинне
       перероблення пiсля закiнчення
       термiну служби
      
      
       Рис. 3.2. 'Петля якостi"або типовi стадi§ життєвого циклу, на яких забезпечується якiсть продукцi§: Вивчення ринку,вибiр продукцi§, планування, проектування, закупiвля складових, виробництво, реалдiзацiя. Експлуатацiя, утилiзацiя.
       До економiчних факторiв належать цiна, собiвартiсть, форми i рiвень зарплати, рiвень затрат на технiчне обслуговування i ремонт, ступiнь пiдвищення продуктивностi суспiльно§ працi тощо.
       Економiчнi фактори особливо важливi при переходi до ринково§ економiки. §м одночасно властивi контрольно-аналiтичнi i стимулювальнi властивостi. До перших на­лежать такi, що дозволяють вимiряти: затрати працi, засобiв, матерiалiв на досягнення i забезпечення певного рiвня якостi виробiв. Дiя стимулювальних факторiв призводить як до пiдвищення рiвня якостi, так i до його зниження. Найбiльш стимулювальними факто­рами є цiна i зарплата. Правильно органiзоване цiноутворення стимулює пiдвищення якостi. При цьому цiна повинна покривати всi витрати пiдприємства на заходи з пiдви­щення якостi i забезпечувати необхiдний рiвень рентабельностi. У той же час вироби з вищою цiною повиннi бути високо§ якостi.
       В забезпеченнi якостi значну роль вiдiграє людина з §§ професiйною пiдготовкою, фiзiологiчними i емоцiональними особливостями, тобто йдеться про суб'єктивнi фактори, якi по-рiзному впливають на розглянутi вище фактори. Вiд професiйно§ пiдготовки людей, якi зайнятi проектуванням, виготовленням i експлуатацiєю виробiв, залежить рiвень використання технiчних факторiв. Але якщо пiд час функцiонування технiчних факторiв роль суб'єктивних слабшає, тому що на цiй стадi§ процес вiдбува­ється з використанням сучасно§ технiки i технологi§, яка максимально звiльняє техно­логiчний процес вiд участi людини, то в органiзацiйних факторах суб'єктивний елемент вiдiграє вже значну роль, особливо коли йдеться про способи i форми експлуатацi§ i споживання виробiв.
       Контроль, необхiдно обов'язково передбачити, щоб акти постачальника (субпiдрядника) перевiрки вiдповiдностi вимогам та виконаних випробувань, а також §хнi реєстрацiйнi Форми з контролю (випробувань) мiстили данi вимiрювань характеристик якостi, якi впливають на придатнiсть виробу. Постачальникам (субпiдрядникам) повиннi бути вiдомi вимоги, дотримання яких перевiряється пiд час контролю (випробувань). Вхiдний конт­роль повинен також передбачати можливiсть одержання неповних даних з випробувань и неотримання таких даних. Слiд iзолювати матерiали до одержання повних даних або роки матерiали не будуть випробуванi повторно та §х вiдповiднiсть вимогам не буде пiдтверджена. Якщо виникне потреба у використаннi цих матерiалiв до пiдтвердження вiдповiдностi, то вони повиннi бути iдентифiкованi та встановлена §х простежуванiсть.
       якщо виявиться, що цi матерiали не вiдповiдають вимогам, продукцiя, виготовлена з цих матерiалiв, повинна бути iзольована для вжиття вiдповiдних заходiв.
       Контроль готово§ продукцi§ - це важлива функцiя з забезпечення якостi, оскiльки це остання можливiсть для постачальника перевiрити вiдповiднiсть виробу вимогам замовника. До остаточного контролю продукцi§ входять функцiональний контроль та контроль експлуатацiйних показникiв, якщо такий передбачено. Обов'язково необхiдно переконатися, що вхiдний контроль та контроль у процесi виробництва виконувались вiдповiдним чином i є реєстрацiйнi данi, якi пiдтверджують, що результати цих перевiрок були задовiльними.
       Якщо вирiб складається з декiлькох деталей, необхiдно щоб кожна складова час­тина пiдлягала контролю як кiнцевий вирiб, оскiльки пiсля складання §х в один вирiб кожна з них може стати недоступною для контролю. Це буде сприяти, швидкому вико­нанню контролю готово§ продукцi§, оскiльки на останньому етапi контролю будуть зiбранi всi необхiднi для контролю данi.
       Реєстрацiя даних контролю та випробувань має велике значення для пiд­твердження того, що у рiзних точках процесу виробництва здiйснювалось управлiння якiстю i кiнцевий вирiб повнiстю вiдповiдає вимогам до якостi з боку замовника.
       Контрольне, вимiрювальне та випробувальне обладнання вважається придатним у тому випадку, коли воно функцiонує з визначеним рiвнем точностi та пройшло вiд­повiдне юстування. Ефективне використання такого обладнання потребує пiдготування його до роботи та постiйного обслуговування.
       Перевiрка вимiрювального та випробувального обладнання має важливе зна­чення для надiйностi даних, одержаних пiд час випробувань.
       Перiодичнiсть перевiрки залежить вiд типу обладнання та частоти його вико­ристання.
       Перевiрене обладнання повинно iдентифiкуватися за допомогою ярлика, етикетки чи наклейки для того, щоб не допустити використання неперевiреного обладнання. Iдентифiкацiя повинна мiстити iнформацiю про дату останньо§ перевiрки, точнiсть облад­нання, дату наступно§ перевiрки, а також про спецiальнi обмеження щодо використання даного обладнання.
       Результати перевiрки необхiдно реєструвати. Реєстрацiйнi данi демонструють за­мовнику, що перевiрка обладнання здiйснюється регулярно.
       Умови навколишнього середовища можуть впливати на вимiрювання, тому пiд час проведення вимiрювань, чутливих до дi§ навколишнього середовища, повиннi вживатися заходи з контролю навколишнього середовища.
       Бiльшiсть вимiрювальних приладiв є чутливими. Вантажно-розвантажувальнi ро­боти, транспортування та зберiгання повиннi здiйснюватися так, щоб запобiгати пошко­дженню та погiршенню експлуатацiйних показникiв. Причинами погiршення експлуа­тацiйних показникiв можуть бути також недбале використання, дi§ екстремальних зна­чень температури, вологостi, пилу, вiбрацi§ тощо. Цi фактори треба враховувати пiд час розроблення методик з контролю та обслуговування контрольного, вимiрювального та випробувального обладнання.
       У системi якостi перiодично проводяться перевiрки технологiчно§ точностi об­ладнання, контроль оснащення, iнструмента, контроль систем енергозабезпечення, транспортування та виробничого середовища.
       Перевiрка дотримання технологiчно§ дисциплiни та здiйснення конструкторського нагляду проводяться шляхом систематичного контролю виконання вимог конструк­торсько§ та технологiчно§ документацi§ в процесах виробництва.
       При контролi технологiчно§ дисциплiни перевiряють продукцiю, технологiчнi про­цеси та операцi§, засоби технологiчного оснащення, робочi мiсця.
       На основi аналiзу результатiв контролю дотримання технологiчно§ дисциплiни розробляються та вживаються заходи коригувально§ дi§ з метою запобiгання появи пов­торних невiдповiдностей. Цi заходи можуть передбачати змiну методу виготовлення, контролю, технологiчного оснащення та обладнання, перегляд технiчних умов.
       Метрологiчний контроль та нагляд включає контроль стану та застосування за­собiв вимiрювань, випробувань i контролю, наявностi та правильностi застосування ме­тодик виконання вимiрювань та дотримання встановлених правил.
       Аналiз мiжцехових та зовнiшнiх рекламацiй проводять на основi актiв про брак та претензiй споживачiв.
       Виконання функцiй забезпечення якостi на етапi
       "Пакування i складування"
       Операцi§ транспортування, вантажно-розвантажувальнi роботи та складування повиннi бути задокументованi. Замовник може домовитись про вимоги щодо пакування.
       Процедури з виконання вантажно-розвантажувальних робiт повиннi бути органi­зованi так, щоб не були пошкодженi вироби i не погiршилася якiсть.
       Необхiдно враховувати такi умови:
      -- вага та розмiр виробу чи матерiалу;
      -- наявнiсть вiдповiдних затискувальних пристро§в для закрiплення гакiв чи пi­дiймальних пристро§в;
      -- необхiднiсть у спецiальнiй тарi для перемiщення мiж рiзними точками ви­робництва;
      -- необхiднiсть уникнення надлишково§ вiбрацi§ та несподiвано§ змiни тем­ператур для визначених типiв матерiалiв;
      -- запобiгання появi корозi§, плям нанесенням захисного шару мастил;
      -- створення умов щодо запобiгання змiшання виробiв з iншими виробами, якi не пройшли випробування або вiдрiзняються якiстю. Дуже важливо, щоб вiдмiтки iденти­фiкацi§ виробу не були знищенi пiд час вантажно-розвантажувальних робiт та щоб вони були помiтними для швидкостi iдентифiкацi§;
      -- чистота пiд час навантаження та розвантаження деяких матерiалiв та виробiв, наприклад, лiкiв, оптичних деталей тощо;
      -- захист персоналу пiд час навантаження та розвантаження небезпечних мате­рiалiв та виробiв;
       - регулярна профiлактика обладнання для вантажно-розвантажувальних робiт.
    Правила та умови зберiгання матерiалiв, якi надходять, виробiв, що знаходяться в
       процесi виробництва, та кiнцевих виробiв повиннi забезпечувати захист цих виробiв вiд несприятливих дiй навколишнього середовища та гарантiю §х збереження. Персонал, який зайнятий у цiй сферi, повинен бути ознайомлений з iнструкцiями щодо зберiгання рiзних видiв продукцi§. Цi iнструкцi§ помiщають на видному мiсцi на дiлянках зберiгання для полегшення звертання до них та виконання. Якщо є можливiсть, спецiальнi умови зберiгання повиннi також бути позначенi на тарi чи упаковцi.
       Пакування призначається для захисту виробiв пiд час вантажно-розвантажувальних робiт, транспортування та зберiгання до використання замовником. Тип упаковки визна­чається характером виробу. Пакувальний матерiал не повинен погiршувати якiсть виробу. Це особливо важливо для харчових продуктiв, хiмiчних та вибухових речовин.
       Iншими факторами, вiд яких залежить характер пакування, є вид (види) транспор­тування, умови навколишнього середовища та перiод зберiгання в упаковцi.
       Якщо використовують переробленi, старi чи використовуванi ранiше пакувальнi матерiали, необхiдно переконатись, що старе маркування повнiстю лiквiдоване, а нове маркування добре нанесене. Навiть якщо використовують нову упаковку, чiтке марку­вання має суттєве значення для правильного поводження з виробом.
       На упаковцi повиннi бути проставленi спецiальнi вказiвки щодо поводження з ви­робом та зберiгання. Чорнила та фарби, якi використовують для маркування, не повиннi спричиняти пошкодження чи псування виробiв або стиратись пiд час транспортування.
       Якщо пакують харчовi продукти, лiки та iншi вироби з обмеженим строком зберi­гання, на упаковцi повинна чiтко проставлятися дата закiнчення строку для iнформу­вання замовника чи споживача.
       Iнодi замовник висуває спецiальнi вимоги щодо пакування, включаючи iденти­фiкацiю, маркування та iншi iнструкцi§, якi повиннi наноситися на упаковку, чи вказу­ватися в товаросупровiднiй документацi§. Цi вимоги повиннi бути чiтко визначеними та реалiзованi вiдповiдними службами.
       Виконання функцiй забезпечення якостi на етапi
       "Збут та продаж"
       Постачання продукцi§ замовнику (споживачу) здiйснюється на пiдставi договорiв (контрактiв). У договорах (контрактах) погоджуються вимоги до якостi продукцi§, умови технiчного приймання та контролю продукцi§, санкцi§ за незалежну якiсть. Якiсть в процесi постачання продукцi§ характеризується:
      -- якiстю продукцi§, яка постачається;
      -- комплектнiстю документацi§ на продукцiю, яка постачається;
      -- додержанням технiчних умов поставляння, включаючи вимоги до пакування та маркування;
      -- збереженням продукцi§ пiд час транспортування;
      -- додержанням технiчних умов одержання та приймання продукцi§, реєстрацi§ виявлених вiдхилень та порушень;
      -- своєчаснiстю та дотриманням черговостi поставляння продукцi§.
       Дуже важливо, щоб якiсть не погiршилася у промiжку мiж контролем постачаль­ника перед вiдправленням та одержанням продукцi§ замовником. Важливим є оцiнюван­ня часу транспортування.
       Упаковка повинна бути розрахована на витримання всiх дiй пiд час навантаження i розвантаження та умов навколишнього середовища пiд час маршруту проходження.
       Усi аспекти, якi вiдносяться до захисту продукцi§ та безпеки §§ постачання, повиннi
       бути погодженнi з замовником.
       Для взаємодi§ iз замовниками (споживачами) продукцi§ та пiдготовки пропозицiй з усунення §х зауважень проводять реєстрацiю та зберiгання даних про якiсть на основi претензiй та побажань замовникiв (споживачiв).
       За порушення умов поставляння продукцi§, якi встановленi договорами (конт­рактами), постачальник несе майнову вiдповiдальнiсть за чинним законодавством.
       Виконання функцi§ й забезпечення якостi на етапi
       "Монтаж та здавання в експлуатацiю"
       Забезпечення якостi пiд час монтажу та здавання в експлуатацiю продукцi§ може передбачати як передпродажну пiдготовку, встановлення та настроювання (регулю­вання) продукцi§ (виробiв) у постачальника вiдповiдно до вимог нормативно§ та технiчно§ документацi§ в присутностi представника замовника або за його згодою без нього, а також монтаж продукцi§ (виробiв) у замовника.
       Створюється iнформацiйна система та аналiзуються данi з дотримання вимог нормативно§ та технiчно§ документацi§, виявлення прихованих дефектiв, виникнення порушень та вiдхилень у функцiонуваннi продукцi§.
       На основi результатiв аналiзу виявляють резерви пiдвищення якостi та готують пропозицi§ iз забезпечення та покращання якостi продукцi§, а також розробляють заходи для запобiгання всiх видiв невiдповiдностей пiд час монтажу та експлуатацi§.
       Виконання функцiй забезпечення якостi на етапi
       "Технiчна допомога та обслуговування"
       Технiчна допомога та обслуговування охоплюють всi види пiсляпродажних послуг стосовно виробiв, якi знаходяться в експлуатацi§ та вимагають ремонту та обслуго­вування. Деяка продукцiя, наприклад, харчовi продукти, текстиль тощо не потребують
       обслуговування.
       Iснує двi категорi§ вимог до обслуговування. Перша категорiя обслуговування здiйснюється за умовами, якi передбаченi контрактом, наприклад, в контрактах на постачання обладнання. Друга категорiя охоплює споживчi товари тривалого вико­ристання та iншi готовi вироби, якi виробляються за технiчними умовами виробника. Звичайно такi товари мають гарантiю на визначений перiод, пiд час якого постачальник здiйснює безкоштовне обслуговування та ремонт. Ефективне технiчне обслуговування стає фактором, який впливає на рiшення споживача про купiвлю тих чи iнших товарiв. Тому якiсть технiчного обслуговування повинна становили одне цiле з загальною системою управлiння якiстю в постачальника.
       Основними функцiями органiзацi§ технiчного обслуговування є:
      -- навчання персоналу замовника роботi та профiлактичному обслуговуванню обладнання;
      -- забезпечення iнструкцiями з обслуговування та ремонту;
      -- розроблення спецiальних iнструментiв i випробувального обладнання для обслуговування;
      -- створення технiчно§ бази для ремонту та обслуговування;
      -- створення системи забезпечення запасними частинами;
      -- робота iз скаргами та претензiями замовника.
       Виконання функцiй забезпечення якостi на етапi
       "Експлуатацiя"
       Постачальник повинен розробити систему раннього попередження, яка б забез­печила надходження iнформацi§ про випадки вiдмов та дефектiв продукцi§ на етапi експлуатацi§. Ця iнформацiя збирається i надається для аналiзу i проведення коригу­вальних i запобiжних дiй щодо проекту, методик виготовлення та експлуатацi§ продукцi§.
       Виконання функцiй забезпечення якостi на етапi
       "Утилiзацiя або вторинне перероблення пiсля закiнчення термiну служби"
       Утилiзацiю продукцi§ пiсля використання можна реалiзувати через розроблення рекомендацiй для замовникiв (споживачiв) щодо утилiзацi§ продукцi§ пiсля використання.
       Постачальник проводить утилiзацiю сировини, матерiалiв, комплектувальних ви­робiв, готово§ продукцi§, яка не вiдповiдає встановленим вимогам, та вiдходiв вироб­ництва з метою реалiзацi§ вторинних матерiальних ресурсiв або поховання вiдходiв.
       Критерiями ефективностi проведення робiт на етапi утилiзацi§ вiдходiв є екологiч­на чистота виробничого процесу та ефективностi використання вторинних ресурсiв.
       У рекомендацiях для замовникiв (споживачiв) щодо утилiзацi§ продукцi§ пiсля ви­користання повиннi бути вказанi мета та методики утилiзацi§.
       Виконання функцiй оперативного управлiння (коригувальних та запобiжних дiй) у системi якостi
       Будь-яка система якостi, яка дiє у визначених умовах, має тенденцiю вiдхилення вiд цих стандартних умов роботи внаслiдок рiзних причин, що призводить до появи
       порушень, вiдхилень, невiдповiдностей, дефектiв та браку. Тому пiдприємство (поста­чальник) повинно мати затверджену систему поточного контролю виробничо§ дiяльностi або процесiв виробництва для здiйснення коригувальних дiй з метою повернення системи якостi в стандартнi чи звичайнi для цiє§ системи умови у випадку виявлених порушень, вiдхилень, невiдповiдностей, дефектiв та браку.
       Особливо важливим є здiйснення коригувальних дiй процесiв виробництва для забезпечення виробництва продукцi§ необхiдно§ якостi. Необхiдно проводити збiр та сис­тематизацiю поточних даних з порушень, вiдхилень, невiдповiдностей, дефекту та браку у процесах виробництва для систематичного аналiзу невiдповiдностi та вiдхилень. При вивченнi дефектiв та невiдповiдностей слiд враховувати, що вони можуть виникати як через недолiк в управлiннi виробничими процесами, так i через упущення в органiзацi§ проектування, матерiально-технiчного забезпечення, нормативно-технiчного забезпе­чення тощо. Деякi причини можуть бути очевиднi, враховуючи сам характер частоти виникнення порушень.
       Якщо аналiз процесу виробництва, який дає дефектний вихiд, виконується до­статньо квалiфiковано, то заходи з усунення порушень, вiдхилень, невiдповiдностей, де­фектiв та браку розробляють, враховуючи причини. Деякi способи виправлення дефектiв можуть бути зовсiм простими i здiйснити §х можна швидко (наприклад, замiна креслень). Iншi заходи виправлення дефектiв можуть вимагати значно бiльших зусиль. Наприклад, варiант замiни верстата, який не виконує оброблення з необхiдними допусками, не можна здiйснити. До прийняття остаточного рiшення необхiдно розглянути декiлька можливих заходiв:
      -- альтернативний спосiб виготовлення;
      -- вибiркове складання;
      -- 100%-й контроль деталей для виявлення та вiдбракування дефектних одиниць;
      -- повторне проектування деталей для забезпечення ширших допускiв. Рiшення щодо вибору заходiв повинно враховувати складнiсть вживання заходiв
       та економiчнiсть рiзних варiантiв.
       Пiсля виконання прийнятих заходiв вирiб необхiдно ретельно контролювати, щоб встановити факт лiквiдацi§ невiдповiдностi. Якщо буде виявлена знову невiдповiднiсть, то процедури розроблення, прийняття та вживання необхiдних заходiв повторюють, доки не буде вирiшена проблема виникнення порушень, вiдхилень, невiдповiдностей, де­фектiв та браку.
       Змiни, що є результатами коригувальних дiй, фiксуються у документацi§ на про­дукцiю, процеси, систему якостi.
       Виконання функцiй стратегiчного управлiння у системi якостi
       Розроблення, органiзацiя та контроль виконання стратегiчних планiв та програм якостi
       Розроблення та виробництво ново§ та оновлено§ (модернiзовано§) продукцi§ передбачає пiдготовку програм якостi, якi пов'язанi з вимогами системи якостi пiдприємства (постачальника).
       Програми якостi повиннi визначати:
      -- завдання у сферi якостi;
      -- заходи, якi забезпечують реалiзацiю завдань;
      -- конкретний розподiл прав та обов'язкiв;
      -- застосування спецiальних методик, методiв i робочих конструкцiй;
      -- вiдповiднi програми випробувань, контролю та перевiрки на вiдповiдних ета­пах (наприклад, проектування, розроблення);
      -- методи коригування програм якостi пiд час §х реалiзацi§.
       Органiзацiя та контроль внутрiшньо§ регламентацi§ робiт iз забезпечення якостi
       Органiзацiя, яка будує свою систему якостi вiдповiдно до стандартiв ДСТУ IЗО серi§ 9000, повинна розробити та пiдтримувати порядок контролю за всiєю докумен­тацiєю та даними, що належать до системи якостi.
       У системi якостi повиннi бути розробленi детальнi iнструкцi§ з пiдготовки, аналiзу, змiни i затвердження документiв.
       Усi виконавцi повиннi бути поiнформованi про наявнiсть i можливiсть отримання документiв, якi служать настановами для виконання §хнiх завдань.
       Контроль за документацiєю починається з моменту створення документа i про­довжується до моменту його знищення. Всi документи, якi служать для визначення ефективно§ роботи системи якостi, повиннi бути включеними в систему контролю до­кументацi§. Прикладами таких документiв можуть бути:
      -- документи з полiтики пiдприємства у сферi якостi;
      -- настанови з якостi;
      -- стандарти пiдприємства (методики процедури), якi регламентують дi§ щодо управлiння якiстю, вiдповiднi iнструкцi§ з метрологi§ та iнших, пов'язаних з системою якостi видiв дiяльностi;
      -- проектна документацiя та документи з закупiвель (постачання);
      -- креслення;
      -- технiчнi умови; критерi§ контролю та випробувань;
      -- вимоги до безпеки та надiйностi;
      -- документацiя з технологi§ виробництва;
      -- плани з якостi;
      -- графiки процесу виробництва;
      -- iнструкцi§ щодо роботи;
      -- iнструкцi§ щодо зберiгання, вантажно-розвантажувальних робiт, профiлакти­ки обладнання;
      -- документи реєстрацi§ даних про якiсть;
      -- звiти про випробування;
      -- данi про можливостi процесiв;
      -- звiти про дослiдження та iнструкцi§ з виконання коригувальних дiй тощо.
       Процедура контролю за документацiєю повинна чiтко визначати вiддiли, якi вiдпо­вiдають за розроблення рiзних типiв документiв. Повиннi бути визначенi рiвнi, на яких документи затверджують. Для деяких документiв необхiднi вхiднi данi, якi надходять з декiлькох вiддiлiв. В цьому випадку призначають вiддiл, що вiдповiдає за координацiю робiт мiж вiддiлами та розроблення документа, перед затвердженням документа вiн повинен бути погоджений зацiкавленими вiддiлами. Для деяких документiв необхiдно погодження замовником.
       Для ефективного контролю документацi§ необхiдно мати перелiк всiх документiв з системи якостi. Цей перелiк повинен коригуватися вiддiлом чи службою управлiння якiс­тю на основi iнформацi§, яка надходить вiд всiх вiддiлiв, що розробляють сво§ документи. Копi§ цього перелiку подаються в зацiкавленi вiддiли. Вiддiл чи служба управлiння якiстю iнформується про будь-яку змiну для своєчасного внесення змiн у перелiк документiв з системи якостi. В органiзацiях з великою кiлькiстю документiв доцiльно вводити цю iнформацiю в комп'ютер.
       Органiзацiя роботи з навчання персоналу
       методам забезпечення та полiпшення якостi
       На пiдприємствi необхiдно розробляти методики систематичного навчання всього персоналу, який виконує функцi§, що впливають на якiсть.
       Увесь керiвний персонал повинен мати чiтке уявлення про систему якостi, §§ функ­цiонування i перевiрку та критерi§ оцiнювання §§ ефективностi. Для цього вони можуть вiдвiдувати семiнари з 150 серi§ 9000 чи навчатися за спецiальними програмами, а також бути атестованими на пiдприємствi.
       Технiчний персонал, зайнятий у функцiональних сферах, якi впливають на якiсть, виконує центральну роль в реалiзацi§ системи якостi. Його пiдготовка повинна охоп­лювати два аспекти. Перший - це його професiйна компетентнiсть в таких галузях, як проектування, випробування, управлiння закупiвлею тощо. Другий - стосується полiтики у сферi якостi, порядку ведення документацi§ та дотримання iнструкцi§ з роботи, якi застосовуються в сферi §х вiдповiдальностi.
       Основнi елементи роботи в основних галузях виконують робiтники. §х професiйнi навички та компетентнiсть має вирiшальне значення для забезпечення якостi кiнцевого виробу. Вони повиннi знати, як працювати з обладнанням iнструментами та приладами, вмiти читати чи розумiти креслення, технiчнi умови та iншу документацiю. Бажаною є пiдготовка з застосування елементарних статичних методiв, що дозволить покращити стиль роботи та пiдвищити ступiнь впевненостi в сво§х дiях.
       Кожний вiддiл та служба, якi мають вiдношення до якостi, повиннi оцiнити необ­хiднiсть у пiдготовцi кадрiв, а також рiвень цiє§ пiдготовки. Керiвники вiддiлiв визначають персонал, який має пройти пiдготовку. Зважаючи на цю iнформацiю, службова особа, яка вiдповiдає за навчання, органiзує на систематичнiй основi пiдготовку.
       Частина пiдготовки може проходити у формi курсiв, але основна пiдготовка здiйснюється на мiсцi працi, де персонал працює як дублер.
       Добре органiзована система управлiння якiстю не може ефективно функцiо­нувати, якщо керiвництво не може спонукати персонал до активностi в реалiзацi§ сис­теми якостi та досягнути повного взаєморозумiння i спiвпрацi.
       На початкових стадiях розроблення системи якостi повиннi пiдтримуватися всi дi§ персоналу щодо аналiзу власно§ поточно§ дiяльностi.
       Залучення робiтникiв до програм з якостi є ефективним засобом стимулювання §х зацiкавленостi в роботi вiдповiдно до вимог системи забезпечення якостi. Справжню участь можна чекати тiльки тодi, коли робiтникам надається можливiсть здiйснювати конструктивну критику та пропонувати способи полiпшення системи якостi. Iнiцiативу робiтникiв щодо висування пропозицiй потрiбно заохочувати.
       Цей пiдхiд може набути практичну форму за допомогою створення цехових комiтетiв з якостi, якi перiодично аналiзують реалiзацiю програм якостi. Такий механiзм сумiсних консультацiй створює в робiтникiв почуття участi в загальнiй справi з реалiзацi§ програм якостi.
       Збiр та систематизацiя iнформацi§ у сферi забезпечення якостi
       Для функцiонування системи якостi необхiдно розробити методики iдентифiкацi§, збору, iндексацi§, заповнення, зберiгання, введення до розподiлу даних про якiсть. Документацiя, яка мiстить данi про якiсть, забезпечує об'єктивне пiдтвердження того, що необхiдний вибiр якостi виробу досягнутий та рiзнi елементи системи якостi були ефек­тивно реалiзованi.
       Iснує двi основнi категорi§ даних про якiсть:
      -- данi про якiсть виробу;
      -- данi про функцiонування системи якостi.
       Iнформацiю про якiсть виробу включають в таку документацiю:
      -- документи, якi мiстять вимоги до якостi продукцi§;
      -- документи, якi мiстять технiчнi вимоги до компонентiв та вхiдних матерiалiв;
      -- креслення основного обладнання;
      -- звiти про випробування матерiалiв;
      -- звiти про контроль та випробування на рiзних етапах виробництва;
      -- детальна iнформацiя про вiдхилення та вiдступлення вiд вимог та вiдповiднi данi про §х дозвiл;
      -- данi про невiдповiднi матерiали та §х розмiщення;
      -- данi про здавання в експлуатацiю та обслуговування протягом гарантiй­них перiодiв;
      
      -- данi про скарги на якiсть виробiв та вжитi заходи з виправлення недолiкiв. Iнформацiю про функцiонування системи якостi включають в таку документацiю:
      -- звiти про перевiрку якостi та данi аналiзу, який виконувався керiвництвом;
      -- документи про затвердження постачальникiв та рейтинг §х роботи;
      -- документи з даними про управлiння процесами та коригувальнi дi§;
      -- данi про перевiрку випробувального обладнання та приладiв;
      -- документи з пiдготовки кадрiв та квалiфiкацi§ персоналу.
       СИСТЕМИ УПРАВЛIННЯ ЯКIСТЮ
       . Принципи управлiння якiстю
       Встановлено вiсiм принципiв управлiння якiстю, якi найвище керiвництво може ви­користовувати для полiпшення показникiв дiяльностi органiзацi§.
       а) Орiєнтацiя на замовника.
       Органiзацi§ залежать вiд сво§х замовникiв i тому повиннi розумiти поточнi та майбутнi потреби замовникiв, виконувати §хнi вимоги i прагнути до перевищення §хнiх очiкувань.
       б) Лiдерство.
       Керiвники встановлюють єднiсть мети та напрямкiв дiяльностi органiзацi§. §м треба створювати та пiдтримувати таке внутрiшнє середовище, в якому працiвникiв можна повнiстю залучити до виконання завдань, що стоять перед органiзацiєю.
       в) Залучення працiвникiв.
       Працiвники на всiх рiвнях становлять основу органiзацi§, i §хнє повне залучення дає змогу використовувати §хнi здiбностi на користь органiзацi§.
       г) Процесний пiдхiд
       Бажаного результату досягають ефективнiше, якщо дiяльнiстю та пов'язаними з нею ресурсами управляють як процесом.
       д) Системний пiдхiд до управлiння.
       Iдентифiкування, розумiння та управлiння взаємопов'язаними процесами як системою сприяє органiзацi§ у результативнiшому та ефективнiшому досягненнi §§ цiлей.
       є) Постiйне полiпшення.
       Постiйне полiпшення дiяльностi органiзацi§ загалом треба вважати незмiнною метою органiзацi§.
       є) Прийняття рiшень на пiдставi фактiв.
       Ефективнi рiшення приймають на пiдставi аналiзування даних та iнформацi§.
       ж) Взаємовигiднi стосунки з постачальниками.
       Органiзацiя та §§ постачальники є взаємозалежними i взаємовигiднi стосунки пiд­вищують спроможнiсть обох сторiн створювати цiнностi.
       Цi вiсiм принципiв управлiння якiстю формують основу стандартiв на системи управлiння якiстю, якi входять до стандартiв серi§ ДСТУ 150 9000.
       Вимоги до систем управлiння якiстю i вимоги до продукцi§
       У стандартах серi§ ДСТУ 150 9000 розмежовують вимоги до систем управлiння якiстю i вимоги до продукцi§.
       У стандартах ДСТУ 150 9001 встановлено вимоги до систем управлiння якiстю. Вони загальнi i застосовнi до органiзацi§ усiх галузей промисловостi чи економiки, незалежно вiд категорi§ пропоновано§ продукцi§. Стандарт ДСТУ I50 9001 не встановлює безпосередньо вимог до продукцi§.
       Вимоги до продукцi§ можуть бути встановленi замовниками, або органiзацiєю з пе­редбаченням вимог замовникiв, або регламентами. Вимоги до продукцi§ i, у деяких випадках, пов'язаних з нею процесiв можуть бути викладенi, наприклад, у документах технiчних вимог, стандартах на продукцiю, стандартах на процеси, контрактних угодах i регламентах.
       Пiдхiд до систем управлiння якiстю
       Пiдхiд до розроблення та впровадження системи управлiння якiстю передбачає декiлька етапiв, а саме:
       а) визначення потреб та очiкування замовникiв та iнших зацiкавлених сторiн;
       б) установлення полiтики та цiлей органiзацi§ у сферi якостi;
       в) визначення процесiв та вiдповiдальностi, необхiдних для досягнення цiлей 5
    сферi якостi;
       г) визначення та постачання ресурсiв, необхiдних для досягнення цiлей у сферi якостi
       д) установлення методiв, якi дають змогу вимiрювати результативнiсть та ефективнiсть кожного процесу;
       є) використання результатiв цих вимiрювань для визначення результативностi те ефективностi кожного процесу;
       є) визначення засобiв, якi дають змогу запобiгати невiдповiдностям i усувати §х­нi причини;
       ж) запровадження та застосування процесу постiйного полiпшення системи управлiння якiстю.
       Цей пiдхiд також можна застосовувати для пiдтримування та полiпшення наявно§ системи управлiння якiстю.
       Органiзацiя, яка приймає описаний вище пiдхiд, забезпечує впевненiсть у можли­востях сво§х процесiв та в якостi своє§ продукцi§, створюючи собi основу для постiйного §х полiпшення. Це може сприяти бiльшiй задоволеностi замовникiв та iнших зацiкавлених сторiн, а також до успiху органiзацi§.
      
       0x08 graphic
      
      
      
      
      
      
      
      
      
      
      
      
      
      
      
      
      
      
       4.5. Процесний пiдхiд
       Будь-яку дiяльнiсть або комплекс видiв дiяльностi, як було показано в 1.4, для яких використовують ресурси для перетворення входiв на виходи, можна розглядати як процес.
       Для ефективного функцiонування органiзацi§ повиннi визначити численнi взаємо­пов'язанi та взаємодiйнi процеси i управляти ними. Часто вихiд одного процесу безпосе­редньо є входом наступного процесу. Систематичне визначення процесiв та §х взаємодiй в органiзацi§, а також управлiння ними називають "процесним пiдходом".
       Рис. 3.3 iлюструє систему управлiння якiстю, що базується на процесах, описану в стандартах серi§ ДСТУ I50 9000. Вiн показує, що зацiкавленi сторони вiдiграють суттєву роль у забезпеченнi вхiдних елементiв для органiзацi§. Монiторинг задоволеностi зацiкавлених сторiн вимагає оцiнювання iнформацi§ щодо сприйняття цими сторонами ступеня задоволеностi §хнiх потреб та очiкувань. Модель, зображена на рис. 3.3., не Деталiзує процеси.
       УПРАВЛIННЯ ЯКIСТЮ ЗА ДЕРЖАВНИМИ СТАНДАРТАМИ
       ДСТУ IЗО 9001 -2001 ТА ДСТУ IЗО 9004-2001
       Управлiння системами та процесами
       Для успiшного очолювання органiзацi§ i забезпечення §§ функцiонування управ­лiння нею повинно бути систематичним i прозорим. Успiху можна досягти завдяки впро­вадженню та актуалiзацi§ системи управлiння, спрямовано§ на постiйне полiпшення результативностi та ефективностi дiяльностi органiзацi§ з урахуванням потреб зацi­кавлених сторiн. Управлiння органiзацiєю охоплює управлiння якiстю, поряд з iншими аспектами управлiння.
       Для того, щоб створити органiзацiю, орiєнтовану на замовника, найвище керiв­ництво повинно:
       а) визначити системи та процеси, якi були б зрозумiлi та уможливлювали б управ­лiння ними i пiдвищення §хньо§ результативностi та ефективностi;
       б) забезпечити результативне та ефективне функцiонування процесiв та управлiння ними, вимiрюваннями та даними, якi використовують для визначення задовiльних показникiв дiяльностi органiзацi§.
       Прикладами дiяльностi зi створення орiєнтовано§ на замовника органiзацi§ є:
      -- визначення та пропагування процесiв, якi призводять до полiпшення показни­кiв дiяльностi органiзацi§;
      -- постiйне одержання i використання даних та iнформацi§ про процеси;
      -- спрямування дiяльностi на постiйне полiпшення;
      -- застосування методiв, придатних для оцiнювання полiпшення процесiв, на­приклад, самооцiнювання i аналiзування з боку керiвництва.
       Згiдно з ДСТУ IЗО 9001:2001 "Системи управлiння якiстю. Вимоги", органiзацiя по­винна встановити, задокументувати, впровадити та пiдтримувати систему управлiння якiстю i постiйно полiпшувати §§ результативнiсть вiдповiдно до вимог цього державного стандарту. Органiзацiя повинна визначити процеси, необхiднi для системи управлiння якiстю та §хнє застосування на всiх рiвнях органiзацi§, визначити послiдовнiсть та взаємодiю цих процесiв, визначити критерi§ та методи, необхiднi для забезпечення
       Вимоги до елементiв системи якостi
       До елементiв системи якостi зараховують документально оформленi вимоги рин­ку (або конкретних замовникiв чи споживачiв), функцi§ системи, §§ органiзацiйну структу­ру, документацiю, методи, правила та технологiю виконання функцi§, ресурси, включаю­чи фiнансовi, iнформацiйну систему.
       Нижче формулюються у стислiй формi загальнi вимоги до цих елементiв.
       1. Вхiдна iнформацiя, що надходить внаслiдок вивчення ринку, повинна застосуватися для створення ново§ продукцi§ та удосконалення тiє§, що вже випускається, а також для удосконалення системи якостi.
       Керiвництво органiзацi§ несе повну вiдповiдальнiсть за визначення полiтики у сфе­рi якостi та прийняття рiшень щодо створення, розроблення, впровадження та забез­печення функцiонування системи якостi.
       2. Повиннi бути визначенi i документально зафiксованi всi види дiяльностi, що
    безпосередньо пов'язанi або посередньо впливають на якiсть. При цьому є необхiдним:
       а) чiтке визначення загальних та конкретних обов'язкiв персоналу в дiяльностi,
    безпосередньо пов'язанiй з забезпеченням якостi;
       б) чiтке встановлення обов'язкiв та повноважень персоналу в кожному видi дiяльностi, що впливає на якiсть, а також передбачення таких обов'язкiв, органiзацiйно§ свободи та повноважень, якi були б достатнiми для досягнення заданих вимог до якостi з
    необхiдним рiвнем ефективностi;
       в) визначення заходiв щодо управлiння рiзноманiтними сумiжними видами
    дiяльностi та §х координацi§;
       г) зосередження уваги на визначеннi потенцiйних або фактичних проблем якостi i
    здiйснення запобiжних та коригувальних дiй.
        -- Функцi§ управлiння та адмiнiстративного керування, пов'язанi з системою якос­тi, повиннi бути чiтко узгодженнi з загальною структурою функцiй органiзацi§. В орга­нiзацiйнiй структурi повинна бути визначена iєрархiя повноважень персоналу та взає­мозв'язки мiж ними.
        -- Керiвництво повинно визначати потребу в ресурсах i в належному обсязi забезпечити вiдповiдними ресурсами проведення полiтики у сферi якостi та досягнення встановлених показникiв якостi. До таких ресурсiв можуть, наприклад, належати:
       а) кадровi ресурси (персонал), зокрема фахiвцi певних професiй;
       б) обладнання для проектно-конструкторських робiт;
       в) виробниче обладнання;
       ) обладнання для контролю, випробовувань та вимiрювань;
       д) програмне забезпечення контрольно-вимiрювальних пристро§в та комп'ютерiв.
    Керiвництво повинно визначити обсяг знань, досвiд та рiвень пiдготовки персоналу, якi необхiднi для виконання функцiй системи.
       З метою рацiонального (з погляду виконання завдань системи) i своєчасного розподiлу ресурсiв керiвництво повинно визначити прiоритетнi чинники якостi, якi впли­вають на ринковi позицi§ органiзацi§, а також завдання стосовно продукцi§, процесiв та пов'язаного з ними обслуговування.
       Плани та графiки використання цих ресурсiв та §х розподiл повиннi бути узгодженi з загальними завданнями органiзацi§.
       5. Функцiонування системи якостi повинно бути органiзоване так, щоб здiйснювалося адекватне та постiйне управлiння всiма видами дiяльностi, що впливають на якiсть.
       Система якостi повинна бути орiєнтована на проведення запобiжних дiй, що вик­лючають виникнення проблем, але в разi виникнення недолiкiв вона повинна своєчасно реагувати на них та усувати §х.
       Для реалiзацi§ полiтики та завдань у сферi якостi повиннi бути розробленi, виданi та введенi в дiю документально оформленi методики виконання функцiй, особливо тих, що координують рiзнi види дiяльностi з погляду ефективностi системи якостi. У цих методиках мають бути встановленi завдання та характеристики (показники) рiзних видiв дiяльностi, що впливають на якiсть.
       Усi методики повиннi мiстити простi, однозначнi та зрозумiлi формулювання i встановлювати методи та критерi§ оцiнювання результатiв роботи.
       6. До складу системи якостi мають входити документально оформленi методики
    управлiння складом, значеннями та структурою функцiональних та фiзичних харак­теристик продукцi§ як встановленими в технiчнiй документацi§, так i реально досягнутими
    в продукцi§ (так зване управлiння конфiгурацiєю). Цей вид управлiння починається ще на
    етапi проектування i здiйснюється протягом всього життєвого циклу продукцi§. Вiн
    дозволяє полiпшити проектування, розроблення, виробництво i експлуатацiю продукцi§
    та управлiння цими етапами, а також дозволяє керiвництву наочно бачити стан
    Документацi§ та продукцi§ протягом життєвого циклу.
       Управлiння конфiгурацiєю може охоплювати визначення конфiгурацi§, регулю­вання конфiгурацi§, облiк стану та перевiрку якостi конфiгурацi§. Воно стосується видiв Дiяльностi, що описанi в цьому роздiлi.
       7. Усi прийнятi в органiзацi§ елементи якостi, а також вiдповiднi вимоги та
    положення повиннi бути документально оформленi у виглядi заяви (декларацi§) про полiтику, а також методик, викладених зрозумiло, систематизовано i в певнiй послiдов­ностi. При цьому номенклатура та обсяг документацi§ повиннi обмежуватися лише необ­хiдними документами.
       У системi якостi повиннi бути регламентованi процедури iдентифiкацi§, розсилан­ня, комплектування та пiдтримання в робочому станi всiх документiв з якостi.
       Типовим видом документа, який використовують для загального опису системи якостi, є настанова з якостi.
       Головним призначенням настанови з якостi є визначення всiє§ структури системи якостi, правил §§ впровадження та органiзацi§ функцiонування.
       Для актуалiзацi§ настанов повинна бути впроваджена документально оформлена методика внесення змiн та поправок до них, §х перегляду та включення доповнень.
       Разом iз настановами з якостi застосовують допомiжнi документально оформленi методики, що стосуються елементiв системи якостi (наприклад, стандарти пiдприємства, робочi iнструкцi§ з проектування, закупiвлi або з побудови процесу). Форма та назва цих документально оформлених методик є довiльною i залежить вiд:
      -- масштабу органiзацi§;
      -- конкретного характеру дiяльностi;
      -- структури та вимог Настанови з якостi.
       Керiвництво повинно забезпечити пiдготовку та пiдтримання в робочому станi документально оформлених програм якостi на будь-яку продукцiю чи процес. Програми повиннi бути узгодженi зi всiма загальними вимогами системи якостi, що дiє в органiзацi§, i повиннi забезпечувати виконання вимог, встановлених до конкретно§ продукцi§ у вiдповiдному проектi або контрактi. Програма якостi може входити до складу бiльшо§ за обсягом загально§ програми.
       Програма якостi особливо важлива при органiзацi§ виробництва ново§ продукцi§ чи впровадженнi нового процесу, а також, у разi необхiдностi, значно§ модернiзацi§ виготовлювано§ продукцi§ або iснуючого процесу,
       У програмах якостi повиннi бути зазначенi:
       а) завдання у сферi якостi (наприклад, характеристика чи технiчнi данi, ритмiчнiсть, ефективнiсть, естетика, тривалiсть циклу, витрати, природнi ресурси, утилiзацiя,
    обсяг виробництва та надiйнiсть);
       б) поетапне розбиття процесiв вiдповiдно до прийнятих в органiзацi§ методiв працi
    (для iлюстрацi§ елементiв процесу можуть використовуватися дiаграми, таблицi-матрицi
    чи iншi аналогiчнi схеми);
       в) конкретний розподiл обов'язкiв, повноважень, вiдповiдальностi та ресурсiв на
    рiзних етапах роботи над проектом;
       г) необхiднi спецiальнi документально оформленi методики та iнструкцi§;
       д) вiдповiднi програми випробувань, контролю, огляду та перевiрки якостi на
    рiзних етапах (наприклад, при проектуваннi та розробленнi);
       є) документально оформлена методика внесення до програми якостi змiн i поправок пiд час роботи над проектом;
       є) метод визначення досягнутих показникiв якостi;
       ж) iншi заходи, що забезпечують виконання поставлених завдань.
       З метою рацiональнiшого виконання завдань, поставлених у програмi якостi, необхiдно користуватися документально оформленими методами управлiння процесами (операцiями).
       Для оперативного iнформацiйного забезпечення функцiонування системи якостi застосовуються протоколи якостi, зокрема карти, що стосуються проектування, конт­ролю, випробувань, огляду та перевiрки якостi, аналiзу або §х вiдповiдних результатiв. Протоколи якостi потрiбно вести як важливий засiб для доведення вiдповiдностi встановленим вимогам i ефективностi системи якостi.
       8. Для пiдтримки належного рiвня ефективностi функцiонування системи якостi необхiдно проводити регулярнi перевiрки як якостi продукцi§ та процесiв, так i само§ системи якостi.
       Перевiрки якостi повиннi плануватися та виконуватися для визначення вiдповiд­ностi заходiв у межах системи якостi, що дiє в органiзацi§, та §х результатiв запланова­ним показникам, а також для визначення невiдповiдностей (недолiкiв) системи якостi. Всi елементи системи пiдлягають регулярнiй внутрiшнiй перевiрцi та оцiнюванню залежно вiд статусу та важливостi перевiюваного виду дiяльностi. Для цього керiвництвом орга­нiзацi§ повинна бути розроблена та впроваджена вiдповiдна програма перевiрки якостi.
       Програма проведення перевiрки якостi повинна передбачати:
       а) пiдготовку планiв та графiкiв перевiрки конкретних видiв дiяльностi та ланок
    органiзацiйно§ структури;
       б) призначення персоналу, що дає вiдповiдну квалiфiкацiю для проведення
    перевiрок якостi;
       в) пiдготовку документально оформлених методик проведення перевiрок якостi,
    Що передбачають реєстрацiю даних та складання звiтiв за результатами перевiрки
    якостi i узгоджене проведення своєчасних коригувальних дiй для усунення недолiкiв,
    виявлених пiд час перевiрки.
       Крiм запланованих та регулярних, можна впровадити перевiрки якостi ще й в iнших випадках, наприклад, пiсля органiзацiйних змiн, отримання нових даних про попит на ринку, звiтiв та повiдомлень про невiдповiднiсть продукцi§ або процесiв тощо.
       Об'єктивне оцiнювання функцiонування системи якостi, що його проводить компе­тентний персонал, повинно охоплювати такi елементи системи та види дiяльностi:
       а) структуру органiзацi§;
       б) адмiнiстративнi та робочi методики, а також методики системи якостi;
       в) персонал, обладнання та матерiальнi ресурси;
       г) робочi дiльницi, операцi§ та процеси;
       д) виготовлювану продукцiю (з метою визначення ступеня §§ вiдповiдностi стан­дартам та технiчним умовам);
       є) ведення документацi§, звiтностi та реєстрацi§ даних.
       Персонал, що проводить перевiрку елементiв системи якостi, не повинен бути пiдпорядкований особам, якi безпосередньо вiдповiдають за конкретнi дiлянки чи види дiяльностi, що перевiряються. Повинна бути розроблена та документально оформлена програма перевiрки якостi.
       Зауваження за результатами перевiрки, вiдповiднi висновки та узгодженi плани проведення коригувальних дiй повиннi реєструватися та передаватися керiвництву, що вiдповiдає за перевiрену дiлянку, для вживання вiдповiдних заходiв, а також доводитися до вiдома вищого керiвництва, що несе головну вiдповiдальнiсть за якiсть.
       Звiт за результатами перевiрки повинен включати:
       а) усi випадки невiдповiдностей або недолiкiв;
       б) пропозицi§ щодо проведення своєчасних коригувальних дiй.
       Повиннi бути оцiненi i документально оформленi данi про проведення i ефек­тивнiсть коригувальних дiй за результатами попереднiх перевiрок.
       9. Керiвництво органiзацi§ повинно забезпечити незалежне та регулярне прове­дення аналiзу системи якостi. Аналiз полiтики та основних завдань у сферi якостi пови­нен проводитися вищим керiвництвом, а аналiз видiв дiяльностi - керiвництвом, що несе головну вiдповiдальнiсть за якiсть конкретно§ продукцi§, та iншими особами з керiвного складу iз залученням, за рiшенням вищого керiвництва, компетентного незалежно­го персоналу.
       Аналiз повинен включати обґрунтованi та всебiчнi оцiнки таких його об'єктiв:
       а) результатiв внутрiшнiх перевiрок рiзних елементiв системи якостi;
       б) загально§ ефективностi системи якостi, а також ступеня виконання прийнятих
    органiзацiєю полiтики та завдань у сферi якостi;
       в) пропозицi§ щодо удосконалення системи якостi вiдповiдно до змiн, що зумов­
    ленi новими технологiями i концепцiями якостi, ринковою стратегiєю, соцiальними умо­вами та умовами навколишнього середовища.
       Зауваження, висновки та рекомендацi§, отриманi внаслiдок аналiзу та оцiнювання системи якостi, повиннi документально оформлятися для вживання необхiдних заходiв.
       10. Керiвництво органiзацi§ має забезпечити впровадження тако§ системи якостi, яка б сприяла постiйному полiпшенню якостi.
       Полiпшення якостi вiдбувається за допомогою заходiв, що здiйснюються в мас­штабах усiє§ органiзацi§ з метою пiдвищення ефективностi i результативностi як дiяльностi органiзацi§ загалом, так i кожного процесу, а також з метою отримання вигоди як для органiзацi§, так i для §§ споживачiв.
       При створеннi умов для полiпшення якостi потрiбно зважати на:
       а) сприяння ефективному стилю управлiння та його пiдтримку;
       б) заохочення таких взаємин, ставлення та поведiнки персоналу, якi сприяють
    полiпшенню якостi;
       в) встановлення чiтко визначених завдань полiпшення якостi;
       г) сприяння пiдвищенню ефективностi взаємодiй та органiзацi§ колективно§ роботи;
       д) вiдзначення успiхiв та досягнень;
       є) пiдготовку та пiдвищення квалiфiкацi§ персоналу з метою полiпшення якостi.
       Правила та порядок виконання функцiй системи якостi продукцi§
       Правила та порядок виконання функцiй системи якостi не можуть бути строго визначенi, бо вони значною мiрою залежать вiд характеру продукцi§, форми органiзацi§ виробництва тощо. Однак, як показує досвiд створення та застосування систем якостi, можуть бути наданi рекомендацi§ щодо виконання функцiй, використання яких забез­печує ефективнiше використання системи. Нижче наведенi саме такi рекомендацi§, орiєнтованi на пiдприємства-постачальники продукцi§.
       Виконання функцiй забезпечення якостi на етапi
       "Маркетинг i вивчення ринку"
       Загальна функцiя маркетингу вiдiграє важливу роль у вивченнi вимог до якостi продукцi§. Основними завданнями з забезпечення якостi, що виконуються на етапi маркетингу, є:
       - визначення поточних та перспективних потреб у виробництвi продукцi§ та на­даннi послуг на рiзних ринках;
      -- визначення та уточнення вимог споживачiв щодо технiчних характеристик, номенклатури, обсягу, вартостi продукцi§ та iнших умов поставляння (продажу);
      -- iнформування керiвництва та всiх зацiкавлених пiдроздiлiв про вимоги спо­живача та умови ринку, а також про потенцiйних конкурентiв.
       Основною метою виконання завдань на етапi маркетингу є забезпечення дiяль­ностi всiх пiдроздiлiв пiдприємства (постачальника) вiдповiдно до ситуацi§ на зовнiш­ньому та внутрiшньому ринках для iнтенсифiкацi§ збуту продукцi§.
       Пiдприємства, якi виробляють та постачають продукцiю, або надають послуги по­виннi мати добре розроблену процедуру аналiзу контракту як важливого елемента своє§ системи якостi.
       Пiдприємство може отримати замовлення вiдносно двох груп виробiв: стандартно§ продукцi§ та спецiальних виробiв, якi повиннi бути виробленi вiдповiдно до вимог замов­ника. Для кожно§ категорi§ замовлення iснує своя процедура аналiзу контракту.
       При аналiзi контракту для стандартних виробiв пiдприємство (постачальник) по­винно виконати такi дi§:
      -- передати потенцiйному замовнику технiчнi умови на продукцiю та iншу iнфор­мацiю про вирiб, щоб замовник був ознайомлений зi всiма характеристиками виробу (якщо є необхiднiсть, то може бути переданий зразок виробу);
      -- якщо вирiб вiдповiдає вимогам замовника, необхiдно обговорити з службами уп­равлiння виробництвом запропонований графiк поставляння до затвердження цього графiка;
      -- в деяких випадках замовник може вимагати внесення незначних змiн у вирiб. Усi деталi таких змiн повиннi бути отриманi вiд замовника у письмовiй формi, а мож­ливостi §х виконання обговоренi з технiчними службами;
      -- необхiдно переконатися, що замовлення чи контракт мiстить усi необхiднi под­робицi вiдносно типу моделi виробу, його кольору та рiзних допомiжних елементiв, таких, як оснащення, додатковi деталi та запчастини, якщо такi передбачаються;
      -- слiд впевнитись, що в замовленнi чи контрактi чiтко встановленi та спiльно узгодженi питання пакування, транспортування, монтажу та iншi пов'язанi з цими питан­нями умови, такi як форма платежiв та страхування;
      -- необхiдно встановити, чи буде замовник або його представник здiйснювати перевiрку чи проводити випробування виробiв, а якщо буде, то коли: до §хнього вiд­правлення чи пiд час одержання. Усi подробицi перевiрки (випробувань), такi як пара­метри, якi пiдлягають випробуванню, методика випробувань, розмiр партi§, критерi§ прий­мання тощо повиннi бути чiтко визначеними пiсля §х обговорення спецiалiстами з якостi пiдприємства (постачальника) i замовника;
       бiльшiсть товарiв широкого вжитку та промислових виробiв повиннi мати гарантiю, що обумовлює захист прав споживачiв. Строки та умови гарантi§ повиннi бути чiтко застереженi та з'ясованi iз замовником для запобiгання розбiжностей в iнтер­претацiях та подальшого непорозумiння;
      -- незважаючи на всi зусилля , можуть виникнути проблеми, якi пов'язанi з
    якiстю виробу. Пiдприємство (постачальник) повинно гарантувати, що контракт передбачає процедури вирiшення проблем, пов'язаних з якiстю та узгодження спiрних питань
    у випадку §х виникнення. Процеси розроблення та виробництва пов'язанi з спецiальними
    замовленнями, вiдрiзняються вiд тих, якi застосовують пiд час виробництва нестандартних виробiв, оскiльки кожний етап процесу вимагає змiн або повторного розгляду.
    Успiшне виконання таких замовлень ускладнюється тим, що на будь-якiй стадi§ оброблення та виробництва можуть виникнути несподiванi фактори, що ведуть до невiд­вiдповiдностi. Дуже важливим на стадi§ обговорення та формування контракту є глибоке
    розумiння потреб споживача. Оскiльки контракти на спецiальнi замовлення передбачають значнi зусилля з проектування та розроблення, необхiдно передбачити проведення консультацiй i аналiзу на стадiях проектування i розроблення виробу.
      -- Виконання функцiй забезпечення якостi на етапi
      -- "Проектування та розроблення продукцi§"
       Якiсть виробу залежить передусiм i найбiльше вiд якостi його проектування. Якщо якiсть не закладено у проектi, §§ неможливо досягнути пiд час виробництва.
       Цикл розроблення виробу починається з оцiнення вимог замовникiв i закiнчується, коли проект виробу готовий до запуску у масове виробництво. Цей цикл може включати такi основнi стадi§:
      -- аналiз вимог замовника (або ринку) для досягнення повного розумiння цих вимог;
      -- складання технiчного завдання на розроблення виробу шляхом перероблення вимог замовника або на пiдставi аналiзу проекту i вироблення одного або бiльше дослiдних зразкiв;
      -- випробування та оцiнення дослiдного зразка (зразкiв), включаючи випробування в робочих умовах у реальнiй обстановцi;
      -- другий аналiз проекту; ринку у показники якостi, поданi, якщо це можливо, у кiлькiсному виразi;
      -- розробка попередньо§ конфiгурацi§, включаючи специфiкацiю вузлiв (блокiв), допомiжних вузлiв (блокiв) та основних деталей;
      -- перший аналiз проекту;
      -- модифiкацiя проекту;
      -- модифiкацiя проекту, якщо це необхiдно, виготовлення та випробування мо­дифiкованого дослiдного зразка (зразкiв) включаючи випробування в робочих умовах у реальнiй обстановцi;
      -- остаточна обробка проектно§ документацi§ i пiдготовка повних технiчних вимог до виробу, включаючи графiк випробувань та критерi§ вiдповiдностi вимогам якостi;
      -- дослiдний цикл виробництва;
      -- випробування дослiдно§ партi§ продукцi§ та остаточний аналiз проекту;
      -- коригування проекту пiсля аналiзу, затвердження та запуск проекту у масо­ве виробництво.
       Залежно вiд виду виробу та iнших факторiв деякi стадi§ можуть бути ви­ключеними.
       Дiяльнiсть з проектування та розробки можна подiлити на двi такi категорi§:
      -- невеликi короткостроковi проекти, такi як полiпшення конструкцi§ iснуючих ви­робiв, якi починають розробляти внаслiдок проблем виробництва або скарг замовникiв;
      -- великi проекти, такi як проектування нових моделей виробiв та проекти за контрактами на проектування, якi здiйснюються за дорученням замовникiв.
       Рекомендовано створювати окремi групи (пiдроздiли) проектувальникiв для кож­но§ з основних категорiй проектiв. Послiдовнiсть розроблення обох типiв проектiв може бути однаковою, але процедури роботи будуть рiзними.
       Основнi вхiднi данi для групи з полiпшення проекту надходять iз виробничих та технологiчних служб та служби якостi. Здебiльшого вирiшення цього завдання дору­чається об'єднанiй групi, до яко§ входять працiвникiв всiх зацiкавлених служб.
       При розробленнi нових моделей або реалiзацi§ контрактiв на проектування головна вiдповiдальнiсть з розроблення проектiв покладається на вiддiл, що займається науковими дослiдженнями та дослiдними розробками. Вхiднi данi з iнших вiддiлiв над­ходять на рiзних етапах роботи, наприклад, пiд час аналiзу проекту.
       У вихiднiй документацi§ повиннi бути вказанi розробник та перевiряючи, щоб, у разi потреби, можна було прослiдкувати за вiдповiдальнiстю.
       Для рiзних видiв продукцi§ функцiональнi вимоги i методи проектування виробу будуть рiзними. Однак деякi загальнi вимоги є унiверсальними та застосовуються рiзною мiрою майже до всiх виробiв, а саме:
      -- функцiональнi характеристики;
      -- зовнiшнiй вигляд;
      -- безпека;
      -- надiйнiсть;
      -- ремонтопридатнiсть;
      -- економiчнiсть виробництва.
       Iснує чотири способи перевiрки проектiв на вiдповiднiсть вимогам: аналiз проекту; квалiфiкацiйнi або типовi приймально-здавальнi випробування та оцiнювання зразка; альтернативнi розрахунки; порiвняння альтернативних проектiв.
       Рекомендується використовувати два або бiльше з цих способiв. Пiдтвердження вiдповiдностi проекту вимогам повинно бути планованою i документованою роботою, яка виконується персоналом з вiдповiдною квалiфiкацiєю i компетентнiстю. Методика цих робiт буде залежати вiд характеру i складностi виробу.
       Виконання функцiй забезпечення якостi на етапi
       "Планування та розроблення процесiв"
       Виробничi процеси, процеси монтажу та технiчного обслуговування, якi розроб­ляються, повиннi бути прогресивними, вiдповiдати сучасному рiвню, використовувати прогресивнi методи оброблення i технiчного контролю, забезпечувати пiдвищення про­дуктивностi працi та якостi продукцi§, скорочення трудових i матерiальних витрат на §х реалiзацiю зменшення шкiдливих впливiв на людину та навколишнє середовище.
       Виробничi процеси повиннi вiдповiдати вимогам технiки безпеки i промисло­во§ санiтарi§.
       За останнi роки технологiя виробництва досягла значного прогресу, тому для виготовлення продукцi§ заданого рiвня якостi здебiльшого є ряд альтернативних проце­сiв. Пiсля вибору виробничого процесу повинен розроблятися план виробництва, який повинен мiстити схему послiдовностi операцiй процесу, позначення виробничого облад­нання та апаратури, якi повиннi бути використаними пiд час виробництва, та детальний графiк процесу з перелiком всiх робiт як з виробництва, так i з контролю та випробувань продукцi§. У планування виробничого процесу входить iдентифiкацiя iнструмента, пристро§в, а також калiбрiв та вимiрювального обладнання, якi можуть бути призначенi для конкретних операцiй процесу.
       На етапi пiдготовки виробничих процесiв визначається, яка iнформацiя необхiдна персоналу для виконання ним завдань. Для простих та добре розроблених операцiй, а також, коли персонал знає вимоги до якостi роботи, може бути достатньо креслень або технiчних умов виробу. Однак частiше, особливо, коли це стосується складних та точних операцiй, для гарантi§ повного розумiння персоналом методу виконання роботи, суттєве значення мають додатковi настанови. Для цiє§ мети складаються та видаються iнструкцi§ щодо роботи або технологiчнi схеми. Iнструкцi§ щодо роботи необхiднi не тiльки для виробничих операцiй, але й для операцiй з контролю та випробувань.
       Виконання функцiй забезпечення якостi на етапi "Закупiвля"
       Матерiали, сировина, купованi комплектувальнi вироби та напiвфабрикати стають частиною продукцi§, що виробляється. Якiсть купованого технологiчного обладнання, приладiв, оснащення, засобiв контролю тощо, технiчнi послуги, безпосередньо також впливають на якiсть продукцi§, що виробляється. Одне iз найважливiших завдань пiд­приємства - забезпечити, щоб всi матерiали та послуги, якi надходять iз зовнiшнiх дже­рел, цiлком вiдповiдали як вимогам самого пiдприємства, так i вимогам його замовникiв.
       Складним завданням матерiально-технiчного постачання є вибiр квалiфiкованих постачальникiв (субпiдрядникiв). Повинен бути встановлений порядок оцiнцi постачаль­ника (субпiдрядника). При оцiнцi постачальникiв (субпiдрядникiв) засадами повиннi бути:
      -- можливiсть постачальника '(субпiдрядника) задовольняти вимоги до якостi ви­робу або послуги;
      -- наявнiсть у постачальника (субпiдрядника) обладнання, iнструменту тощо, необхiдного технiчного рiвня та персоналу необхiдно§ квалiфiкацi§;
      -- виробничi можливостi постачальника (субпiдрядника) та його можливiсть дотримуватися точно визначених графiкiв постачання;
      -- комерцiйна i фiнансова стабiльнiсть та стiйкiсть постачальника (суб­пiдрядника);
      -- ефективнiсть системи якостi постачальника.
       Для нових постачальникiв (субпiдрядникiв) проводиться повна перевiрка §х мож­ливостей. Загальну вiдповiдальнiсть за цю роботу несе служба чи вiддiл, що займається матерiально-технiчним постачанням. На першому етапi перевiрки можливостей по­стачальника (субпiдрядника) повиннi бути отриманi данi про його засоби виробництва, персонал, органiзацiю дiяльностi та фiнанси поряд з даними про його можливiсть поста­чати вироби необхiдного рiвня якостi.
       Оскiльки оцiнення постачальника (субпiдрядника) потребує проведення експер­тизи у рiзних сферах функцiонування пiдприємства: технiчнiй, фiнансово-економiчнiй та виробничiй, для виконання цього завдання призначається комiсiя. В комiсiю входять експерти з рiзних служб та вiддiлiв, а загальну координацiю здiйснює служба чи вiддiл, що займається матерiально-технiчним постачанням. Якщо на цьому етапi виявлено, що постачальник (субпiдрядник) неспроможний виконати замовлення, то наступний етап перевiрки не проводиться.
       Якщо постачальник (субпiдрядник) буде мати потенцiйнi можливостi, то група експертiв повинна вiдвiдати його пiдприємство для виконання безпосередньо§ перевiрки199
       потужностей, виробничо§ iнфраструктури та системи якостi. При цьому нiяка критика постачальника (субпiдрядника) не допускається. Група експертiв повинна зосере­джуватися на дiлянках, якi безпосередньо впливають на здатнiсть постачальника (суб­пiдрядника) виконати конкретне замовлення.
       При оцiнцi постачальникiв (субпiдрядникiв), з якими вже iснують зв'язки, дуже важливо детально реєструвати iнформацiю з постачання, а саме, про кiлькiсть виробiв (матерiалiв), що були отриманi, кiлькiсть забракованих виробiв, про дотримання графiкiв постачання, про частку цього постачальника (субпiдрядника) у загальному обсязi по­стачання виробiв (матерiалiв) за конкретний перiод.
       Усi висновки повиннi реєструватися, а данi використовуватися для коригування реєстрацiйного списку затверджених постачальникiв (субпiдрядникiв). Для доповнення або виключення зареєстрованих назв повиннi бути встановленi вiдповiднi критерi§.
       Успiшне постачання починається з чiткого визначення вимог. Цi вимоги мiстяться в умовах контракту, кресленнях та замовленнях на постачання, що надаються поста­чальнику (субпiдряднику). Повиннi бути розробленi вiдповiднi методи, якi гарантують, що вимоги до постачання визначенi, переданi i повнiстю зрозумiлi постачальнику (субпiд­ряднику). До цих методiв можуть бути включенi процедури пiдготування документацi§ на постачання, зустрiчi представникiв пiдприємства з постачальниками (субпiдрядниками) до подання замовлення на постачання та iншi методи.
       Документацiя на постачання повинна мiстити данi, якi характеризують замов­лений вирiб або послугу. Ця iнформацiя включає такi елементи:
      -- точна iдентифiкацiя виробу i ґатунку;
      -- iнструкцi§ з контролю;
      -- застосовний нормативний документ (стандарт, технiчнi умови).
       Усi вимоги до виробу, а також методи контролю (випробувань) повиннi вiдпо­вiдати прийнятим стандартам (а також мiжнародним) або технiчним умовам. Статус всiх документiв, на якi є посилання у замовленнi, повинен бути визначеним.
       Вимоги щодо промiжного контролю повиннi бути встановленi у замовленнi на постачання як "критичнi точки". "Критичнi точки" - це тi етапи процесу виробництва, пiсля яких необхiдний контроль. В замовленнi на постачання повинно бути застережено надання постачальником (субпiдрядником) копiй актiв випробувань.
       Система перевiрки вiдповiдностi продукцi§, яка постачається, вимогам замовника повинна бути узгоджена до остаточного оформлення замовлення на постачання. Для пiд­твердження вiдповiдностi виробу вимогам можна використовувати один iз таких методiв:
       - замовник покладається на систему забезпечення якостi постачальника
    (субпiдрядника);
      -- постачальник (субпiдрядник) надає данi випробувань або данi з управлiння технологiчним процесом;
      -- замовник проводить вибiрковий контроль (випробування) пiд час одержан­ня виробiв;
      -- контроль здiйснюється постачальником (субпiдрядником) до вiдправлення або пiд час виробництва за домовленiстю;
       - проводиться сертифiкацiя незалежними органами з сертифiкацi§.
    Замовник вказує у замовленнi на постачання, чи буде кiнцевий користувач (якщо
       вiн є) виконувати будь-якi роботи з перевiрки продукцi§ на пiдприємствi постачальни­ка (субпiдрядника).
       Встановлення та узгодження методiв перевiрки повинно передбачати обмiн дани­ми з контролю та випробувань для пiдвищення якостi виробiв.
       Замовник (споживач) надає пiдприємству (постачальнику) повну iнформацiю щодо правильного використання та обслуговування виробiв, якi постачаються.
       Виконання функцiй забезпечення якостi на етапi
       "Виробництво" Управлiння процесами виробництва
       Забезпечення якостi продукцi§ пiд час виробництва досягається за рахунок:
      -- планування та органiзацi§ робiт з технiчного контролю i випробувань продукцi§, контролю технологi§ виробництва, технiчно§ дiагностики стану обладнання, систем за­безпечення, контролю стану виробничого середовища;
      -- метрологiчного забезпечення виробництва та якостi продукцi§;
      -- контролю, випробувань на рiзних стадiях виробництва продукцi§;
      -- контролю технологiчно§ дисциплiни;
      -- проведення профiлактики та планово-попереджувальних ремонтiв обладнання;
      -- забезпечення якостi виготовлення iнструмента, оснащення, пристро§в;
      -- атестацi§ виробництва, технологiчних процесiв, робочих мiсць, обладнання, оснащення, iнструмента, деталей та складальних одиниць власного виготовлення;
      -- забезпечення якостi пiд час внутрiшньо цехового та мiжцехового транспортування;
      -- високо§ квалiфiкацi§ персоналу, виробничо§ дисциплiни;
      -- функцiонування системи облiку та оцiнювання витрат на забезпечення якостi продукцi§, iнструмента, документацi§.
       Часто кiнцевий вирiб складається iз декiлькох деталей та вузлiв, в якi входять купованi вироби i компоненти, що виробленi на своєму пiдприємствi. Щоб гарантувати
       задовiльну якiсть кiнцевого виробу, управлiння якiстю повинно охоплювати рiзнi стадi§ виробництва всiх компонентiв та вузлiв, що виготовляються на своєму пiдприємствi, а також всi купованi матерiали i компоненти.
       Для цього необхiдна мережа контрольних пунктiв у стратегiчних точках вироб­ництва. У кожному контрольному пунктi контрольована характеристика якостi повинна чiтко визначатися, а для виконання цiє§ функцi§ повиннi бути забезпеченi квалiфiкований персонал та адекватне випробувальне обладнання.
       Велике значення для функцiонування тако§ мережi мають детальнi iнструкцi§. У цих iнструкцiях повиннi бути викладенi:
      -- контрольованi характеристики якостi;
      -- вiдповiдальнiсть за контрольний пункт;
      -- методики спостереження за процесом вiдбору зразкiв та перевiрки (випро­бування) виробу;
      -- методика аналiзу даних контролю, критерi§ для прийняття рiшення щодо якостi процесу (виробу) та повноваження щодо зупинення процесу у випадку його виходу з-пiд управлiння;
      -- методика передачi iнформацi§ про якiсть процесу в точки виробництва та вiдповiдальнiсть за виконання регулювання процесу;
      -- методика зворотного зв'язку з вiддiлом, який займається плануванням процесу, для передачi iнформацi§, якщо необхiдно внести змiни до процесу.
       Для планування мережi управлiння процесом передовсiм необхiдна схема по­слiдовностi операцiй, яка охоплює всi деталi та вузли. На основi цiє§ схеми позначаються точки, в яких створюються критичнi характеристики якостi. Залежно вiд характеру про­цесу та характеристик якостi вибирається метод контролю для застосування в кожнiй критичнiй точцi. Мiсцеположення кожного контрольного пункту буде залежати вiд методу контролю, мiсцеположення точки виробництва та можливостей випробувально­го обладнання.
       Для оптимiзацi§ роботи персоналу, який здiйснює контроль якостi, для декiлькох компонентiв можуть бути обладнанi спiльнi контрольнi пункти або один контролер якостi може вiдповiдати за декiлька контрольних пунктiв.
       Контрольнi пункти повиннi бути органiзованi так, щоб вони були частиною нор­мального проходження процесу та вимагали мiнiмуму вантажно-розвантажувальних робiт та руху матерiалiв. Особливу увагу необхiдно звернути, щоб контрольний пункт не став вузьким мiсцем процесу виробництва. Пропускна здатнiсть контрольного пункту повинна вiдповiдати продуктивностi контрольованого процесу.
       Нiяка система виробництва не виключає виготовлення деяко§ кiлькостi виробiв, невiдповiдних вимогам. Тому кожному пiдприємству (постачальнику) необхiдно мати до­кументовану методику для запобiгання вiдправлення невiдповiдних виробiв замовнику, а якщо невiдповiднiсть виявлена пiд час виробництва, методику затримки виробу.
       Невiдповiднiсть звичайно, виявляється на одному з етапiв контролю. У цей мо­мент невiдповiдний вирiб повинен чiтко iдентифiкуватись за допомогою вiдповiдного коду чи знака. Спосiб iдентифiкацi§ повинен передбачати, щоб код чи знак не можна бу­ло випадково знищити.
       При появi виробiв, невiдповiдних вимогам, виробничий процес припиняють. Якщо методикою був передбачений вибiрковий контроль, то необхiдно виконати 100 % -й контроль попередньо§ партi§. Рiшення з цих питань залежать вiд виробiв та характеру невiдповiдностi.
       Постачальник повинен мати методику фiзичного вiддiлення невiдповiдних виробiв. Визначається iзольована дiльниця для зберiгання невiдповiдних виробiв, над яким здiйснюється контроль для запобiгання використанню цих виробiв.
       Усi невiдповiднi вироби пiдлягають аналiзу, який виконується спецiально приз­наченою особою, для прийняття одного з таких рiшень:
      -- приймання в iснуючих умовах (коли невiдповiднiсть незначна i не вплине на експлуатацiйнi показники кiнцевих виробiв; якщо є замовник, це узгоджується з ним);
      -- перероблення (коли є можливiсть виправити невiдповiднiсть);
      -- ремонт (коли є можливiсть вiдремонтувати чи повторно обробити вирiб);
      -- пересортування (виробу присвоюється нижча категорiя якостi, вимогам яко§ вiн вiдповiдає);
      -- брак (вирiб необхiдно вилучити як брак та передати у вiдходи). Коли невiд­повiдний вирiб повинен використовуватись, вiн вважається "прийнятим з вiдступленням". В умовах контракту замовниковi подається офiцiйне замовлення, в якому викладається характер невiдповiдностi, кiлькiсть невiдповiдних деталей та докладнi способи виправ­лення. У неконтрактних умовах призначається повноважна особа для затвердження вiдхилень вiд вимог.
       Постачальник повинен мати методику, яка визначає операцi§, якi необхiдно ви­конати пiд час перероблення чи ремонту виробу, та повторний контроль, щоб оцiнити вiдповiднiсть виробу вимогам, перш нiж випустити його для подальшого оброблення чи поставлення замовнику.
       Для контролю невiдповiдних виробiв повинен бути складений окремий звiт з детальним та повним описом проблеми та вжитих дiй.
       Виконання функцiй забезпечення якостi на етапi "Перевiрка"
       У системi якостi доцiльно проводити такi основнi види контролю, випробувань та обстежень:
      -- вхiдний контроль та контроль якостi сировини, матерiалiв, напiвфабрикатiв, комплектувальних виробiв, деталей, складальних одиниць у процесах §х зберiгання, транспортування;
      -- контроль готово§ продукцi§ та §§ випробування;
      -- контроль параметрiв обладнання, оснащення, iнструмента, систем енерго­забезпечення та виробничого середовища, систем транспортування;
      -- контроль дотримання технологiчно§ дисциплiни та конструкторський контроль та нагляд за виробництвом;
      -- метрологiчний контроль та нагляд;
      -- аналiз рекламацiй (внутрiшнiх та зовнiшнiх).
       Роботи з контролю та випробувань повиннi бути добре спланованими та задо­кументованими.
       При розробленнi методик контролю повиннi враховуватись такi аспекти:
      -- вирiб або контракт, для яких розробляються методики контролю;
      -- стадi§, на яких здiйснюються методики контролю;
      -- персонал, який виконує методики контролю;
      -- характеристики, якi пiдлягають контролю;
      -- тип контролю (вибiрковий або суцiльний);
      -- критерi§ приймання;
      -- тип iнформацi§, яка пiдлягає реєстрацi§ у документацi§, та система ведення реєстрацiйних записiв.
       Необхiдно встановити баланс мiж рiзними видами контролю продукцi§, а саме: вхiдним, у виробництвi, готово§ продукцi§, за обсягом. Обсяг цих робiт буде залежати вiд рiвня якостi, очiкуваного замовником, вiд засобiв контролю, якi є на пiдприємствi.
       Перед тим, як матерiал, напiвфабрикат чи деталь, купованi у постачальника (суб­пiдрядника) надiйдуть у виробництво для подальшо§ обробки чи складання, вони повиннi бути перевiренi для забезпечення гарантi§ того, що вони повнiстю вiдповiдають вимогам.
       Рiвень вхiдного контролю та випробувань залежить вiд ступеня довiри системi якостi постачальника (субпiдрядника).
      
      
       ЛЕКЦIЯ
       МЕТРОЛОГIЯ
      
      
      
       Основнi поняття i визначення
       Метрологiя - область знань i вид дiяльностi, пов'язанi з вимiрюваннями.
       Метрологiя - наука про вимiрювання, методи i засоби забезпечення §х єдностi i способи досягнення потрiбно§, точнiсть.
       Теоретична метрологiя займається питаннями фундаментальних дослiджень, створенням системи одиниць вимiрювань, фiзичних постiйних, розробкою нових методiв вимiрювання.
       Прикладна (практична) метрологiя займається питаннями практичного застосування в рiзних сферах дiяльностi результатiв теоретичних дослiджень в рамках метрологi§.
       Законодавча метрологiя включає сукупнiсть взаємообумовлених правил i норм, направлених на забезпечення єдностi вимiрювань, якi зводяться в ранг правових положень (уповноваженими на те органами державно§ влади), мають обов'язкову силу i знаходяться пiд контролем держави.
       Об'єктами метрологi§ є одиницi величин, засоби вимiрювань, еталони, методики виконання вимiрювань.
       Традицiйним об'єктом метрологi§ є фiзичнi величини. Окрiм фiзичних величин в останнє десятилiття в прикладнiй метрологi§ почали використовуватися нефiзичнi величини. Це зв'язано iз застосуванням термiну "вимiрювання" в нових для метрологi§ сферах - економiцi, медицинi, iнформатицi, управлiннi якiстю i iн.
       Вимiрювання - сукупнiсть операцiй, що виконуються за допомогою технiчного засобу, що зберiгає одиницю величини, дозволяє зiставити вимiрювану величину з §§ одиницею i набути значення величини. Це значення називають результатом вимiрювань.
       Наприклад, прикладаючи лiнiйку з дiленнями до яко§-небудь деталi, порiвнюють §§ з одиницею, лiнiйкою, що зберiгається, i, провiвши вiдлiк, набувають значення величин (довжини, висоти i iнших параметрiв деталi).
       Погрiшнiсть вимiрювань - вiдхилення результату вимiрювань вiд дiйсного (дiйсного) значення вимiрювано§ величини.
       Засiб вимiрюваннi - технiчний пристрiй, призначений для вимiрювань (Закон РФ "О| забезпеченнi єдностi вимiрювань" - далi Закон РФ).
       Еталон одиницi величини - засiб вимiрювання, призначений для вiдтворення i зберiгання одиницi величини з метою передачi §§ засобам вимiрювань дано§ величини (Закон РФ).
       Єднiсть вимiрювань - стан вимiрювань, при якому §х результати вираженi в узаконених одиницях величин i погрiшностi
       вимiрювань не виходять за встановленi межi iз заданою вiрогiднiстю (
      
       Єднiсть вимiрювань - стан вимiрювань, при якому §х результати вираженi в узаконених одиницях величин i погрiшностi вимiрювань не виходять за встановленi межi iз заданою вiрогiднiстю (Закон РФ).
       Отже, першою умовою забезпечення єдностi вимiрювань є представлення результатiв вимiрювань в узаконених одиницях, якi були б одними i тими ж усюди, де проводяться вимiрювання i використовуються §х результати. У Росi§, як i в бiльшостi iнших кра§н, узаконеними одиницями є одиницi величин Мiжнародно§ системи одиниць, прийнятою Генеральною конференцiєю по заходах i вагах, рекомендованi Мiжнародною органiзацiєю законодавчо§ метрологi§. Друга умова єдностi вимiрювань - погрiшнiсть вимiрювань не перевищує (iз заданою вiрогiднiстю) встановлених меж. Погрiшностi вимiрювань засобу вимiрювань указуються в технiчному документi, що додається до нього, - паспортi, ТУ i iн.
       Головним нормативним актом по забезпеченню єдностi вимiрювань є Закон РФ "о забезпеченнi єдностi вимiрювань". Вiн направлений на захист має рацiю i законних iнтересiв громадян, економiки кра§ни вiд негативних наслiдкiв недостовiрних результатiв вимiрювань.
       У стандартах на методи контролю (випробувань, вимiрювань, аналiзу) повинна бути дотримане головна умова забезпечення єдностi вимiрювань - вказанi погрiшностi вимiрювань для задано§ вiрогiдностi. Наприклад, в стандартi на методи визначення щiльностi молока i молочних продуктiв указується погрiшнiсть визначення щiльностi молока (аерометричним методом) не бiльш Ђ0,5 кг/м3 при вiрогiдностi 0,99.
       Iсторiя розвитку метрологi§ в Росiйськiй iмперi§
       Метрологiя як область практично§ дiяльностi зародилася в давнину. На всьому шляху розвитку людського суспiльства вимiрювання були основою вiдносин людей мiж собою, з навколишнiми предметами, природою. При цьому вироблялися єдинi уявлення про розмiри, форми, властивостi предметiв i явищ, а також правила i способи §х зiставлення.
       Найменування одиниць вимiрювання i §х розмiри з'являлися у давнину найчастiше вiдповiдно до можливостi застосування одиниць i §х розмiр рiв без спецiальних пристро§в, тобто створювалися з орiєнтацiєю на тi одиницi, що були "пiд руками i ногами". У Росi§ як одиницi довжини були "п'ядь", "лiкоть".
       Для пiдтримки єдностi встановлених мерiв ще в стародавнi часи створювалися еталоннi (зразковi) заходи. До них вiдносилися дбайливо: в давнину вони зберiгалися в храмах, церквах як найбiльш надiйних мiсцях для зберiгання цiнних предметiв.
       У мiру розвитку промислового виробництва пiдвищувалися вимоги до застосування i зберiгання мерiв, посилювалося прагнення до унiфiкацi§ розмiрiв одиниць фiзичних величин.
       На початку 1840 р. у Францi§ була введена метрична система мерiв. Значущiсть метрично§ системи глибоко оцiнив Д.I. Менделєєв. У 1867 р. з трибуни з'§зду росiйських природодослiдникiв вiн виступив iз закликом сприяти пiдготовцi метрично§ реформи в Росi§. За його iнiцiативою Петербурзька академiя наук запропонувала заснувати мiжнародну органiзацiю, яка забезпечувала б одноманiтнiсть засобiв вимiрювань в мiжнародному масштабi. Цю пропозицiю отримало схвалення, i в 1875 р. на Дипломатичнiй метрологiчнiй конференцi§, проведенiй в Парижi, в якiй брали участь 17 держав (зокрема Росiя) була Прийнята Метрична конвенцiя.
       У мiру унiфiкацi§ одиниць вимiрювань в багатьох державах вводилися законодавчi норми, якi захищали покупцiв вiд недобросовiсно§ виробникiв i розповсюджувачiв товарiв i послуг. У Росi§ в XVI в. контролери (цiлувальники) на ринках розшукували i вiдбирали старi (неофiцiйнi) заходи. За користування ними накладали великий штраф i навiть ув'язнювали винних.
       Ще бiльше посилився нагляд за заходами в XVII в. Їм займалися митницi, "кухлевi двори". У Москвi дiяли Помiрна хата i Велика митниця. Помiрна хата проводила перiодичну ("як рiк мине") перевiрку мерiв i вилучала неправильнi ("злодiйськi") заходи.
       У наказi царя Федора Олексiйовича Великiй Московськiй митницi про збiр митних зборiв (1681 р.) мовилося, що за знайденi у торговцiв злодiйськi заходи визначалася конфiскацiя товарiв i посилання з сiм'єю.
       Рiшучий i жорсткий характер Петра I виявився в його наказi "Про збiр в Московськiй Великiй митницi мит" (1698): "за знайденi непрямi, злодiйськi ваги лавки опечатати, товари вiдiбрати i сiм'єю заслати". Вiн же в Статутi вiйськових артикулiв (1716) писав: "Покарання за обмiр i обважування - повернути добро втричi, стягувати штраф, пiддати тiлесному покаранню".
       У 1745 р. публiкується Указ сенатський про розсилку з камер-колегi§ у всi мiста затаврованих мерiв для хлiба i про стягнення штрафу з того, у кого опиняться не вказанi заходи.
       У 1858 р. Єлизавета Петрiвна повелiла: "Зробити аршини залiзнi вiрнi i з обох кiнцiв затаврованi так, щоб нi урiзувати, нi спилювати неможливе було".
       Довгий час метрологiя була в основному описовою наукою про рiзнi заходи i спiввiдношення мiж ними. Але в процесi розвитку суспiльства роль вимiрювань зростала, i з кiнця минулого столiття завдяки прогресу фiзики метрологiя пiднялася на якiсно новий рiвень. Велику роль в становленнi метрологi§ в Росi§ зiграв Д.I. Менделєєв, що керував вiтчизняною метрологiєю в перiод з 1892 по 1907 р. "Наука починається... з тих пiр, як починають вимiрювати", - в цьому науковому кредо великого ученого виражений, по сутi, найважливiший принцип розвитку науки, який не втратив актуальностi i в сучасних умовах.
       Розвиток природних наук привiв до появи все нових i нових засобiв вимiрювань (СI), а вони, у свою чергу, стимулювали розвиток наук, стаючи все бiльш могутнiм засобом дослiдження. Так, пiдвищення точностi вимiрювань щiльностi води привело в 1932 р. до вiдкриття важкого iзотопу водню - дейтерiю. Подiбних прикладiв, якi пiдтверджують роль вимiрювань як iнструменту пiзнання, множина. Тут доречно привести вислiв найбiльшого росiйського фiзика i електротехнiка Б.С. Якобi: "Мистецтво вимiрювань є могутньою зброєю, створеним людським розумом для проникнення в закони природи i пiдпорядкування §§ сил нашому пануванню".
       Можна видiлите три головнi функцi§ вимiрювань в народному господарствi:
      -- облiк продукцi§ народного господарства, що обчислюється по масi, довжинi, об'єму, витратi, потужностi, енергi§;
      -- вимiрювання, що проводяться для контролю i регулювання технологiчних процесiв (особливо в автоматизованих виробництвах) i для забезпечення нормального функцiонування транспорту i зв'язку;
      -- вимiрювання фiзичних величин, технiчних параметрiв, складу i властивостей речовин, що проводяться при наукових дослiдженнях, випробуваннях i контролi продукцi§ в рiзних галузях народного господарства.
       Вiд якостi СI залежить ефективнiсть виконання вказаних функцiй. Приведемо декiлька прикладiв, що вiдносяться до першо§ функцi§ СI: погрiшностi експлуатованих в даний час лiчильникiв енергi§ (в середньому 2%) приводять до невизначеностi в облiку тако§ ж кiлькостi електроенергi§; стан сучасного вагового господарства таке, що в процесi зважування залишається неврахованими близько 1% всiх вимiрюваних продуктiв виробництва. Пiдвищення точностi вимiрювань дозволяє визначити недолiки тих або iнших технологiчних процесiв i усунути цi недолiки. Все це кiнець кiнцем приводить до пiдвищення якостi продукцi§, економi§ енергетичних i теплових ресурсiв, а також сировини i матерiалiв.
       Приклад
       Вiдомо, що врожайнiсть сiльськогосподарських культур значною мiрою залежить вiд оптимально§ i заздалегiдь встановлювано§ кiлькостi добрив, що вносяться до ґрунту, i витрати води при поливi i, отже, вiд точностi вимiрювань маси добрив i витрати води. Пiдвищення технiчного ресурсу пiдшипникiв на 40% - результат впровадження еталону вiдхилення вiд кругло§, а еталон шорсткостi дозволяє заощадити 1 кг фарби на кожну тонну вiдливання при §§ забарвленнi.
       В Укра§нi щодня проводиться близько 2 млрд. вимiрювань, понад 1 млн. чоловiк вважають вимiрювання своєю професiєю. Частка витрат на вимiрювання складає 10 - 15% витрат суспiльно§ працi, а в галузях промисловостi, що проводять складну технiку (електротехнiка, верстатобудування i iн.), вона досягає 50 - 70%. Про масштаби витрат на отримання достовiрних результатiв вимiрювань свiдчать наступнi цифри: у 1998 р. вартiсть цих робiт в Росi§ була рiвна 3,8% вiд величини валового нацiонального продукту (ВНП). У розвинених кра§нах ця цифра досягає 9 - 12% ВВП. Пiдраховано, що число СI росте прямо пропорцiонально квадрату приросту промислово§ продукцi§. Це означає, що при збiльшеннi об'єму промислово§ продукцi§ в 2 рази число СI може вирости в 4 рази. В даний час в наший кра§нi налiчується бiльше 1,5 млрд. СI
       Фiзична величина i §§ розмiрнiсть
       Основним об'єктом вимiрювання в метрологi§ є фiзичнi величини.
       Фiзична величина (коротка форма термiну - "величина") застосовується для опису матерiальних систем i об'єктiв (явищ, процесiв i тому подiбне), що вивчаються в будь-яких науках (фiзицi, хiмi§ i iн.) Як вiдомо, iснують основнi i похiднi величини. Як основнi вибирають величини, якi характеризують фундаментальнi властивостi матерiального свiту. Механiка базується на трьох основних величинах, теплотехнiка - на чотирьох, фiзика - на семи. ГОСТ 8.417 встановлює сiм основних фiзичних величин - довжина, маса, час, термодинамiчна температура, кiлькiсть речовини, сила свiтла, сила електричного струму, за допомогою яких створюється все рiзноманiття похiдних фiзичних величин i забезпечується опис будь-яких властивостей фiзичних об'єктiв i явищ.
       Вимiрюванi величини мають якiсну i кiлькiсну характеристики.
       Формалiзованим вiддзеркаленням якiсного. вiдмiнностi вимiрюваних величин є §х розмiрнiсть. Згiдно мiжнародному стандарту IСО розмiрнiсть позначається символом dim. Розмiрнiсть основних фiзичних величин - довжини, маси i часу - позначається вiдповiдними заголовними буквами:
       dim l = L
       dim т = М
       dim t = Т.
       Розмiрнiсть похiдно§ фiзично§ величини виражається через розмiрнiсть основних фiзичних величин за допомогою статечного одночлена:
       [Q] = Lа*Mb*Tg,
       де
       L, М, Т - розмiрностi вiдповiдних основних фiзичних величин;
       а, b, g - показники розмiрностi (показники ступеня, в який зведенi розмiрностi основних фiзичних величин).
       Кожен показник розмiрностi може бути позитивним або негативним, цiлим або дробом, нулем. Якщо всi показники розмiрностi рiвнi нулю, то величина називається безрозмiрною. Вона може бути вiдносною, визначуваною як вiдношення однойменних величин (наприклад, вiдносна дiелектрична проникнiсть), i логарифмiчною, визначуваною як логарифм вiдносно§ величини (наприклад, логарифм вiдношення потужностей або напруги
       Шкали, §х види i особливостi
       Кiлькiсною характеристикою вимiрювано§ величини служить §§ розмiр. Отримання iнформацi§ про розмiр фiзично§ або нефiзично§ величини є змiстом будь-якого вимiрювання.
       Простий спосiб отримання iнформацi§, який дозволяє скласти деяке уявлена про розмiр вимiрювано§ величини, полягає в порiвняннi його з iншим за принципом "що бiльше (менше)?" або "що краще (гiрше)?" При цьому число порiвнюваних мiж собою розмiрiв може бути достатнє великим. Розташованi в порядку зростання або убування розмiри вимiрюваних величин утворюють шкали порядку. Операцiя розстановки розмiрiв в порядку §х зростання або убування з метою отримання вимiрювально§ iнформацi§ за шкалою порядку називається ранжируванням. Для забезпечення вимiрювань за шкалою порядку деякi крапки на нiй можна зафiксувати як опорних (реперах). Точкам шкали можуть бути привласненi цифри, часто званi балами. Знання, наприклад оцiнюють пiсля чотирьох бально§ шкалi репера тiє§, що має наступний вигляд: незадовiльно задовiльно, добре, вiдмiнно. По шкалах реперiв вимiрюються твердiсть мiнералiв, чутливiсть плiвок i iншi величини iнтенсивностi землетрусiв вимiрюється по дванадцяти бально§ шкалi, званою мiжнародною сейсмiчною шкалою.
       Досконалiша в цьому вiдношеннi шкала iнтервалiв. Прикладом §§ може служити шкала вимiрювання часу, яка розбита на крупнi iнтервали (роки), рiвнi перiоду, звернення Землi навколо Сонця; на дрiбнiшi (доба), рiвнiшi перiоду звернення Землi навколо своє§ осi. За шкалою iнтервалiв можна судити не тiльки про те, що один розмiр бiльше iншого, але i том, на скiльки бiльше. Проте за шкалою iнтервалiв не можна оцiнити, в скiльки разiв один розмiр бiльше iншого. Це обумовлено тим, що на шкалi iнтервалiв вiдомий тiльки масштаб, а початок вiдлiку може бути вибране довiльно.
       Найбiльш досконалою є шкала вiдносин. Прикладом §§ може служити температурна шкала Кельвiна. У нiй за початок вiдлiку прийнятий абсолютний нуль температури, при якому припиняється тепловий рух молекул; нижчо§ температури бути не може. Другою крапкою репера служить температура танення льоду. За шкалою Цельсiя iнтервал мiж цими реперами рiвний 273,16оС. По шкалi вiдносин можна визначити не тiльки, на скiльки один розмiр бiльше або менше iншого, але i в скiльки разiв бiльше або менше.
       Залежно вiд того, на якi iнтервали розбита шкала, один i той же розмiр представляється по рiзному. Наприклад, довжина перемiщення деякого тiла на 1 м може бути представлена як L = 1 м = 100 см = 1000 мм. Вiдмiченi три варiанти є значеннями вимiрювано§ величини - оцiнками розмiру фiзично§ величини у виглядi деякого числа прийнятих для не§ одиниць. Вхiдне в нього вiдвернуте число називається числовим значенням. У приведеному прикладi це 1, 100, 1000.
       Значення фiзично§ величини набувають в результатi §§ вимiрювання або обчислення вiдповiдно до основного рiвняння вимiрювання:
       Q = X*[Q]
       де
       Q - значення фiзично§ величини;
       Х - числове значення вимiрювано§ величини в прийнятiй одиницi;
       [Q] - вибрана для вимiрювання одиниця.
       . Класифiкацiя вимiрювань
       Вимiрювання можуть бути класифiкованi:
        -- По характеристицi точностi:
        -- рiвноточнi - ряд вимiрювань яко§-небудь величини, виконаних однаковими по точностi СI i в одним i тих же умовах;
        -- нерiвноточнi - ряд вимiрювань яко§-небудь величини, виконаних декiлькома рiзними по точностi СI i (або) в декiлькох рiзних умовах.
      -- По числу вимiрювань у рядi вимiрювань:
      -- одноразовi;
      -- багатократнi.
      -- По вiдношенню до змiни вимiрювано§ величини:
      -- статичнi - вимiрювання незмiнно§ в часi фiзично§ величини, наприклад вимiрювання довжини деталi при нормальнiй температурi або вимiрювання розмiрiв земельно§ дiлянки;
      -- динамiчнi - вимiрювання фiзично§ величини, що змiнюється за розмiром, наприклад вимiрювання змiнно§ напруги електричного струму, вимiрювання вiдстанi до рiвня землi з лiтака, що знижується.
      -- По виразу результату вимiрювань:
      -- абсолютнi - вимiрювання, засноване на прямих вимiрюваннях величин i (або) використаннi значень фiзичних констант. Наприклад, вимiрювання сили F засноване на вимiрюваннi основно§ величини маси т i використаннi фiзичною постiйною - прискорення вiльного падiння g;
      -- вiдноснi - вимiрювання вiдношення величини до однойменно§ величини, що виконує роль одиницi.
      -- По загальних прийомах отримання результатiв вимiрювань:
      -- прямi - вимiрювання, при якому шуканого значення фiзично§ величини набувають безпосередньо, наприклад вимiрювання маси на вагах, довжини деталi мiкрометром;
       Метод вимiрювань - прийом або сукупнiсть прийомiв порiвняння вимiрювано§ фiзично§ величини з §§ одиницею вiдповiдно до реалiзованого принципу вимiрювань.
       Методи вимiрювань класифiкують по декiлькох ознаках.
       По загальних прийомах отримання результатiв вимiрювань розрiзняють:
      -- прямий метод вимiрювань;
      -- непрямий метод вимiрювань.
       Перший реалiзується при прямому вимiрюваннi, другий - при непрямому вимiрюваннi, якi описанi вищим.
       За умовами вимiрювання розрiзняють:
      -- контактний методи вимiрювань;
      -- безконтактний методи вимiрювань.
       Контактний метод вимiрювань заснований на тому, що чутливий елемент приладу приводиться в контакт з об'єктом вимiрювання (вимiрювання температури тiла термометром). Безконтактний метод вимiрювань заснований на тому, що чутливий елемент приладу де приводиться в контакт з об'єктом вимiрювання (змiна вiдстанi до об'єкту радiолокатором, змiна температури в доменнiй печi пiрометром).
       Виходячи iз способу порiвняння вимiрювано§ величини з §§ одиницею, розрiзняють методи безпосередньо§ оцiнки i метод порiвняння з мiрою.
       При методi безпосередньо§ оцiнки визначають значення величини безпосередньо по вiдлiковому пристрою показуючого засобу вимiрювань(СI) (термометр, вольтметр i iн.). Мiра, що вiдображає одиницю вимiрювання, у вимiрюваннi не бере участь. Ї§ роль грає в СI шкала, проградуйована при його виробництвi за допомогою достатнiх точних СI.
       При методi порiвняння з мiрою вимiрювану величину порiвнюють з величиною, вiдтворною мiрою.
       Метрологiчнi властивостi СI - це властивостi, що впливають на результат вимiрювань i його погрiшнiсть. Показники метрологiчних властивостей є §х кiлькiсною характеристикою i називаються метрологiчними характеристиками.
       Метрологiчнi характеристики, встановлюванi НД, називають нормованими метрологiчними характеристиками.
       Всi метрологiчнi властивостi СI можна роздiлити на двi групи:
        -- Властивостi, що визначають область застосування СI.
        -- Властивостi, що визначають якiсть вимiрювання.
       До основних метрологiчних характеристик, що визначають властивостi першо§ групи, вiдносяться дiапазон вимiрювань i порiг чутливостi.
       Дiапазон вимiрювань - область значень величини, в межах яких нормованi межi погрiшностi, що допускаються. Значення величини, що обмежують дiапазон вимiрювань знизу або зверху (злiва i справа), називають вiдповiдно нижньою або верхньою межею вимiрювань.
       Порiг чутливостi - найменша змiна вимiрювано§ величини, яка викликає помiтну змiну вихiдного сигналу. Наприклад, якщо порiг чутливостi вагiв рiвний 10 мiлiграм, то це означає, що помiтне перемiщення стрiлки вагiв досягається при такiй малiй змiнi маси, як 10 мiлiграм.
       До метрологiчних властивостей друго§ групи вiдносяться три головнi властивостi, що визначають якiсть вимiрювань: точнiсть, збiжнiсть i вiдтворюванiсть вимiрювань.
       Найширше в метрологiчнiй практицi використовується перша властивiсть - точнiсть вимiрювань. Точнiсть вимiрювань СI визначається §х погрiшнiстю.
       Погрiшнiсть - це рiзниця мiж свiдченнями СI i дiйсним (дiйсним) значенням вимiрювано§ фiзично§ величини. Оскiльки дiйсне значення фiзично§ величини невiдоме, то на практицi користуються §§ дiйсним значенням. Для робочого СI за дiйсне значення приймають свiдчення робочого еталону нижчого розряду (допустимо, 4-го), для еталону 4-го розряду, у свою чергу, - значення фiзично§ величини, отримане за допомогою робочого еталону 3-го розряду. Таким чином, за базу для порiвняння приймають значення СI, яке є в перевiрочнiй схемi вищестоящим по вiдношенню до пiдлеглого СI, пiдмету перевiрцi.
       Dxn = Xn-x0
       Де:
      -- Dxn - погрiшнiсть СI, що повiряється;
      -- Xn - значення тiє§ ж само§ величини, знайдене за допомогою СI, що повiряється;
      -- X0 - значення СI, прийняте за базу для порiвняння, - дiйсне значення.
       Погрiшностi СI можуть бути класифiкованi по ряду ознак, зокрема:
      -- за способом виразу - абсолютнi, вiдноснi;
      -- по характеру прояви - систематичнi, випадковi;
      -- по вiдношенню до умов застосування основнi, додатковi.
       Найбiльшого поширення набули метрологiчнi властивостi, пов'язанi з першим угрупуванням, - з абсолютними i вiдносними погрiшностями.
       Точнiсть вимiрювань СI - якiсть вимiрювань, що вiдображає близькiсть §х результатiв до дiйсного (iстинному) значення вимiрювано§ величини. Точнiсть визначається показниками абсолютно§ i "вiдносно§ погрiшностi.
       Визначувана по формулi Dxn є абсолютною погрiшнiстю. Проте бiльшою мiрою точнiсть СI характеризує вiдносна погрiшнiсть, тобто виражене у вiдсотках вiдношення абсолютно§ погрiшностi до дiйсного значення величини, вимiрювано§ або вiдтворно§ даним СI.
       Точнiсть може бути виражена зворотною величиною вiдносно§ погрiшностi - 1/d . Якщо погрiшнiсть d = 0,1% або 0,001=10-3, то точнiсть рiвна 103.
       У стандартах нормує характеристики точнiсть, пов'язана з iншими погрiшностями.
       Систематична погрiшнiсть - складова погрiшностi результату вимiрювання, що залишається постiйною (або ж що закономiрно змiнюється) при повторних вимiрюваннях однiє§ i тiє§ ж величини. Ї§ прикладом може бути погрiшнiсть градуювання, зокрема погрiшнiсть показань приладу з круговою шкалою i стрiлкою, якщо вiсь останньою змiщена на деяку величину щодо центру шкали. Якщо ця погрiшнiсть вiдома, то §§ виключають з результатiв рiзними способами, зокрема введенням поправок.
       При нормуваннi систематично§ погрiшностi, що становить, СI встановлюють межi систематично§ похибки СI, що припускається, - конкретного типу - D. Величина систематично§ погрiшностi визначає таку метрологiчну властивiсть, як правильнiсть вимiрювань СI.
       Випадкова погрiшнiсть - складова погрiшностi результату вимiрювання, що змiнюється випадковим чином (по знаку i значенню) в серi§ повторних вимiрювань одного i того ж розмiру величини з однаковою ретельнiстю. У появi цього виду погрiшностi не спостерiгається яко§-небудь закономiрностi. Вони неминучi i неусувнi, завжди присутнi в результатах вимiрювання. При багатократному i достатньо точному вимiрюваннi вони породжують розсiяння результатiв.
       Характеристиками розсiяння є середня арифметична погрiшнiсть, середня квадратична погрiшнiсть, розмах результатiв вимiрювань. Оскiльки розсiяння носить iмовiрнiсний характер, то при вказiвцi на значення випадково§ погрiшностi задають вiрогiднiсть.
       Вкажемо як приклад на двi нормованi метрологiчнi характеристики, що вiдображають точнiсть СI.
       Довiрча погрiшнiсть - верхня i нижня межi iнтервалу погрiшностi результату вимiрювань при данiй довiрчiй вiрогiдностi. Наприклад, в перевiрочнiй схемi для гир i вагiв встановлено для гир 1-3-го розрядiв значення довiрчо§ абсолютно§ погрiшностi (d) при вiрогiдностi 0,95.
       Середня квадратична погрiшнiсть (середнє квадратичне вiдхилення (Sd) - характеристика розсiяння результатiв вимiрювань однiє§ i тiє§ ж величини унаслiдок впливу випадкових погрiшностей. Застосовується для оцiнки точностi первинних i вторинних еталонiв. Наприклад, в перевiрочнiй схемi для гирi як вторинного еталону (еталону-копi§) дано значення погрiшностi через такий рiзновид показника, як сумарна погрiшнiсть результату вимiрювань (SDS).
       Вона представляє середню квадратичну погрiшнiсть результату вимiрювань, що складається з випадкових i не виключених систематичних погрiшностей.
       Нарештi, показники точностi можуть встановлюватися у зв'язку з угрупуванням погрiшностей СI за умовами вимiрювання.
       Основна погрiшнiсть СI - погрiшнiсть, визначувана в нормальних умовах застосування СI.
       Додаткова погрiшнiсть СI - складова погрiшностi СI, що додатково виникає унаслiдок вiдхилення який-небудь з впливаючих величин (температури, вiдносно§ вологостi, напруга мережi змiнного струму i iн.) вiд §§ нормального значення.
       Зазвичай метрологiчнi характеристики нормують роздiльно для нормальних i робочих умов застосування СI. Нормальними вважаються умови, при яких змiною характеристик пiд впливом зовнiшнiх чинникiв (температура, вологiсть i iн.) прийнято нехтувати. Так, для багатьох типiв СI нормальними умовами застосування є температура (293Ђ5) До, атмосферний тиск(100Ђ4) кпа, вiдносна вологiсть (65Ђ15)%, електрична напруга в мережi живлення 220 ВЂ10%. Робочi умови вiдрiзняються вiд нормальних ширшими дiапазонами змiни впливаючих величин. I тi та iншi метрологiчнi характеристики указуються в НД.
       Оцiнка погрiшностi вимiрювань СI, використовуваних для визначення показникiв якостi товарiв, визначається специфiкою застосування останнiх. Наприклад, погрiшнiсть вимiрювання колiрного тону керамiчних плиток для внутрiшньо§ обробки житла повинна бути принаймнi на порядок нижче, нiж погрiшнiсть вимiрювання аналогiчного показника картин, що серiйно випускаються, зроблених кольоровим фотодруком. Рiч у тому, що рiзнотоннiсть два наклеєних поряд на стiну кахляних плиток впадатиме в очi, тодi як рiзнотоннiсть окремих екземплярiв однiє§ картини помiтно не виявиться, оскiльки вони використовуються розрiзнено.
       Вище були детально розглянутi характеристики точностi результатiв вимiрювань. Розглянемо два iнших властивостi, що визначають якiсть вимiрювань, - збiжнiсть i вiдтворюванiсть результатiв вимiрювань.
       Збiжнiсть результатiв вимiрювань - характеристика якостi вимiрювань, що вiдображає близькiсть один до одного результатiв вимiрювань однiє§ i тiє§ ж величини, виконаних повторно одними i тими ж засобами, одним i тим же методом, в однакових умовах i з однаковою ретельнiстю.
       Кiлькiсна оцiнка збiжностi може бути дана за допомогою рiзних показникiв. Так, в стандартах на методи визначення хiмiчного складу м'яса збiжнiсть указується в рiзнiй формi: при визначеннi нiтриту за результат аналiзу приймають середнє арифметичне з двох паралельних визначень при розбiжностi по вiдношенню до середнього не бiльше 10% при Р = 0,95; при визначеннi азоту рiзниця мiж результатами двох визначень, виконаних одночасно або з невеликими промiжками часу одним i тим же хiмiком-аналiтиком, не повинна перевищувати 0,10 г азоту на 10 г зразка.
       Висока збiжнiсть результатiв вимiрювання дуже важлива при оцiнцi показникiв якостi товарiв, що набувають споживачем у виглядi партi§ (див. вище приклад з керамiчною плиткою).
       Вiдтворюванiсть результатiв вимiрювань - повторюванiсть результатiв вимiрювань однiє§ i тiє§ ж величини, отриманих в рiзних мiсцях, рiзними методами, рiзними операторами, в рiзний час, але приведених до одних i тих же умов вимiрювань (температурi, тиску, вологостi i iн.).
       Наприклад, в стандартi на методи визначення щiльностi молока вiдтворюванiсть регламентується в наступнiй формi: розбiжнiсть, що допускається, мiж результатами визначення щiльностi молока одним типом ареометра в рiзних умовах (в рiзний час, в рiзних мiсцях i рiзними операторами) не повинно перевищувати 0,8 кг/м3.
       У процедурах звiрення результатiв аналiзу якостi однотипно§ продукцi§ в рiзних лабораторiях рекомендується оцiнювати вiдтворюванiсть по методицi, викладенiй в наступному прикладi.
       Номенклатура нормованих метрологiчних характеристик СI визначається призначенням, умовами експлуатацi§ i багатьма iншими чинниками. У СI, вживаних для високоточних вимiрювань, нормується до десятка i бiльш метрологiчних характеристик в стандартах технiчних вимог (технiчних умов) i ТУ. Норми на основнi метрологiчнi характеристики приводяться в експлуатацiйнiй документацi§ на СI. Облiк всiх нормованих характеристик необхiдний при вимiрюваннях високо§ точностi i в метрологiчнiй практицi. У повсякденнiй виробничiй практицi широко користуються узагальненою характеристикою - класом точностi.
       Клас точностi СI - узагальнена характеристика, що виражається межами похибок, що припускаються (основною i додатковою), а також iншими характеристиками, що впливають на точнiсть. Класи точностi конкретного типу СI встановлюють в НД. При цьому для кожного класу точностi встановлюють конкретнi вимоги до метрологiчних характеристик, що в сукупностi вiдображають рiвень точностi СI даного класу. Наприклад, для вольтметрiв нормують межу основно§ похибки, що припускається, i вiдповiднi нормальнi умови; межi додаткових похибок, що припускаються; межi варiацi§ свiдчень, що допускається; неповернення покажчика до нульово§ вiдмiтки. У плоскопаралельних кiнцевих мерiв довжини такими характеристиками є межi вiдхилень, що допускаються, вiд номiнально§ довжини i плоськопараллельностi; межi змiни довжини, що допускається, протягом року. У мерiв електрорушiйно§ сили (нормальних елементiв) нормують межi нестабiльностi, що допускається, ЕДС протягом року.
       Позначення класiв точностi здiйснюється таким чином: Якщо межi основно§ похибки, що припускається, вираженi у формi абсолютно§ погрiшностi СI, то клас точностi позначається прописними буквами римського алфавiту. Класам точнiсть, якiй вiдповiдають меншi межi похибок, що припускаються, привласнюються букви, що знаходяться ближче на початок алфавiту.
       Для СI, межi основно§ похибки яких, що припускається, прийнято виражати у формi вiдносно§ погрiшностi, позначаються числами, якi рiвнi цим межам, вираженим у вiдсотках. Так, клас точностi 0,001 нормальних елементiв свiдчить про те, що §х нестабiльнiсть за рiк не перевищує 0,001%. Позначення класу точностi наносять на циферблати, щитки i корпуси СI, приводять в НД. СI з декiлькома дiапазонами вимiрювань однiє§ i тiє§ ж фiзично§ величини або призначеним для вимiрювань рiзних фiзичних величин можуть бути привласненi рiзнi класи точностi для кожного дiапазону або кожно§ вимiрювано§ величини. Так, приладу електровимiрювання, призначеному для вимiрювань напруги i опору, можуть бути привласненi два класи точностi: один як вольтметру, iнший як омметру.
       Привласнюються класи точностi СI при §х розробцi (за наслiдками приймальних випробувань). У зв'язку з тим що при експлуатацi§ §х метрологiчнi характеристики зазвичай погiршуються, допускається знижувати клас. точнiсть за наслiдками перевiрки (калiбрування).
        -- Клас точностi дозволяє судити про те, в яких межах знаходиться погрiшнiсть вимiрювань цього класу. Це важливо знати при виборi СI залежно вiд задано§ точностi вимiрювань.
        -- Точнiсть i методика вироблюваних вимiрювань вимагає окремого розгляду.
       Система вiдтворення одиниць фiзичних величин i передачi iнформацi§ про §х розмiри всiм без виключення СI в кра§нi складає технiчну базу забезпечення єдностi вимiрювань.
       Вiдтворення одиниць фiзичних величин. Вiдповiдно до основним рiвнянням вимiрювання процедура зводиться до порiвняння невiдомого розмiру з вiдомим, як яке виступає розмiр вiдповiдно§ одиницi Мiжнародно§ системи. Вiдтворенням одиницi є сукупнiсть операцiй по матерiалiзацi§ одиницi фiзично§ величини з найвищою в кра§нi точнiстю за допомогою державного еталону або початкового робочого еталону. Розрiзняють вiдтворення основних i похiдних одиниць. Розмiри одиниць можуть вiдтворюватися там же, де виконуються вимiрювання (децентралiзований спосiб), або iнформацiя про них повинна передаватися з централiзованого мiсця §х зберiгання або вiдтворення (централiзований спосiб). Децентралiзовано вiдтворюються одиницi багатьох похiдних фiзичних величин. Основнi одиницi зараз вiдтворюються тiльки централiзований.
       Централiзоване вiдтворення одиниць здiйснюється за допомогою спецiальних технiчних засобiв, званих еталонами. Еталон, що забезпечує вiдтворення одиницi з найвищою в кра§нi (в порiвняннi з iншими еталонами тiє§ ж одиницi) точнiстю, називається первинним еталоном. Первиннi еталони - це унiкальнi засоби вимiрювань, що часто є складними вимiрювальними комплексами, створеними з урахуванням новiтнiх досягнень науки i технiки на даний перiод. Еталон, що забезпечує вiдтворення одиницi в особливих умовах i службовець для цих умов, називається спецiальним еталоном. Офiцiйно затвердженi як початковий для кра§ни первинний або спецiальний еталони називаються державними.
       Еталон, одержуючий розмiр одиницi шляхом звiрення з первинним еталоном дано§ одиницi, називається вторинним еталоном.
       Еталон повинен вiдповiдати трьом основним вимогам:
      -- незмiннiсть (здатнiсть утримувати незмiнним розмiр вiдтворно§ ним одиницi протягом тривалого iнтервалу часу);
      -- вiдтворюванiсть (вiдтворення одиницi з найменшою погрiшнiстю для даного рiвня розвитку вимiрювально§ технiки);
      -- слiчаємiсть (здатнiсть не зазнавати змiн i не вносити яких-небудь спотворень при проведеннi звiрень).
       Державнi еталони є нацiональним надбанням i тому повиннi зберiгатися в метрологiчних iнститутах кра§ни в спецiальних еталонних примiщеннях, де пiдтримується строгий режим по вологостi, температурi, вiбрацiям i iншим параметрам. Для забезпечення єдностi вимiрювань фiзичних величин в мiжнародному масштабi велике значення мають мiжнароднi звiрення нацiональних державних еталонiв. Цi звiрення допомагають виявити систематичнi погрiшностi вiдтворення одиницi нацiональними еталонами, встановити, наскiльки нацiональнi еталони вiдповiдають мiжнародному рiвню, i намiтити шляхи вдосконалення нацiональних (державних) еталонiв.
       Передача розмiру одиницi є приведенням розмiру одиницi фiзично§ величини, що зберiгається СI, що повiряється, до розмiру одиницi, що вiдтворно§ або зберiгається еталоном. Передача розмiру здiйснюється при звiреннi цих одиниць. При передачi iнформацi§ про розмiр одиниць широкого парку СI доводиться удаватися до багатоступiнчасто§ процедури.
       За розмiром одиницi, вiдтворним державним еталоном, встановлюються значення фiзичних величин, вiдтворнi вторинними еталонами.
       Серед вторинних еталонiв розрiзняють:
       Самим поширеними за чисельнiстю парка вторинними еталонами є робочi еталони рiзних розрядiв - 1,2, 3-го (iнодi 4-го). Вiд робочих еталонiв нижчого розряду розмiр передається робочим засобам вимiрювання (РЗВ). Число РЗВ по кожному з видiв вимiрювань досягає сотень тисяч i навiть мiльйонiв екземплярiв (наприклад, термометри, манометри).
       РЗВ володiє рiзною точнiстю вимiрювань найбiльш точнi РЗВ при перевiрцi (калiбруванню) отримують розмiр вiд вторинних еталонiв або робочих еталонiв 1-го розряду; найменш точнi - вiд еталонiв нижчого розряду (3-го або 4-го).
       Як методи передачi iнформацi§ про розмiр одиниць використовують методи безпосереднього звiрення (тобто звiрення мiри з мiрою або свiдчень двох приладiв), а також звiрення за допомогою компаратора.
       Безпосереднє звiрення застосовують, як правило, для менш точних мерiв. Безпосередньо звiряти можна тiльки штриховi мiри довжини (лiнiйка, метри брускiв, рулетки), заходи мiсткостi (вимiрювальнi цилiндри, бюретки, пiпетки, мiрнi колби i тому подiбне). Для точнiшо§ перевiрки використовують прилади-порiвняння компарiруючi пристро§. Найчастiше застосовують наступнi компаратори: зразковi ваги рiзних розрядiв (при перевiрцi гир), мости постiйного i змiнного струму (при звiреннi мерiв опору i ЕДС нормальних елементiв).
       На кожному ступенi передачi iнформацi§ про розмiр одиницi точнiсть втрачається в 3 - 5 разiв (iнодi в 1,25 - 10 разiв). Значить, при багатоступiнчастiй передачi еталонна точнiсть не доходить до споживача. Тому для високоточних СI число ступенiв може бути скорочене аж до передачi ним iнформацi§ безпосередньо вiд робочих еталонiв 1-го розряду.
       Перевiрочнi схеми СI є документом, який встановлює супiдряднiсть СI, що беруть участь в передачi розмiру одиницi вiд еталону до робочих СI з вказiвкою методiв i погрiшностi при передачi. Розрiзняють державнi i локальнi перевiрочнi схеми. Державнi схеми регламентують передачу iнформацi§ про розмiр одиницi всьому парку СI в кра§нi. На чолi цiє§ схеми знаходиться державний еталон.
       Державнi перевiрочнi схеми закладаються в основу державних стандартiв. Локальнi перевiрочнi схеми розповсюджуються на СI, що пiдлягають перевiрцi, органiзовуванiй МС мiнiстерства (вiдомства) або МС юридично§ особи.
       Систему передачi образно представляють у виглядi пiрамiди: у пiдставi знаходиться сукупнiсть РСИ; вершину займає державний еталон; на промiжних площинах - робочi еталони рiзних розрядiв. Вiд пiдставi до вершини зменшується погрiшнiсть СI, росте §х вартiсть, знижується "тираж" виготовлення.
       Процес передачi розмiру одиниць вiдбувається при перевiрцi i калiбруваннi СI. Перевiрка i калiбрування є набором операцiй, що виконуються з метою визначення i пiдтвердження вiдповiдностi СI встановленим технiчним вимогам.
       Принципова вiдмiннiсть перевiрки вiд калiбрування полягає в тому, що перевiрка:
        -- Носить обов'язковий, характер i проводиться в рамках державного метрологiчного контролю.
        -- Проводиться вiдносно СI, якi застосовуються в законодавчо встановлених (Закон РФ "о забезпеченнi єдностi вимiрювань") сферах, головним чином невиробничих, - охорона здоров'я, охорона навколишнього середовища, торговi операцi§, державнi облiковi операцi§, забезпечення оборони держави, банкiвськi, податковi, митнi операцi§ i iн.
       Суб'єкти метрологi§
      -- Державна метрологiчна служба Укра§ни (ДМС).
      -- Метрологiчнi служби федеральних органiв виконавчiй владi i юридичних осiб (МС).
      -- Мiжнароднi метрологiчнi органiзацi§.
       Державна метрологiчна служба знаходиться у веденнi Держспоживстандарту i включає:
      -- державнi науковi метрологiчнi центри (ДНМЦ);
      -- органи ДМС в суб'єктах Укра§ни(на територi§ республiк, автономних областей, автономних округiв, кра§в, областей), а також мiст Києва i Севастополя.
       Держстандарт здiйснює керiвництво трьома державними довiдковими службами: Державною службою часу, частоти i визначення параметрiв обертання Землi (ДСВЧ), Державною службою стандартних зразкiв складу i властивостей речовин i матерiалiв (ДССЗ) i Державною службою стандартних довiдкових даних про фiзичнi константи i властивостi речовин i матерiалiв (ДССДД).
       ДСВЧ здiйснює мiжрегiональну i мiжгалузеву координацiю робiт по забезпеченню єдностi вимiрювань часу, частоти i визначення параметрiв обертання Землi. Про цю службу рядовий житель кра§ни дiзнається 2 рази на рiк - при переходi на лiтнiй i зимовий час. Споживачами вимiрювально§ iнформацi§ ДСВЧ є служби навiгацi§ i управлiння лiтаками, судами i супутниками, Єдина енергетична система i iн.
       ДССЗ забезпечує створення i застосування системи стандартних (еталонних) зразкiв складу i властивостей речовин i матерiалiв - металiв i сплавiв, нафтопродуктiв, медичних препаратiв, зразкiв ґрунтiв, зразкiв твердостi рiзних матерiалiв, зразкiв газiв i газових сумiшей i iн. Практичне значення ДССЗ показано вище.
       ДССДД забезпечує розробку достовiрних даних про фiзичнi константи, про властивостi речовин i матерiалiв, зокрема конструкцiйних матерiалiв, мiнерально§ сировини, нафти, газу i iн. Споживачами iнформацi§ ДССДД є органiзацi§, що проектують вироби технiки, до точностi характеристик яко§ пред'являються особливо жорсткi вимоги. Конструктори цiє§ технiки не можуть покладатися на суперечливу iнформацiю про показники властивостей, що мiститься в довiдковiй лiтературi.
       Метрологiчнi служби регiональних органiв виконавчiй владi i юридичних осiб можуть створюватися в мiнiстерствах (вiдомствах), органiзацiях, на пiдприємствах i в установах, що є юридичними особами для виконання робiт по забезпеченню єдностi i необхiдно§ точностi вимiрювань, здiйснення метрологiчного контролю i нагляду.
       При виконаннi робiт в сферах, передбачених Законом Укра§ни про стандлартизацiю i метрологiю створення МС для забезпечення - єднiсть вимiрювань є обов'язковим. Так, MG створенi в Мiнохоронздоров'я, Мiнатомi, , Мiноборони i iнших органах виконавчо§ влади. Має рацiю i обов'язки МС визначаються положеннями про них, затверджуваними керiвниками органiв управлiння або юридичних осiб.
       Якщо на достатньо крупних пiдприємствах (у законодавчо затверджених сферах) органiзовуються повноцiннi МС, то на невеликих пiдприємствах Держспоживстандарт рекомендує призначати осiб, вiдповiдальних за забезпечення єдностi вимiрювань. Для вiдповiдальних осiб затверджується посадова iнструкцiя, в якiй встановлюються §х функцi§, має рацiю, обов'язки i вiдповiдальнiсть.
       Мiжнароднi метрологiчнi органiзацi§ дiють з кiнця XIX в. Як вже наголошувалося вище, в 1875 р. 17 держав, до числа яких входила Росiя, пiдписали в Парижi. Метричну конвенцiю, яка, по сутi, з'явилася першим мiжнародним стандартом. При цьому було створено першу мiжнародну метрологiчну установу - Мiжнародне бюро мiр i ваг (МБМВ), яке до цих пiр активно функцiонує, координуючи дiяльнiсть метрологiчних органiзацiй бiльш нiж 100 кра§н. МБМВ розташовується у Францi§, в р. Севр. МБМВ зберiгає мiжнароднi прототипи метра i кiлограма i деякi iншi еталони, а також органiзовує перiодичне звiрення нацiональних еталонiв з мiжнародними. Керiвництво дiяльнiстю МБМВ здiйснюється Мiжнародним комiтетом мiр i ваг (МКМВ), створеним одночасно з МБМВ.
       В середньому раз на 4 роки збирається Генеральна конференцiя по заходах i вагах, що приймає загальнi, найбiльш важливi для розвитку метрологi§ i вимiрювально§ технiки рiшення.
       У 1956 р. була установлена Мiжнародна органiзацiя законодавчо§ метрологi§ (МОЗМ), членами яко§ (на перiод 1998 р.) є 85 кра§н свiту. МОЗМ розробляє загальнi питання законодавчо§ метрологi§: встановлення класiв точностi СI; забезпечення одноманiтностi певних типiв, зразкiв i систем вимiрювальних приладiв; рекомендацi§ по §х випробуваннях з метою встановлення одноманiтностi метрологiчних характеристик СI незалежно вiд кра§ни-виробника; порядок перевiрки i калiбрування СI i iн.
       Укра§на бере участь в Органiзацi§ спiвпрацi державних метрологiчних установ жнив Центрально§ i Схiдно§ Європи (КООМЕТ). Органiзацi§ Росi§ ведуть або беруть участь в реалiзацi§ 60% тим КООМЕТ.
       Пiдсумки багаторiчно§ дiяльностi мiжнародних органiзацiй дуже результативнi. Завдяки §х зусиллям в бiльшостi кра§н свiту прийнята Мiжнародна система одиниць фiзичних величин (SI) дiє зiставна термiнологiя, прийнятi рекомендацi§ по способах нормування метрологiчних характеристик СI, по сертифiкацi§ СI, по випробуваннях СI перед випуском серiйно§ продукцi§.
       ДМСЦ Укра§ни в сво§й дiяльностi враховує документи регiональних мiжнародних метрологiчних органiзацiй, а також зарубiжних i нацiональних метрологiчних органiзацiй США, Великобританi§ i iн.
       Цiлий ряд положень теоретично§ i практично§ метрологi§, направлених на забезпечення (єднiсть вимiрювань i одноманiтнiсть СВ, потребує регламентацi§ i контролю з боку держави. До таких положень вiдносяться: вибiр основних фiзичних величин; встановлення розмiрiв основних одиниць i правила утворення похiдних одиниць спосiб вiдтворення i передачi iнформацi§ про розмiр одиниць; вибiр нормованих метрологiчних характеристик СВ; встановлення норм точностi СВ i обмеження точностi вимiрювань; вибiр методик вимiрювань; дiяльнiсть метрологiчних служб; органiзацiя державного метрологiчного контролю.
       Вiдповiдно до принципiв побудови правово§ держави норми, що охороняють iнтереси держави i захищаючi права його громадян (метрологiчнi вимоги вiдносяться саме до цiє§ категорi§ норм), повиннi встановлюватися актом, що має силу закону. Iншими словами, основнi метрологiчнi правила повиннi бути об'єктом закону. В Укра§нi загальнi правила i вимоги в областi метрологi§ вiдбитi в Законi "Про забезпеченнi єдностi вимiрювань". Конкретнi положення в областi законодавчо§ метрологi§ регламентуються НД - стандартами, правилами, рекомендацiями i iн.
       Комплекс нормативних документiв, що встановлюють правила,, норми, вимоги, направленi на досягнення i пiдтримку єдностi вимiрювань в кра§нi при необхiднiй точностi, складає державну систему забезпечення єдностi вимiрювань (ДСВ).
       Як i у сферi стандартизацi§, нормативну базу метрологi§ можна представити у виглядi iєрархiчно§ пiрамiди:
       Закон Укра§ни" про метрологiю i метрологiчну дiяльнiсть"
       державнi стандарти (ГОСТ, ДСТУ) системи ДСВ;
       Рекомендацi§ (гриф "МI") системи ДСВ, що розробляються метрологiчними iнститутами як державними метрологiчними науковими центрами i затверджуваними керiвництвом цих центрiв.
       В цiлому ДСВ налiчує бiльше 2400 НД (стандартiв, правив, рекомендацiй). 75% вiд всiє§ нормативно§ бази складають МВ. Їх широке розповсюдження пояснюється можливiстю §х розробки в коротшi термiни i при меншiй вартостi, чим стандартiв (у 3 - 4 рази i 2 - 3 рази вiдповiдно).
       Основними об'єктами регламентацi§ в ДСВ є [32]:
        -- загальнi правила i норми по метрологi§ (близько 160 НД);
        -- державнi перевiрочнi схеми (близько 180 НД);
       Поняття про методи вимiрювань
       Метод вимiрювань - прийом або сукупнiсть прийомiв порiвняння вимiрювано§ фiзично§ величини з §§ одиницею вiдповiдно до реалiзованого принципу вимiрювань.
       Методи вимiрювань класифiкують по декiлькох ознаках.
       По загальних прийомах отримання результатiв вимiрювань розрiзняють:
      -- прямий метод вимiрювань;
      -- непрямий метод вимiрювань.
       Перший реалiзується при прямому вимiрюваннi, другий - при непрямому вимiрюваннi, якi описанi вищим.
       За умовами вимiрювання розрiзняють:
      -- контактний методи вимiрювань;
      -- безконтактний методи вимiрювань.
       Контактний метод вимiрювань заснований на тому, що чутливий елемент приладу приводиться в контакт з об'єктом вимiрювання (вимiрювання температури тiла термометром). Безконтактний метод вимiрювань заснований на тому, що чутливий елемент приладу де приводиться в контакт з об'єктом вимiрювання (змiна вiдстанi до об'єкту радiолокатором, змiна температури в доменнiй печi пiрометром).
       Виходячи iз способу порiвняння вимiрювано§ величини з §§ одиницею, розрiзняють методи безпосередньо§ оцiнки i метод порiвняння з мiрою.
       При методi безпосередньо§ оцiнки визначають значення величини безпосередньо по вiдлiковому пристрою показуючого СI (термометр, вольтметр i iн.). Мiра, що вiдображає одиницю вимiрювання, у вимiрюваннi не бере участь. Ї§ роль грає в СI шкала, проградуйована при його виробництвi за допомогою достатнiх точних СI.
       При методi порiвняння з мiрою вимiрювану величину порiвнюють з величиною, вiдтворною мiрою.
       Метрологiчнi властивостi СI - це властивостi, що впливають на результат вимiрювань i його погрiшнiсть. Показники метрологiчних властивостей є §х кiлькiсною характеристикою i називаються метрологiчними характеристиками.
       Метрологiчнi характеристики, встановлюванi НД, називають нормованими метрологiчними характеристиками.
       Всi метрологiчнi властивостi СI можна роздiлити на двi групи:
        -- Властивостi, що визначають область застосування СI.
        -- Властивостi, що визначають якiсть вимiрювання.
       До основних метрологiчних характеристик, що визначають властивостi першо§ групи, вiдносяться дiапазон вимiрювань i порiг чутливостi.
       Дiапазон вимiрювань - область значень величини, в межах яких нормованi межi погрiшностi, що допускаються. Значення величини, що обмежують дiапазон вимiрювань знизу або зверху (злiва i справа), називають вiдповiдно нижньою або верхньою межею вимiрювань.
       Порiг чутливостi - найменша змiна вимiрювано§ величини, яка викликає помiтну змiну вихiдного сигналу. Наприклад, якщо порiг чутливостi вагi рiвний 10 мiлiграм, то це означає, що помiтне перемiщення стрiлки ваг досягається при такiй малiй змiнi маси, як 10 мiлiграм.
       До метрологiчних властивостей друго§ групи вiдносяться три головнi властивостi, що визначають якiсть вимiрювань: точнiсть, збiжнiсть i вiдтворюванiсть вимiрювань.
       Найширше в метрологiчнiй практицi використовується перша властивiсть - точнiсть вимiрювань. Розглянемо його найдетальнiше. Точнiсть вимiрювань СI визначається §х погрiшнiстю.
       Погрiшнiсть - це рiзниця мiж свiдченнями СI i дiйсним (дiйсним) значенням вимiрювано§ фiзично§ величини. Оскiльки дiйсне значення фiзично§ величини невiдоме, то на практицi користуються §§ дiйсним значенням. Для робочого СI за дiйсне значення приймають свiдчення робочого еталону нижчого розряду (допустимо, 4-го), для еталону 4-го розряду, у свою чергу, - значення фiзично§ величини, отримане за допомогою робочого еталону 3-го розряду. Таким чином, за базу для порiвняння приймають значення СI, яке є в перевiрочнiй схемi вищестоящим по вiдношенню до пiдлеглого СI, пiдмету перевiрцi.
       Dxn = Xn-x0
       Де:
      -- Dxn - погрiшнiсть СI, що повiряється;
      -- Xn - значення тiє§ ж само§ величини, знайдене за допомогою СI, що повiряється;
      -- X0 - значення СI, прийняте за базу для порiвняння, - дiйсне значення.
       Наприклад, при вимiрюваннi барометром атмосферного тиску набуте значення Xn = 1017 гпа. За дiйсне значення прийнято свiдчення робочого еталону, яке дорiвнювало X0 = 1020 гпа. Отже, погрiшнiсть вимiрювання барометром склала:
       Dxn = 1017-1020 = -3 гпа.
       Погрiшностi СI можуть бути класифiкованi по ряду ознак, зокрема:
      -- за способом виразу - абсолютнi, вiдноснi;
      -- по характеру прояви - систематичнi, випадковi;
      -- по вiдношенню до умов застосування основнi, додатковi.
       Найбiльшого поширення набули метрологiчнi властивостi, пов'язанi з першим угрупуванням, - з абсолютними i вiдносними погрiшностями.
       Точнiсть вимiрювань СI - якiсть вимiрювань, що вiдображає близькiсть §х результатiв до дiйсного (iстинному) значення вимiрювано§ величини. Точнiсть визначається показниками абсолютно§ i "вiдносно§ погрiшностi.
       Визначувана по формулi Dxn є абсолютною погрiшнiстю. Проте бiльшою мiрою точнiсть СI характеризує вiдносна погрiшнiсть, тобто виражене у вiдсотках вiдношення абсолютно§ погрiшностi до дiйсного значення величини, вимiрювано§ або вiдтворно§ даним СI.
       Точнiсть може бути виражена зворотною величиною вiдносно§ погрiшностi - 1/d . Якщо погрiшнiсть d = 0,1% або 0,001=10-3, то точнiсть рiвна 103.
       У стандартах нормує характеристики точнiсть, пов'язана з iншими погрiшностями.
       Систематична погрiшнiсть - складова погрiшностi результату вимiрювання, що залишається постiйною (або ж що закономiрно змiнюється) при повторних вимiрюваннях однiє§ i тiє§ ж величини. Ї§ прикладом може бути погрiшнiсть градуювання, зокрема погрiшнiсть показань приладу з круговою шкалою i стрiлкою, якщо вiсь останньою змiщена на деяку величину щодо центру шкали. Якщо ця погрiшнiсть вiдома, то §§ виключають з результатiв рiзними способами, зокрема введенням поправок.
       При нормуваннi систематично§ погрiшностi, що становить, СI встановлюють межi систематично§ похибки СI, що припускається, - конкретного типу - D. Величина систематично§ погрiшностi визначає таку метрологiчну властивiсть, як правильнiсть вимiрювань СI.
       Випадкова погрiшнiсть - складова погрiшностi результату вимiрювання, що змiнюється випадковим чином (по знаку i значенню) в серi§ повторних вимiрювань одного i того ж розмiру величини з однаковою ретельнiстю. У появi цього виду погрiшностi не спостерiгається яко§-небудь закономiрностi. Вони неминучi i неусувнi, завжди присутнi в результатах вимiрювання. При багатократному i достатньо точному вимiрюваннi вони породжують розсiяння результатiв.
       Характеристиками розсiяння є середня арифметична погрiшнiсть, середня квадратична погрiшнiсть, розмах результатiв вимiрювань. Оскiльки розсiяння носить iмовiрнiсний характер, то при вказiвцi на значення випадково§ погрiшностi задають вiрогiднiсть.
       Вкажемо як приклад на двi нормованi метрологiчнi характеристики, що вiдображають точнiсть СI.
       Довiрча погрiшнiсть - верхня i нижня межi iнтервалу погрiшностi результату вимiрювань при данiй довiрчiй вiрогiдностi. Наприклад, в перевiрочнiй схемi для гир i ваг встановлено для гир 1-3-го розрядiв значення довiрчо§ абсолютно§ погрiшностi (d) при вiрогiдностi 0,95.
       Середня квадратична погрiшнiсть (середнє квадратичне вiдхилення (Sd) - характеристика розсiяння результатiв вимiрювань однiє§ i тiє§ ж величини унаслiдок впливу випадкових погрiшностей. Застосовується для оцiнки точностi первинних i вторинних еталонiв. Наприклад, в перевiрочнiй схемi для гирi як вторинного еталону (еталону-копi§) дано значення погрiшностi через такий рiзновид показника, як сумарна погрiшнiсть результату вимiрювань (SDS).
       Вона представляє середню квадратичну погрiшнiсть результату вимiрювань, що складається з випадкових i не виключених систематичних погрiшностей.
       Нарештi, показники точностi можуть встановлюватися у зв'язку з угрупуванням погрiшностей СI за умовами вимiрювання.
       Основна погрiшнiсть СI - погрiшнiсть, визначувана в нормальних умовах застосування СI.
       Додаткова погрiшнiсть СI - складова погрiшностi СI, що додатково виникає унаслiдок вiдхилення який-небудь з впливаючих величин (температури, вiдносно§ вологостi, напруга мережi змiнного струму i iн.) вiд §§ нормального значення.
       Зазвичай метрологiчнi характеристики нормують роздiльно для нормальних i робочих умов застосування СI. Нормальними вважаються умови, при яких змiною характеристик пiд впливом зовнiшнiх чинникiв (температура, вологiсть i iн.) прийнято нехтувати. Так, для багатьох типiв СI нормальними умовами застосування є температура (293Ђ5) До, атмосферний тиск(100Ђ4) кпа, вiдносна вологiсть (65Ђ15)%, електрична напруга в мережi живлення 220 ВЂ10%. Робочi умови вiдрiзняються вiд нормальних ширшими дiапазонами змiни впливаючих величин. I тi та iншi метрологiчнi характеристики указуються в НД.
       Оцiнка погрiшностi вимiрювань СI, використовуваних для визначення показникiв якостi товарiв, визначається специфiкою застосування останнiх. Наприклад, погрiшнiсть вимiрювання колiрного тону керамiчних плиток для внутрiшньо§ обробки житла повинна бути принаймнi на порядок нижче, нiж погрiшнiсть вимiрювання аналогiчного показника картин, що серiйно випускаються, зроблених кольоровим фотодруком. Рiч у тому, що рiзнотоннiсть два наклеєних поряд на стiну кахляних плиток впадатиме в очi, тодi як рiзнотоннiсть окремих екземплярiв однiє§ картини помiтно не виявиться, оскiльки вони використовуються розрiзнено.
       Вище були детально розглянутi характеристики точностi результатiв вимiрювань. Розглянемо два iнших властивостi, що визначають якiсть вимiрювань, - збiжнiсть i вiдтворюванiсть результатiв вимiрювань.
       Збiжнiсть результатiв вимiрювань - характеристика якостi вимiрювань, що вiдображає близькiсть один до одного результатiв вимiрювань однiє§ i тiє§ ж величини, виконаних повторно одними i тими ж засобами, одним i тим же методом, в однакових умовах i з однаковою ретельнiстю.
       Кiлькiсна оцiнка збiжностi може бути дана за допомогою рiзних показникiв. Так, в стандартах на методи визначення хiмiчного складу м'яса збiжнiсть указується в рiзнiй формi: при визначеннi нiтриту за результат аналiзу приймають середнє арифметичне з двох паралельних визначень при розбiжностi по вiдношенню до середнього не бiльше 10% при Р = 0,95; при визначеннi азоту рiзниця мiж результатами двох визначень, виконаних одночасно або з невеликими промiжками часу одним i тим же хiмiком-аналiтиком, не повинна перевищувати 0,10 г азоту на 10 г зразка.
       Висока збiжнiсть результатiв вимiрювання дуже важлива при оцiнцi показникiв якостi товарiв, що набувають споживачем у виглядi партi§ (див. вище приклад з керамiчною плиткою).
       Вiдтворюванiсть результатiв вимiрювань - повторюванiсть результатiв вимiрювань однiє§ i тiє§ ж величини, отриманих в рiзних мiсцях, рiзними методами, рiзними операторами, в рiзний час, але приведених до одних i тих же умов вимiрювань (температурi, тиску, вологостi i iн.).
       Наприклад, в стандартi на методи визначення щiльностi молока вiдтворюванiсть регламентується в наступнiй формi: розбiжнiсть, що допускається, мiж результатами визначення щiльностi молока одним типом ареометра в рiзних умовах (в рiзний час, в рiзних мiсцях i рiзними операторами) не повинно перевищувати 0,8 кг/м3.
       У процедурах звiрення результатiв аналiзу якостi однотипно§ продукцi§ в рiзних лабораторiях рекомендується оцiнювати вiдтворюванiсть по методицi, викладенiй в наступному прикладi.
       Номенклатура нормованих метрологiчних характеристик СI визначається призначенням, умовами експлуатацi§ i багатьма iншими чинниками. У СI, вживаних для високоточних вимiрювань, нормується до десятка i бiльш метрологiчних характеристик в стандартах технiчних вимог (технiчних умов) i ТУ. Норми на основнi метрологiчнi характеристики приводяться в експлуатацiйнiй документацi§ на СI. Облiк всiх нормованих характеристик необхiдний при вимiрюваннях високо§ точностi i в метрологiчнiй практицi. У повсякденнiй виробничiй практицi широко користуються узагальненою характеристикою - класом точностi.
       Клас точностi СI - узагальнена характеристика, що виражається межами похибок, що припускаються (основною i додатковою), а також iншими характеристиками, що впливають на точнiсть. Класи точностi конкретного типу СI встановлюють в НД. При цьому для кожного класу точностi встановлюють конкретнi вимоги до метрологiчних характеристик, що в сукупностi вiдображають рiвень точностi СI даного класу. Наприклад, для вольтметрiв нормують межу основно§ похибки, що припускається, i вiдповiднi нормальнi умови; межi додаткових похибок, що припускаються; межi варiацi§ свiдчень, що допускається; неповернення покажчика до нульово§ вiдмiтки. У плоскопаралельних кiнцевих мерiв довжини такими характеристиками є межi вiдхилень, що допускаються, вiд номiнально§ довжини i плоскопараллельностi; межi змiни довжини, що допускається, протягом року. У мерiв електрорушiйно§ сили (нормальних елементiв) нормують межi нестабiльностi, що допускається, ЕДС протягом року.
       Позначення класiв точностi здiйснюється таким чином.
       Якщо межi основно§ похибки, що припускається, вираженi у формi абсолютно§ погрiшностi СI, то клас точностi позначається прописними буквами римського алфавiту. Класам точнiсть, якiй вiдповiдають меншi межi похибок, що припускаються, привласнюються букви, що знаходяться ближче на початок алфавiту.
       Для СI, межi основно§ похибки яких, що припускається, прийнято виражати у формi вiдносно§ погрiшностi, позначаються числами, якi рiвнi цим межам, вираженим у вiдсотках. Так, клас точностi 0,001 нормальних елементiв свiдчить про те, що §х нестабiльнiсть за рiк не перевищує 0,001%. Позначення класу точностi наносять на циферблати, щитки i корпуси СI, приводять в НД. СI з декiлькома дiапазонами вимiрювань однiє§ i тiє§ ж фiзично§ величини або призначеним для вимiрювань рiзних фiзичних величин можуть бути привласненi рiзнi класи точностi для кожного дiапазону або кожно§ вимiрювано§ величини. Так, приладу електровимiрювання, призначеному для вимiрювань напруги i опору, можуть бути привласненi два класи точностi: один як вольтметру, iнший як омметру.
       Привласнюються класи точностi СI при §х розробцi (за наслiдками приймальних випробувань). У зв'язку з тим що при експлуатацi§ §х метрологiчнi характеристики зазвичай погiршуються, допускається знижувати клас. точнiсть за наслiдками перевiрки (калiбрування).
        -- Клас точностi дозволяє судити про те, в яких межах знаходиться погрiшнiсть вимiрювань цього класу. Це важливо знати при виборi СI залежно вiд задано§ точностi вимiрювань.
        -- Точнiсть i методика вироблюваних вимiрювань вимагає окремого розгляду.
       Система вiдтворення одиниць фiзичних величин i передачi iнформацi§ про §х розмiри всiм без виключення СI в кра§нi складає технiчну базу забезпечення єдностi вимiрювань.
       Вiдтворення одиниць фiзичних величин. Вiдповiдно до основним рiвнянням вимiрювання процедура зводиться до порiвняння невiдомого розмiру з вiдомим, як яке виступає розмiр вiдповiдно§ одиницi Мiжнародно§ системи. Вiдтворенням одиницi є сукупнiсть операцiй по матерiалiзацi§ одиницi фiзично§ величини з найвищою в кра§нi точнiстю за допомогою державного еталону або початкового робочого еталону. Розрiзняють вiдтворення основних i похiдних одиниць. Розмiри одиниць можуть вiдтворюватися там же, де виконуються вимiрювання (децентралiзований спосiб), або iнформацiя про них повинна передаватися з централiзованого мiсця §х зберiгання або вiдтворення (централiзований спосiб). Децентралiзовано вiдтворюються одиницi багатьох похiдних фiзичних величин. Основнi одиницi зараз вiдтворюються тiльки централiзований.
       Централiзоване вiдтворення одиниць здiйснюється за допомогою спецiальних технiчних засобiв, званих еталонами. Еталон, що забезпечує вiдтворення одиницi з найвищою в кра§нi (в порiвняннi з iншими еталонами тiє§ ж одиницi) точнiстю, називається первинним еталоном. Первиннi еталони - це унiкальнi засоби вимiрювань, що часто є складними вимiрювальними комплексами, створеними з урахуванням новiтнiх досягнень науки i технiки на даний перiод. Еталон, що забезпечує вiдтворення одиницi в особливих умовах i службовець для цих умов, називається спецiальним еталоном. Офiцiйно затвердженi як початковий для кра§ни первинний або спецiальний еталони називаються державними.
       Еталон, одержуючий розмiр одиницi шляхом звiрення з первинним еталоном дано§ одиницi, називається вторинним еталоном.
       Еталон повинен вiдповiдати трьом основним вимогам:
      -- незмiннiсть (здатнiсть утримувати незмiнним розмiр вiдтворно§ ним одиницi протягом тривалого iнтервалу часу);
      -- вiдтворюванiсть (вiдтворення одиницi з найменшою погрiшнiстю для даного рiвня розвитку вимiрювально§ технiки);
      -- слiчаємiсть (здатнiсть не зазнавати змiн i не вносити яких-небудь спотворень при проведеннi звiрень).
       Державнi еталони є нацiональним надбанням i тому повиннi зберiгатися в метрологiчних iнститутах кра§ни в спецiальних еталонних примiщеннях, де пiдтримується строгий режим по вологостi, температурi, вiбрацiям i iншим параметрам. Для забезпечення єдностi вимiрювань фiзичних величин в мiжнародному масштабi велике значення мають мiжнароднi звiрення нацiональних державних еталонiв. Цi звiрення допомагають виявити систематичнi погрiшностi вiдтворення одиницi нацiональними еталонами, встановити, наскiльки нацiональнi еталони вiдповiдають мiжнародному рiвню, i намiтити шляхи вдосконалення нацiональних (державних) еталонiв.
       У 1998 р. еталонна база Росi§ була представлена 116 державними еталонами, 250 вторинними еталонами, 70 установками вищо§ точностi i державними стандартними зразками в кiлькостi бiльше 7500.
       Передача розмiру одиницi є приведенням розмiру одиницi фiзично§ величини, що зберiгається СI, що повiряється, до розмiру одиницi, що вiдтворно§ або зберiгається еталоном. Передача розмiру здiйснюється при звiреннi цих одиниць. При передачi iнформацi§ про розмiр одиниць широкого парку СI доводиться удаватися до багатоступiнчасто§ процедури.
       За розмiром одиницi, вiдтворним державним еталоном, встановлюються значення фiзичних величин, вiдтворнi вторинними еталонами.
       Серед вторинних еталонiв розрiзняють:
      -- еталони-порiвняння, вживанi для звiрення еталонiв, якi по тих або iнших причинах не можуть безпосередньо звiрятися один з одним;
      -- еталони-свiдки, призначенi для перевiрки збереження i незмiнностi державного еталону i для замiни його у разi псування або втрати;
      -- еталони-копi§, використовуванi для передачi iнформацi§ про розмiр одиницi робочим еталонам.
       Самим поширеними за чисельнiстю парка вторинними еталонами є робочi еталони рiзних розрядiв - 1,2, 3-го (iнодi 4-го). Вiд робочих еталонiв нижчого розряду розмiр передається робочим засобам вимiрювання (РЗВ). Число РЗВ по кожному з видiв вимiрювань досягає сотень тисяч i навiть мiльйонiв екземплярiв (наприклад, термометри, манометри).
       РЗВ володiє рiзною точнiстю вимiрювань найбiльш точнi РЗВ при перевiрцi (калiбруванню) отримують розмiр вiд вторинних еталонiв або робочих еталонiв 1-го розряду; найменш точнi - вiд еталонiв нижчого розряду (3-го або 4-го).
       Як методи передачi iнформацi§ про розмiр одиниць використовують методи безпосереднього звiрення (тобто звiрення мiри з мiрою або свiдчень двох приладiв), а також звiрення за допомогою компаратора.
       Безпосереднє звiрення застосовують, як правило, для менш точних мерiв. Безпосередньо звiряти можна тiльки штриховi мiри довжини (лiнiйка, метри брускiв, рулетки), заходи мiсткостi (вимiрювальнi цилiндри, бюретки, пiпетки, мiрнi колби i тому подiбне). Для точнiшо§ перевiрки використовують прилади-порiвняння компарiруючi пристрою. Найчастiше застосовують наступнi компаратори: зразковi ваги рiзних розрядiв (при перевiрцi гир), мости постiйного i змiнного струму (при звiреннi мерiв опору i ЕДС нормальних елементiв).
       На кожному ступенi передачi iнформацi§ про розмiр одиницi точнiсть втрачається в 3 - 5 разiв (iнодi в 1,25 - 10 разiв). Значить, при багатоступiнчастiй передачi еталонна точнiсть не доходить до споживача. Тому для високоточних СI число ступенiв може бути скорочене аж до передачi ним iнформацi§ безпосередньо вiд робочих еталонiв 1-го розряду.
       Перевiрочнi схеми СI є документом, який встановлює супiдряднiсть СI, що беруть участь в передачi розмiру одиницi вiд еталону до робочих СI з вказiвкою методiв i погрiшностi при передачi. Розрiзняють державнi i локальнi перевiрочнi схеми. Державнi схеми регламентують передачу iнформацi§ про розмiр одиницi всьому парку СI в кра§нi. На чолi цiє§ схеми знаходиться державний еталон.
       Державнi перевiрочнi схеми закладаються в основу державних стандартiв. Локальнi перевiрочнi схеми розповсюджуються на СI, що пiдлягають перевiрцi, органiзовуванiй МС мiнiстерства (вiдомства) або МС юридично§ особи.
       Систему передачi образно представляють у виглядi пiрамiди: у пiдставi знаходиться сукупнiсть РЗВ; вершину займає державний еталон; на промiжних площинах - робочi еталони рiзних розрядiв. Вiд пiдставi до вершини зменшується погрiшнiсть СI, росте §х вартiсть, знижується "тираж" виготовлення.
       Процес передачi розмiру одиниць вiдбувається при перевiрцi i калiбруваннi СI. Перевiрка i калiбрування є набором операцiй, що виконуються з метою визначення i пiдтвердження вiдповiдностi СI встановленим технiчним вимогам.
       Принципова вiдмiннiсть перевiрки вiд калiбрування полягає в тому, що перевiрка:
        -- Носить обов'язковий, характер i проводиться в рамках державного метрологiчного контролю.
        -- Проводиться вiдносно СI, якi застосовуються в законодавчо встановлених (Закон РФ "о забезпеченнi єдностi вимiрювань") сферах, головним чином невиробничих, - охорона здоров'я, охорона навколишнього середовища, торговi операцi§, державнi облiковi операцi§, забезпечення оборони держави, банкiвськi, податковi, митнi операцi§ i iн.
       Лекцiя по сертифiкацi§
       Сертифiкацiя - це дiя, яка пiдтверджує за допомогою знаку або сер­тифiката вiдповiднiсть виробу вимогам, визначеним стандартом або технiчними умо­вами. За допомогою сертифiкацi§ третя сторона дає письмову гарантiю, що продукцiя (процес, послуга) вiдповiдає заданим вимогам. Третьою називають сторону, яка не за­лежить вiд постачальника (перша сторона) i покупця (друга сторона). Слово "сертифiкат" вiдомо в значеннi документа, який складений за визначеною формою. Видача сер­тифiката, що супроводжує випуск i використання якого-небудь приладу, верстата або партi§ продукцi§, ще не означає, що вiдбувається процес сертифiкацi§. Цьому кiнцевому акту має передувати комплекс робiт з створенню системи сертифiкацi§. Система сертифiкацi§ - це система з власними правилами виконання процедури сертифiкацi§ та управлiння нею, вона забезпечує i гарантує достовiрнiсть сертифiката в найширшому розумiннi цього слова, який охоплює всi аспекти виробництва, контролю i забезпечення якостi продукцi§. Серед цих аспектiв є технологiчнi, метрологiчнi, нор­мативно-технiчнi i правовi.
       З погляду технологi§ виробництва видача сертифiката має пiдтверджувати, що весь технологiчний процес виготовлення дано§ продукцi§ був витриманий у встановлених межах, що вихiднi матерiали вiдповiдали всiм заданим вимогам, пiд час проходження виробу по всiй технологiчнiй ланцi не було вiдмiчено яких-небудь дестабiлiзуючих факторiв або ознаки §х дi§.
       Як метрологiчне забезпечення сертифiкат є свiдоцтвом того, що всi вимiрювальнi прилади i засоби за всiма сво§ми метрологiчними характеристиками повнiстю вiдпо­вiдають заданим вимогам i забезпечують достовiрнiсть всiх вимiрювань i дослiджень продукцi§ на всiх етапах §§ створення. Метрологiчне забезпечення сертифiкацi§ полягає в постiйнiй "прив'язцi" всiх робочих засобiв вимiрювання до єдиних еталонiв - державних чи мiжнародних.
       Сертифiкат пiдтверджує, що всi вимоги i норми, зафiксованi у стандартi або технiчних умовах, забезпечуються в вироб­ництвi i перевiряються стандартними методами контролю якостi.
       Мета, принципи та правила побудови i функцiонування системи сертифiкацi§, §§ структура, функцi§ та порядок виконання цих функцiй регламентованi нормативними документами мiжнародних органiзацiй iз стандартизацi§ i сертифiкацi§, насамперед документами I50, IЕС, НАС, Європейсько§ спiвдружностi, а також ДСТУ.
       До правових аспектiв сертифiкацi§ належать питання поширення вiдповiдальностi за спостереженням правил процедури системи сертифiкацi§ в частинi порядку атестацi§ i пiдтвердження органiв i служб, якi здiйснюють нагляд за сертифiкацiєю, та проводять дослiдження продукцi§ i контроль §§ якостi пiд час виробництва, приймання i поставки.
       У рiзних кра§нах використовують рiзнi види систем сертифiкацi§, але всi цi системи виникли для того, щоб вiдмежувати ринок низькоякiсних товарiв, якi не вiдповiдають вимогам стандартiв.
       Так, одним з нагальних завдань становлення економiки Укра§ни є створення ефек­тивно§ державно§ системи сертифiкацi§, що вiдповiдає сучасним вимогам i визначається мiжнародними органiзацiями. В Укра§нi створена та розвивається державна Система сер­тифiкацi§ продукцi§ (УкрСЕПРО), принципи та правила побудови яко§ узгодженi з мiжнарод­ними, а дiяльнiсть регламентована нацiональними керiвними нормативними документами.
       Системи сертифiкацi§
       Системи сертифiкацi§ можуть дiяти на нацiональному, регiональному чи мiжнародному рiвнях. Є державнi (урядовi) i недержавнi (неурядовi) системи сертифiкацi§.
       Сертифiкацiю продукцi§ може проводити i окреме пiдприємство (само-сертифiкацiя), яке при цьому випускає сертифiкованi вироби з пiдтвердженням §х вiд­повiдностi вимогам певних нацiональних або мiжнародних стандартiв.
       При нацiональнiй сертифiкацi§, пiдприємства визначено§ галузi промисловостi випускають продукцiю вiдповiдно до вимог тих або iнших нацiо­нальних i (або) мiжнародних стандартiв. Система нацiонально§ сертифiкацi§ передбачає, як правило, встановлення на державному рiвнi органiв, якi здiйснюють нагляд за якiстю продукцi§, що випускається (так звана сертифiкацiя з участю третьо§ сторони), а також участь в системi дослiдницьких лабораторiй i лабораторiй метрологiчного забезпечення.
       Проведення робiт iз сертифiкацi§
       Порядок органiзацi§ i проведення робiт з сертифiкацi§ має бути таким, щоб забез­печити достатню об'єктивнiсть сертифiкацi§, достовiрнiсть i вiдтворюванiсть результатiв дослiджень, бути економiчно ефективним i достатнiм як для виробникiв продукцi§, потенцiйних експортерiв, так i споживачiв цих виробiв - iмпортерiв.
       Основою для проведення робiт з сертифiкацi§ є:
       По-перше, вибiр критерi§в, за якими можна судити, що продукцiя вiдповiдає iнтересам споживачiв, вимогам законiв кра§ни-iмпортера, можливостям виробникiв.
       Нормативно-технiчнi документи на продукцiю, в яких наведенi вiдповiднi харак­теристики виробiв, повиннi мати чiткi, однозначнi тлумачення. Для цього вимоги на про­дукцiю регламентуються у спецiальних документах: стандартах, технiчних умовах, технiчних регламентах. Вимоги стандарту мають точно виконуватись.
       По-друге, системи сертифiкацi§ включають в себе елемент дослiдження зразкiв продукцi§ як необхiдний засiб виявлення вiдповiдностi продукцi§ стандартам.
       Визнання систем сертифiкацi§ третьою стороною, особливо при багатостороннiй спiвпрацi, грунтується значною мiрою на репутацi§ органу з сертифiкацi§. Ця репутацiя своєю чергою, залежить вiд компетенцi§ персоналу, який проводить сертифiкацiю, i надiйностi обладнання. Тому винятково важливо, щоб випробувальнi центри або лабораторi§ мали все необхiдне обладнання i квалiфiкований персонал, працювали за методами випробування, якi задовольняють сторони, що беруть участь в сертифiкацi§.
       По-третє, стабiльнiсть технологiчних процесiв, незалежно вiд стану нацiонально§ економiки, iз забезпеченням високого рiвня виробничо§ дiяльностi.
       Введення на виробництвi системи управлiння якiстю поряд з оцiнкою i контролем за §§ дiєю значною мiрою збiльшують ефективнiсть виробництва, сприяють стабiльному виробництву виробiв iз заданими якiсними показниками.
       По-четверте, система сертифiкацi§ повинна базуватись на незалежностi резуль­татiв проведення робiт iз сертифiкацi§; запевнення виробника в тому, що його вирiб вiдповiдає вимогам стандарту, не завжди приймається за правду. Споживач частiше створює власну систему повiрки якостi продукцi§, що є досить поширеним в торгiвлi i в промисловостi. Однак при сучасному розвитку науки, технiки i технологi§ найбiльш ефективними i економiчними є системи, що управляються органами, на якi не впливають виробники продукцi§.
       По-п'яте, вибiр системи сертифiкацi§ мусить вiдповiдати практичним i економiчним вимогам на кожен окремий вид продукцi§.
       По-шосте, принцип сертифiкацi§ i методи, порядок функцiонування §§ системи мусять забезпечувати вiдповiднiсть iншим системам сертифiкацi§. Такий пiдхiд до серти­фiкацi§ сприяє розвитку зовнiшньо§ торгiвлi i мiжнародних економiчних вiдносин, гаран­тованому виходу сертифiковано§ продукцi§ на свiтовий ринок, виключаючи можливiсть перетворення сертифiкацi§ в бар'єр для мiжнародних зв'язкiв.
       По-сьоме, вироби або продукцiя при позитивних результатах §х сертифiкацiйних дослiджень у вiдповiдних центрах або лабораторiях мусять мати пiдтвердження цьому у виглядi клейма, спецiального знаку, сертифiката, або бути включеними в перелiк сертифiкованих товарiв, або мати документ, що вони випущенi на пiдприємствi, яке має право на §х сертифiкацiю.
       Випущенi партi§ мають пiдтверджуватись знаком або сертифiкатом вiдповiдностi, нанесення або видання яких контролюється головним контролером i знаходиться пiд наглядом нацiонально§ служби нагляду. Цей знак або сертифiкат гарантує, що цi партi§ випущенi вiдповiдно до вимог технiчних умов.
       Знак або сертифiкат вiдповiдностi мусить давати можливiсть посилання на вiдрахування по дослiдженнях, проведених пiдприємством-виробником, на основi яких випущений вирiб.
       Знак вiдповiдностi - це символ, який пiдлягає обов'язковiй реєстрацi§. Бiля знаку мусять мiститися повiдомлення, якi дозволяють встановити:
      -- назву нацiонально§ служби нагляду;
      -- номер свiдоцтва про атестацiю пiдприємства-виробника або незалежного постачальника-розповсюджувача;
      -- номер контрольовано§ партi§.
       Вказаний перелiк вiдомостей мусить дозволяти вiдстежувати зв'язок партi§ з урахуванням пiдприємства-виробника. Якщо цього недостатньо - має наводитись необхiдна додаткова iнформацiя, яку наносять на упаковку i (або) вирiб. За бажанням пiдприємства-виробника для маркування виробiв можна застосувати менший за розмiром символ iз зазначенням нацiонально§ служби нагляду i номера свiдоцтва про атестацiю пiдприємства.
       Знак вiдповiдностi наноситься на клейку стрiчку або на iнший матерiал для па­кування. Якщо на вирiб ставиться знак вiдповiдностi, то вiн наноситься поряд з мар­куванням, яке передбачене технiчними умовами.
       Сертифiкат вiдповiдностi має двi форми: сертифiкат вiдповiдностi для викорис­тання пiдприємством-виробником i для використання незалежними постачальниками-розповсюджувачами. Сертифiкат для пiдприємства-виробника мiстить таку iнформацiю:
      -- назву пiдприємства-виробника, а також, якщо воно охоплює декiлька пiдпри­ємств, назви цих пiдприємств i, за його бажанням, свою адресу та iншi данi;
      -- торгову марку пiдприємства-виробника, за його бажанням, як мiру юридич­ного захисту проти пiдробки сертифiката;
      -- лiцензiю на право застосування сертифiката вiдповiдностi щодо продукцi§, що виробляється замовником серiйно протягом встановленого лiцензiєю строку. Надається органом з сертифiкацi§ продукцi§ на пiдставi сертифiкацi§ системи забезпечення якостi пiд час виготовлення цiє§ продукцi§ тiльки в тому випадку, якщо за технологiчним процесом виробництва кожна одиниця продукцi§ пiдлягає контролю на вiдповiднiсть усiм вимогам нормативного документа, на пiдставi якого проводиться випуск виробу;
      -- номер свiдоцтва про атестацiю пiдприємства-виробника, виданого йому нацiональною службою нагляду для тiє§ виробничо§ дiлянки, на якiй проводиться ви­пуск виробiв;
      -- дату приймання виробiв;
      -- дату випуску сертифiката;
      -- форму свiдоцтва, прийнятого за бажанням головного контролера пiдприємства-виробника. Це може бути пiдпис або факсимiле в супроводi якого-небудь символу, наприклад, перфорацi§ або печатки.
       Сертифiкат для незалежних постачальникiв-розповсюджувачiв мiстить такi данi:
      -- назву незалежного постачальника-розповсюджувача i, за його бажанням, його адресу та iншi данi;
      -- торгову марку постачальника-розповсюджувача за його бажанням;
      -- назву пiдприємства-виробника;
      -- повну каталогову назву i позначення виробу, якi присвоєнi йому пiдприємством-виробником, а також повну каталогову назву i позначення виробу, присвоєнi поста-чальником-розповсюджувачем, якщо такi iснують;
      -- довiдковий номер технiчних умов на вироби конкретних типiв, яким вiдповiдає вирiб; назву нацiонально§ служби нагляду, пiд наглядом яко§ проводився випуск виро­бу, i нацiонально§ служби нагляду, яка здiйснює нагляд за постачальником-розповсюджувачем;
      -- номер свiдоцтва про атестацiю, видану йому нацiональною службою нагляду для примiщень, звiдки випущений вирiб;
      -- дата випуску виробу пiдприємством-виробником;
      -- дата видачi сертифiката;
       - форму посвiдчення, яке прийняте постачальником-розповсюджувачем.
    Iнформацiю, яка наводиться в обох формах сертифiкатiв, можна подати будь-якою мовою.
       Сертифiкат вiдповiдностi випускається пiд контролем головного контролера i тiльки для виробiв, якi входять до складу прийнятих партiй сертифiковано§ продукцi§. Головний контролер має вести реєстрацiю, яка вiдображає зв'язок сертифiката з партiєю виробiв, до яких вiн належить. Головний контролер може присвоювати сертифiкату до­вiдковий номер. Сертифiкат може входити до складу встановлено§ контрактом доку­ментацi§ на поставку виробiв.
       Кожна система сертифiкацi§ має свiй власний знак вiдповiдностi. У багатьох кра§­нах iснують законодавчi та нормативнi акти рiзного рiвня, що вимагають вiд виробникiв, постачальникiв та продавцiв обов'язково мати сертифiкати вiдповiдностi для певних видiв продукцi§.
       Обов'язковiй сертифiкацi§ пiдлягає продукцiя, на яку поширюються обов'язковi вимоги стандартiв чи iнших нормативних документiв, зокрема вимоги, що забезпечують безпеку продукцi§ для життя, здоров'я i майна громадян, §§ сумiснiсть i взаємозамiннiсть, охорону навколишнього i природного середовища.
       У всiх iнших випадках сертифiкацiю можна проводити на добровiльних засадах з iнiцiативи замовника (виробника, постачальника чи продавця продукцi§).
       Добровiльна сертифiкацiя проводиться, як правило, в умовах конкуренцi§ товаровиробникiв з метою рекламування продукцi§, освоєння нових ринкiв збуту, форму­вання i пiдтримування iмiджу фiрми, а також коли цього вимагають умови контракту на поставку продукцi§.
       Оскiльки сертифiкат вiдповiдностi гарантує тiльки вiдповiднiсть продукцi§ вимогам конкретного стандарту, висновок про рiвень якостi продукцi§ можна робити лише з урахуванням оцiнки рiвня вимог цього стандарту.
       Вiдповiднiсть продукцi§ застарiлим вимогам того чи iншого нормативного доку­мента буде свiдчити про §§ низький рiвень якостi i, навпаки, вiдповiднiсть стандартам, що визнанi у свiтi як найсучаснiшi, буде надiйною гарантiєю §§ високо§ якостi.
       Оплачує всi види робiт, пов'язаних iз сертифiкацiєю, замовник (пiдприємство-виробник, постачальник чи продавець продукцi§). Вартiсть робiт визначається в договорi мiж замовником i виконавцем (органом з сертифiкацi§ продукцi§).
       Оплата замовником робiт з проведення сертифiкацi§ не означає, що виконавець обов'язково видасть йому сертифiкат на заявлену продукцiю. Останнє залежить тiльки вiд результатiв випробувань продукцi§ та оцiнки виробництва i (або) системи якостi (у разi необхiдностi). При негативних результатах грошi замовнику за вже виконану роботу не повертають.
       Замовник має право звернутись з метою сертифiкацi§ до будь-якого акредито­ваного в системi органу i вказати лабораторiю, в якiй вiн бажає проводити випробування продукцi§. Це бажання замовника виконавець враховує.
       У кожнiй системi сертифiкацi§ передбачено процедуру апеляцi§ тих чи iнших рiшень виконавця, зокрема вiдмову видати сертифiкат вiдповiдностi за результатами випробування продукцi§. Усi апеляцi§ розглядає апеляцiйна комiсiя, яка, переважно, створюється органом з сертифiкацi§. Витрати, пов'язанi з розглядом апеляцiй, несе кож­на iз сторiн. Рiшення апеляцiйно§ комiсi§ можна оскаржити в керiвному органi системи сертифiкацi§, рiшення якого буде остаточне.
       Крiм торгiвлi i митницi, результати сертифiкацi§ продукцi§ використовують також страховi компанi§, арбiтражнi суди, бiржi тощо. Наприклад, страховi компанi§ враховують результати сертифiкацi§ для оцiнки ризику при страхуваннi майна i нерухомостi. А страховi компанi§ Нiмеччини вiдмовляються страхувати вироби, що не пройшли сертифiкацiю.
       Також проводиться сертифiкацiя послуг, але вона значно поступається сер­тифiкацi§ продукцi§. Найбiльшого поширення набула за кордоном сертифiкацiя послуг у таких галузях, як банкiвська i готельна справа. Сертифiкацiя продукцi§ надає переваги пiдприємству-виробнику.
       Для пiдприємств-виробникiв (постачальникiв) сертифiкацiя продукцi§ дає можливiсть:
      -- збiльшити довiру до якостi виробiв, що експортуються в промислово розви­ненi кра§ни;
      -- розширити ринок збуту;
      
      -- забезпечити рекламу i збiльшити обсяги випуску (продажу). Для споживачiв сертифiкацiя продукцi§ корисна тим, що:
      -- захищає вiд продукцi§, що небезпечна для життя, здоров'я людини та §§ майна;
      -- полегшує вибiр продукцi§;
       - сприяє пiдвищенню якостi продукцi§ (завдяки стимулюванню перегляду заста­рiлих вимог стандартiв).
       Iдея сертифiкацi§, на перший погляд, дуже проста i, здавалось би, очевидна. Дiйс­но, для випуску виробiв заданого рiвня якостi необхiдно забезпечити:
      -- стабiльнiсть технологiчного процесу;
      -- вимоги до вихiдних матерiалiв;
      -- достатню комплектацiю дослiджувально§ бази засобами дослiдження, вимiрю­вання i метрологiчного забезпечення, вiдповiдними вимогами технiчних умов;
      -- строгу виконавчу дисциплiну.
       Сучасне виробництво на загал не може пiдтримувати стiйкi торговельно-еконо­мiчнi зв'язки з споживачами продукцi§, якщо воно допустить найменшу недооцiнку будь-якого iз зазначених факторiв.
       Системи сертифiкацi§ тут виступають лише як засiб, який забезпечує гарантiю ви­конання вимог технiчних умов, тобто як деякий вид органiзацiйно-технiчного посеред­ництва у стосунках виробника iз споживачем продукцi§. У Системi самосертифiкацiя - це гарантi§ виробника, що випуск виробiв забезпечений строго вiдповiдно до вимог, визначених стандартами i технiчними умовами. У нацiональних системах сертифiкацi§ з участю третьо§ сторони (нацiональних i мiжнародних) - це органiзацiя стороннього об'єк­тивного контролю, починаючи з атестацi§ виробництв i випробування виробiв з метою пiдтвердження §х вiдповiдностi вимогам застосованих технiчних умов i закiнчуючи регу­лярною вiдбiрковою перевiркою якостi сертифiковано§ продукцi§.
       Треба ще раз зазначити, що основним завданням сертифiкацi§ продукцi§ с забез­печення стабiльного випуску виробiв заданого технiчними вимогами рiвня якостi. У те­перiшнiй час якiсть продукцi§ - це гарантований дохiд пiдприємства. З iншого боку, забезпечення потрiбного рiвня якостi вимагає вiдповiдних затрат. Звiдси випливає, що планування сертифiкацi§ продукцi§ як гасла нематерiальних витрат на §§ забезпечення не дасть позитивних результатiв, а, скорiше, призведе до негативного результату, який виразиться у дискредитацi§ iде§ сертифiкацi§ i втратi довiр'я до пiдприємства-виробника, якщо останнє буде неспроможне забезпечити випуск сертифiковано§ продукцi§ строго вiдповiдно до вимог використовуваних технiчних умов.
       0x08 graphic
    0x08 graphic
    СИСТЕМА СЕРТИФIКАЦIЇ УКРСЕПРО Структура Системи
       Система сертифiкацi§ УкрСЕПРО (надалi - Система) - державна система серти­фiкацi§ продукцi§ в Укра§нi, призначена для проведення обов'язково§ та добровiльно§ сертифiкацi§ продукцi§ (процесiв, послуг). Згiдно з Декретом Кабiнету Мiнiстрiв Укра§ни N 46-93 вiд 10.05.93р. "Про стандартизацiю i сертифiкацiю" - обов'язкова сертифiкацiя проводиться винятково в межах державно§ системи сертифiкацi§. При обов'язковiй сертифiкацi§ перевiрцi пiдлягають такi групи показникiв:
      -- безпеки;
      -- сумiсностi i взаємозамiнностi;
      -- енерго - та ресурсозбереження;
      -- вплив на охорону навколишнього i природного середовища.
       Система є вiдкритою для вступу до не§ органiв з сертифiкацi§ та випробувальних лабораторiй iнших держав за умови визначення правил Системи.
       Органiзацiйну структуру Системи утворюють: Нацiональний орган iз сертифiкацi§ -Держспоживстандарт Укра§ни; органи iз сертифiкацi§ продукцi§; органи iз сертифiкацi§ систем якостi; випробувальнi лабораторi§ (центри); аудитори; науково-методичний та iнформа­цiйний центр; територiальнi центри стандартизацi§, метрологi§ та сертифiкацi§ Держ­стандарту Укра§ни; Укра§нський навчально-науковий центр з стандартизацi§, метрологi§ та якостi продукцi§.
       Схема оргструктури Системи показана на рис. 4.1. Загальне керiвництво Систе­мою, органiзацiєю та координацiєю робiт з сертифiкацi§ продукцi§ (процесiв, послуг) здiйс­нює Нацiональний орган з сертифiкацi§ - Державний комiтет Укра§ни з стандартизацi§, метрологi§ та сертифiкацi§ (Держстандарт Укра§ни).
       Нацiональний орган з сер­тифiкацi§ - Держстандарт Укра§ни, Управлiння сертифiкацi§
       1
       Г
       Територiальнi центри
       стандартизацi§, метрологi§ та
       сертифiкацi§
       Держстандарту Укра§ни
       Науково-методичний та Iнформацiйний центр Укра§нський науково-дослiдний iнститут стандартизацi§, сертифiкацi§
       та iнформатики
    . I
       Органи з сертифiкацi§ систем якостi
       Органи iз сертифiкацi§
       продукцi§
    1
       Випробувальнi
    лабораторi§
    (центри)
    I
       Укра§нський навчально-науковий центр зi стандартизацi§, мет­рологi§ та якостi продукцi§
       Штат аудиторiв
       Рис. 4.1. Схема органiзацiйно§ структури системи сертифiкацi§ УкрСЕПРО
       Нацiональний орган iз сертифiкацi§ виконує такi функцi§:
        -- розробляє стратегiю розвитку сертифiкацi§ в Укра§нi;
        -- органiзовує та координує роботи, що забезпечують функцiонування Системи;
        -- взаємодiє з нацiональними органами iнших кра§н та мiжнародними органi­зацiями з сертифiкацi§;
        -- органiзовує розроблення i вдосконалення органiзацiйно-методичних доку­ментiв Системи;
        -- приймає рiшення щодо мiжнародних систем i угод з сертифiкацi§;
        -- встановлює основнi принципи , правила i структуру Системи;
        -- формує i затверджує склад науково-технiчно§ комiсi§;
        -- проводить акредитацi§ органiв з сертифiкацi§ та випробувальних лабора­торiй (центрiв);
       9) проводить атестацi§ аудиторiв;
        -- здiйснює iнспекцiйний контроль за дiяльнiстю органiв з сертифiкацi§, випро­бувальних лабораторiй (центрiв) та аудиторiв;
        -- вводить Реєстр Системи;
        -- органiзовує роботи з сертифiкацi§ продукцi§ за вiдсутностi органiв з серти­фiкацi§ даного виду продукцi§;
        -- затверджує перелiк продукцi§, яка пiдлягає обов'язковiй сертифiкацi§;
        -- розглядає апеляцi§ щодо виконання правил Системи;
       15) органiзовує iнформацiйне забезпечення дiяльностi з сертифiкацi§ у Системi.
    Науково-технiчна комiсiя як елемент оргструктури Системи здiйснює такi функцi§:
        -- формує єдину полiтику з побудови, функцiонування i вдосконалення Системи;
        -- розробляє i вносить пропозицi§ щодо взаємодi§ з нацiональними органами iн­ших кра§н та мiжнародними органiзацiями з сертифiкацi§.
       Органи з сертифiкацi§ продукцi§ здiйснюють:
        -- управлiння Системою сертифiкацi§ за закрiпленою номенклатурою продукцi§;
        -- розробку органiзацiйно-методичних документiв iз сертифiкацi§ закрiпле­но§ продукцi§;
        -- акредитацiю за дорученням нацiонального органу з сертифiкацi§ випробу­вальних лабораторiй (центрiв);
        -- встановлення схеми i порядку сертифiкацi§ закрiплених видiв продукцi§;
        -- атестацiю виробництва;
        -- технiчний нагляд за сертифiкованою продукцiєю;
       7) видачу сертифiкатiв вiдповiдностi та атестатiв виробництв;
    Основнi функцi§ органiв з сертифiкацi§ систем якостi такi:
        -- розроблення органiзацiйно-методичних документiв з сертифiкацi§ систем якостi;
        -- сертифiкацiя систем якостi;
        -- атестацiя виробництв (за пропозицiю органу з сертифiкацi§ продукцi§);
        -- технiчний нагляд за сертифiкованими системами якостi;
        -- видання сертифiкатiв на системи якостi. Випробовувальнi лабораторi§ (центри) здiйснюють такi функцi§:
      
        -- проведення сертифiкацiйних випробувань в акредитованiй галузi дiяльностi;
        -- оформлення протоколiв випробувань;
        -- участь за пропозицiєю органу з сертифiкацi§ в атестацi§ виробництв;
        -- участь за пропозицiєю органу з сертифiкацi§ в технiчному наглядi за сер­тифiкованою продукцiєю;
       Аудитори виконують окремi роботи, якi пов'язанi з сертифiкацiєю продукцi§. Основнi функцi§ науково-методичного та iнформацiйного центру:
        -- розроблення та вдосконалення органiзацiйно-методичних документiв Системи;
        -- пiдготовка i внесення до нацiонального органу з сертифiкацi§ пропозицiй i проектiв законодавчих актiв у галузi сертифiкацi§;
        -- аналiз можливостей пiдприємств i органiзацiй виконувати функцi§ органiв з сертифiкацi§ продукцi§, випробовувальних лабораторiй (центрiв) та внесення до нацiо­нального органу з сертифiкацi§ пропозицiй щодо §х акредитацi§ у Системi;
        -- участь у пiдготовцi органiв з сертифiкацi§ продукцi§ та випробувальних лабо­раторiй (центрiв) до акредитацi§.
       Територiальнi центри стандартизацi§, метрологi§ та сертифiкацi§ проводять:
        -- за дорученням нацiонального органу з сертифiкацi§ iнспекцiйного контролю нагляд за дотриманням правил Системи;
        -- за дорученням органiв з сертифiкацi§ продукцi§ технiчний нагляд за сер­тифiкованою продукцiєю;
        -- допомогу пiдприємствам при пiдготовцi до акредитацi§ §х випробувальних лабораторiй (центрiв), сертифiкацi§ продукцi§, систем якостi та атестацi§ виробництв.
       Укра§нський навчально-науковий центр iз стандартизацi§, метрологi§ та якостi про­дукцi§ здiйснює навчання та пiдвищення квалiфiкацi§ спецiалiстiв у галузi сертифiкацi§.
       Структура, принципи та правила побудови i функцiонування Системи регламен­тованi керiвними нормативними документами системи сертифiкацi§ УкрСЕПРО, а також законодавчими актами, що стосуються сертифiкацi§.
       Згiдно з пiдписаними угодами про взаємне визнання результатiв сертифiкацi§ виданi у Системi сертифiкати вiдповiдностi визнаються в таких кра§нах СНД: Вiрменiя, Бєларусь, Гру­зiя, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Росiя, Узбекистан, Таджикистан, Туркменистан.
       У системi УкрСЕПРО введенi нацiональнi знаки вiдповiдностi. Знак вiдповiдностi -це захищений в установленому порядку знак, який свiдчить, що маркована ним продукцiя вiдповiдає конкретному стандарту чи iншому нормативному документу. Маркування про­дукцi§ цим знаком здiйснює орган з сертифiкацi§, що видав сертифiкат вiдповiдностi, або пiдприємство-виробник, якщо воно має на це лiцензiю, видану органом iз сертифiкацi§.
       Форму, розмiри та технiчнi вимоги до нацiонального знаку вiдповiдностi, а також пра­вила його застосування у системi сертифiкацi§ УкрСЕПРО встановлено державним стандартом ДСТУ 2296-93. Встановлено такi зображення нацiонального знаку вiдповiдностi:
       - для продукцi§, яка вiдповiдає обов'язковим вимогам нормативних документiв та вимогам, що передбаченi чинними законодавчими актами Укра§ни, за якими встанов­лено обов'язкову сертифiкацiю (рис. 4.2, а);
      
       0x01 graphic
       0x01 graphic
      
       а б в
       Рис. 4.2. Нацiональний знак вiдповiдностi
      -- для продукцi§, яка вiдповiдає усiм вимогам нормативних документiв, що поши­рюються на дану продукцiю (рис. 4.2,6);для продукцi§, яка вiдповiдає окремим вимогам нормативних документiв i в сертифiкатi перераховуються пiдтвердженi вимоги (рис. 4.2, в).
       Знак вiдповiдностi, який зображено на рис. 4.2, б, застосовується також для по­значення продукцi§, що не пiдлягає обов'язковiй сертифiкацi§, проте сертифiкована з iнiцiативи виробника, постачальника чи продавця продукцi§ (добровiльна сертифiкацiя).
       У Системi ведеться реєстрацiя й облiк акредитованих органiв з сертифiкацi§ i ви­пробувальних лабораторiй (центрiв), атестованих аудиторiв, а також результатiв серти­фiкацi§ продукцi§. Iнформацiя про акредитованi у Системi органи з сертифiкацi§, випробу­вальнi лабораторi§ (центри), атестованих аудиторiв, виданi сертифiкати вiдповiдностi, сертифiкати на систему якостi та атестати виробництв, а також iнформацiя про акумулювання акредитацi§ або сертифiкатiв перiодично публiкується Держстандартом у вiдкритих iнформацiйних виданнях, при цьому забезпечується конфiденцiйнiсть.
       2.2. Сертифiкацiя продукцi§
       2.2.1. Загальнi положення
       Сертифiкацiю продукцi§ в Системi проводять винятково органи з сертифiкацi§, а в разi §х вiдсутностi - органiзацi§, що виконують функцi§ органiв з сертифiкацi§ продукцi§ за дорученням Держстандарту Укра§ни.
       випробувань в акредитованiй в Системi лабораторi§ зразкiв продукцi§, вiдiбраних у порядку та в кiлькостi, встановленими органом з сертифiкацi§ та проведення i/або:
      -- обстеження виробництва, технiчного нагляду та контрольних випробувань зраз­кiв продукцi§, що вiдбираються з виробництва або з торгiвлi в кiлькостi, в термiн та в порядку, якi встановлено органом з сертифiкацi§ у програмi технiчного нагляду за сертифiкованою продукцiєю;
      -- атестацi§ виробництва та подальшого технiчного нагляду за виробництвом сертифiковано§ продукцi§, який здiйснюється органом з сертифiкацi§, або за його дору­ченням - iншими органiзацiями; сертифiкацi§ системи якостi щодо виробництва про­дукцi§, яку сертифiкують, та подальшого технiчного нагляду за вiдповiднiстю системи якостi встановленим вимогам, який здiйснюється компетентним органом, акредитованим у Системi.
       Орган з сертифiкацi§ продукцi§ може застосовувати й iншi правила щодо вибору схеми (моделi) сертифiкацi§ залежно вiд специфiки продукцi§ та особливостей §§ виробництва.
       Рекомендованi схеми (моделi) сертифiкацi§ продукцi§ наведенi в табл. 4.1. Пiд час сертифiкацi§ перевiряються характеристики (показники) продукцi§ i застосовуються мето­ди випробувань, якi дають змогу:
      -- провести iдентифiкацiю продукцi§, зокрема перевiрити належнiсть до класифi­кацiйно§ групи, вiдповiднiсть технiчно§ документацi§, походження, належнiсть до цiє§ партi§ тощо;
      -- повно i вiрогiдно пiдтвердити вiдповiднiсть продукцi§ заданим вимогам.
       Загальнi вимоги до нормативних документiв на продукцiю, яку сертифiкують
       Обов'язкова сертифiкацiя продукцi§ проводиться на вiдповiднiсть до обов'язкових вимог нормативних документiв, якi зареєстрованi у встановленому порядку, а також аналогiчних вимог мiжнародних та нацiональних стандартiв iнших держав, що введенi в дiю в Укра§нi.
       Добровiльна сертифiкацiя проводиться на вiдповiднiсть до вимог нормативних документiв, якi узгодженi з постачальником i споживачем.
       У нормативних документах на продукцiю, якi застосовуються пiд час обов'язково§ сертифiкацi§, повиннi ясно та однозначно наводитись технiчнi вимоги, що пiдтвер­джуються сертифiкацiєю. Норми та дозволенi вiдхилення треба задавати так, щоб забезпечувалась можливiсть §х вимiрювання з заданою або вiдомою похибкою пiд час випробувань.
       Вступна частина нормативного документа або роздiл "Галузь використання" мають мiстити вказiвку щодо можливостi використання документа для сертифiкацi§ (наприклад, "стандарт придатний для обов'язково§ сертифiкацi§").
       У нормативних документах на продукцiю, якi застосовуються пiд час обов'язково§ сертифiкацi§, в спецiальному роздiлi або через посилання на iнший нормативний доку­мент повиннi встановлюватись методи, умови, обсяг i порядок випробувань для пiд­твердження вiдповiдностi до технiчних вимог. Потрiбно встановлювати вимоги щодо показникiв точностi вимiрювань та випробувань, що забезпечують порiвняння резуль­татiв, якi отриманi рiзними випробувальними лабораторiями. Якщо послiдовнiсть прове­дення випробувань впливає на результати випробувань, то §§ треба навести.
       Нормативнi документи на методи випробувань є обов'язковими, якщо в норма­тивних документах на продукцiю в частинi перевiрки обов'язкових вимог наведенi поси­лання на цi нормативнi документи.
       Вимоги щодо маркування, якi встановленi нормативними документами, повиннi забезпечувати однозначну iдентифiкацiю продукцi§, а також мiстити вказiвки про спосiб нанесення знаку вiдповiдностi.
       Органи з сертифiкацi§ продукцi§ не пiзнiше нiж за шiсть мiсяцiв, сповiщають пiд­приємства, яким ними надано право застосування сертифiката вiдповiдностi, про за­планованi змiни в стандартах, що поширюються на сертифiковану продукцiю.
       Загальнi правила та порядок проведення робiт з сертифiкацi§
       Подання та розгляд заявки
       Для проведення сертифiкацi§ продукцi§ в Системi заявник подає до акреди­тованого органу з сертифiкацi§ продукцi§ заявку. Форма заявки наведена в додатку 13.
       Iнформацiя про акредитованi в Системi органи з сертифiкацi§ продукцi§ мiститься в довiдкових матерiалах, що складаються за даними Реєстру Системи та видаються Держстандартом Укра§ни.
       Заявки на сертифiкацiю продукцi§ iноземного виробництва за схемами з обсте­женням, атестацiєю виробництва або сертифiкацiєю систем якостi подаються до Держ­стандарту Укра§ни.
       У разi вiдсутностi на час подання заявки акредитованого в Системi органу з сертифiкацi§ продукцi§ заявка подається до Держстандарту Укра§ни.
       Якщо є декiлька акредитованих органiв з сертифiкацi§ конкретного виду продукцi§, заявник має право подати заявку до будь-якого з них.
       Орган iз сертифiкацi§ розглядає заявку i не пiзнiше одного мiсяця пiсля §§ подання сповiщає заявника про своє рiшення, яке повинно вмiщати основнi умови сертифiкацi§.
       Аналiз документацi§
       Аналiз документацi§ проводиться з метою перевiрки §§ вiдповiдностi встановленим вимогам. Пiд час аналiзу надано§ документацi§ перевiряється:
      -- наявнiсть нормативних документiв на продукцiю (за необхiдностi);
      -- наявнiсть документа, що пiдтверджує походження продукцi§;
      -- наявнiсть документа виробника про гарантi§ та вiдповiднiсть продукцi§ чин­ним вимогам;
      -- наявнiсть документа, що пiдтверджує розмiри партi§ i дату випуску продукцi§;
      -- наявнiсть (за необхiдностi) висновку вiдповiдних контролю вальних органiзацiй (Мiнiстерства охорони здоров'я, Державно§ iнспекцi§ ветеринарно§ медицини чи каран­тину рослин, Держнаглядохоронпрацi тощо);
      -- достовiрнiсть, правильнiсть заповнення та термiн дi§ документацi§;
      -- достатнiсть вимог щодо маркування та етикетування продукцi§.
       Негативнi результати аналiзу документацi§ оформляються висновком, який пере­дається заявнику для усунення недолiкiв. Позитивнi результати використовуються для пiдготовки i оформлення сертифiкатiв вiдповiдностi.
       Обстеження виробництва
       Обстеження виробництва проводиться з метою встановлення вiдповiдностi фак­тичного стану виробництва вимогам документацi§, пiдтвердження можливостi пiд­приємства виготовлювати продукцiю вiдповiдно до вимог чинних нормативних доку­ментiв, видачi рекомендацiй щодо перiодичностi та форм проведення технiчного нагляду за виробництвом сертифiковано§ продукцi§.
       Пiд час обстеження виробництва проводиться експертиза нормативно§, технiчно§ та технологiчно§ документацi§, яка передбачає:
      -- перевiрку вiдповiдностi показникiв i характеристик продукцi§, встановлених технiчною документацiєю, вимогам нормативних документiв, що поширюється на про­дукцiю та технологiчнi процеси §§ виготовлення;
      -- оцiнку достатностi контрольних операцiй i випробувань, передбачених тех­нологiчною документацiєю, для забезпечення впевненостi в повнiй вiдповiдностi про­дукцi§, яка випускається, вимогам нормативно§ документацi§, що на не§ поширюється;
      -- оцiнку системи вхiдного контролю сировини i матерiалiв та системи контролю показникiв технологiчного процесу;
      -- перевiрку вiдповiдностi показникiв точностi засобiв вимiрювально§ технiки та випробувального обладнання, що застосовується, вимогам технiчно§ документацi§ щодо дозволених вiдхилень показникiв i характеристик;
      -- перевiрку наявностi i ефективностi системи метрологiчного забезпечення засобiв вимiрювально§ технiки та випробувального обладнання, якi застосовуються.
       За результатами обстеження складається акт обстеження, який повинен мiстити обґрунтованi висновки i, за необхiдностi, рекомендацi§ щодо усунення виявлених недо­лiкiв. Акт пiдписують члени комiсi§ i затверджує керiвник органу.
       Атестацiя виробництва
       Атестацiя виробництва проводиться з метою оцiнки технiчних можливостей пiдприємства-виробника забезпечити стабiльний випуск продукцi§, що вiдповiдає вимогам нормативних документiв, та видачi рекомендацiй щодо перiодичностi випробувань, кiлькостi зразкiв (проб), що випробовуються пiд час сертифiкацi§, способiв та правил §х вiдбирання.
       Атестацiя виробництва проводиться органом iз сертифiкацi§ продукцi§ i ви­конується за iнiцiативою заявника або за рiшенням органу з сертифiкацi§ продукцi§. Поря­док проведення цих робiт встановлено в ДСТУ 3414.
       Результати атестацi§ оформляються атестатом виробництва, який направляєть­ся заявнику.
       Сертифiкацiя системи якостi
       Сертифiкацiя системи якостi щодо виробництва продукцi§, яка сертифiкується, проводиться з метою забезпечення впевненостi органу з сертифiкацi§ продукцi§ в тому, що продукцiя, яка випускається пiдприємством, вiдповiдає обов'язковим вимогам нор­мативних документiв, всi технiчнi, адмiнiстративнi та людськi чинники, що впливають на якiсть продукцi§, перебувають пiд контролем, продукцiя незадовiльно§ якостi своєчасно виявляється, а пiдприємство вживає заходiв щодо запобiгання постiйному виготовленню тако§ продукцi§.
       Результати сертифiкацi§ системи якостi оформлюються сертифiкатом на систему якостi, який направляється заявнику та в копi§ - органу з сертифiкацi§ продукцi§.
       Проведення випробувань з метою сертифiкацi§
       Випробування продукцi§ з метою сертифiкацi§ проводяться випробувальною лабораторiєю (центром), що акредитована в Системi на право проведення видiв вип­робувань, якi передбаченi нормативними документами на продукцiю, або на право про­ведення випробувань цiє§ продукцi§.
       Заявник надає зразки (проби) продукцi§ для випробувань та технiчну докумен­тацiю на них. Склад технiчно§ документацi§ встановлюється органом з сертифiкацi§.
       Кiлькiсть зразкiв для випробувань та правила §х вiдбору встановлюються органом з сертифiкацi§.
       Випробування продукцi§, що iмпортується, проводяться випробувальними лабо­раторiями (центрами), якi акредитованi в Системi, за винятком випадкiв, коли iснує угода щодо взаємного визнання результатiв випробувань.
       За позитивних результатiв протоколи випробувань передаються органу з сер­тифiкацi§ продукцi§ i в копi§ - заявнику.
       У разi отримання негативних результатiв хоча б по одному з показникiв випро­бування з метою сертифiкацi§ припиняються, iнформацiя про негативнi результати подається заявнику та органу з сертифiкацi§ продукцi§, який скасовує заявку.
       Повторнi випробування можна провести тiльки пiсля подання ново§ заявки та надання органу з сертифiкацi§ продукцi§ переконливих доказiв проведення пiдприємст­вом коригувальних заходiв щодо усунення причин, що спричинили невiдповiднiсть.
       Зразки продукцi§, що пройшли випробування з метою сертифiкацi§, зокрема руй­нiвнi, залишаються власнiстю заявника. Порядок списання, утилiзацi§ i повернення зраз­кiв та зберiгання зразкiв-свiдкiв повинен бути регламентований документацiєю органу.
       Видача сертифiката вiдповiдностi
       Сертифiкат вiдповiдностi видається винятково органом iз сертифiкацi§ продукцi§. Сертифiкат видається на одиничний вирiб, на партiю продукцi§ або на продукцiю, що випускається пiдприємством серiйно протягом термiну, встановленого лiцензiйною угодою, з правом маркування знаком вiдповiдностi кожно§ одиницi продукцi§.
       За наявностi протоколiв з позитивними результатами випробувань, сертифiката на систему якостi або атестата виробництва, залежно вiд прийнято§ схеми (моделi) сертифiкацi§, орган з сертифiкацi§ продукцi§ оформляє сертифiкат вiдповiдностi, реєструє його в Реєстрi Системи згiдно з ДСТУ 3415-96 та видає заявнику.
       Форми сертифiкатiв вiдповiдностi наведенi в додатку 14.
       Вибiр форми сертифiката вiдповiдностi залежить вiд ступеня пiдтвердження ви­мог нормативних документiв:
      -- якщо пiдтверджена вiдповiднiсть продукцi§ усiм обов'язковим вимогам, то застосовується форма 1;
      -- якщо пiдтверджена вiдповiднiсть продукцi§ усiм вимогам, то застосовуєть­ся форма 2;
      -- якщо пiдтверджена вiдповiднiсть продукцi§ окремим вимогам, то застосо­вується форма З I в сертифiкатi перераховуються пiдтвердженi вимоги.
       За бажанням заявника йому може бути додатково виданий оригiнал сертифiката вiдповiдностi росiйською мовою з тим самим номером i датою видачi.
       Пiдтвердження факту сертифiкацi§ продукцi§ (послуги) можна здiйснювати:
      -- оригiналом сертифiката вiдповiдностi;
      -- знаком вiдповiдностi згiдно з вимогами ДСТУ 2296-96;
      -- копiєю сертифiката вiдповiдностi, завiреною органом, який видав сертифiкат, або територiальним центром стандартизацi§, метрологi§ та сертифiкацi§;
      -- iнформацiєю в документi, що додається до продукцi§, з зазначенням номера сертифiката, термiну його дi§ та органу, що його видав (iнформацiю можна надавати у виглядi декларацi§ постачальника про вiдповiднiсть).
       Маркування продукцi§ знаком вiдповiдностi здiйснює заявник.
       Право маркування продукцi§ знаком вiдповiдностi надається заявнику на пiдставi лiцензiйно§ угоди.
       Якщо випробування продукцi§ за окремими показниками проводились декiлькома акредитованими в Системi або визнаними в системi лабораторiями (центрами) iнших систем, то сертифiкат вiдповiдностi видається за наявностi всiх необхiдних протоколiв з позитивними результатами випробувань. У цьому разi в сертифiкатi вiдповiдностi пере­лiчують усi протоколи випробувань iз зазначенням випробувальних лабораторiй (цент­рiв), що проводили випробування, а також визнанi сертифiкати (за §х наявностi).
       Термiн дi§ сертифiката на продукцiю, що випускається пiдприємством серiйно про­тягом термiну, що встановлений лiцензiйною угодою, визначає орган з сертифiкацi§ з урахуванням термiну дi§ нормативних документiв на продукцiю, термiну, на який сертифiкована система якостi або атестоване виробництво, гарантiйного термiну придат­ностi продукцi§ до моменту §§ реалiзацi§ або термiну зберiгання продукцi§, але не бiльше нiж на два роки, якщо атестовано виробництво, i на три роки, якщо сертифiковано систему якостi. За умови проведення сертифiкацi§ продукцi§, що випускається серiйно, за схемою з обстеженням виробництва термiн дi§ сертифiката вiдповiдностi не повинен перевищувати один рiк.
       0x08 graphic
    Термiн, що встановлений в лiцензi§, не продовжується. Порядок надання ново§ лiцензi§ замiсть тiє§, що втратила чиннiсть, визначає орган з сертифiкацi§ продукцi§ в кож­ному конкретному випадку згiдно з вимогами порядку сертифiкацi§ конкретно§ продукцi§.
       У разi внесення змiн до конструкцi§ (складу) продукцi§ або технологi§ §§ виго­товлення, що можуть вплинути на показники, якi пiдтвердженi пiд час сертифiкацi§, за­явник зобов'язаний попередньо сповiстити про це орган, який надав лiцензiю. Орган з сертифiкацi§ продукцi§ приймає рiшення про необхiднiсть проведення нових випробувань або оцiнки стану виробництва продукцi§.
       У випадку, якщо норми, встановленi стандартом на показник, пiдтверджений пiд час сертифiкацi§, змiненi на жорсткiшi, то питання про припинення дi§ кожно§ надано§ лiцензi§ вирiшує орган iз сертифiкацi§ продукцi§ за погодженням з Держстандартом Укра§ни.
       Рiшення про визнання сертифiкатiв, виданих органами з сертифiкацi§ iнших кра§н, якi не є членами Системи сертифiкацi§ УкрСЕПРО, на продукцiю, що iмпортується в Укра§ну, приймає в орган з сертифiкацi§ продукцi§, керуючись ДСТУ 3417-96. Вибранi процедури визнання повиннi бути обґрунтованi i документально пiдтвердженi в разi реєстрацi§ свiдоцтва про визнання.
       Технiчний нагляд за стабiльнiстю показникiв сертифiковано§ продукцi§
       пiд час §§ виробництва
       Технiчний нагляд за стабiльнiстю показникiв, що пiдтвердженi сертифiкатом вiд­повiдностi, пiд час виготовлення продукцi§ здiйснює орган, який видав сертифiкат. За про­позицiєю органу з сертифiкацi§ продукцi§ нагляд може проводитись органами з сертифiкацi§ систем якостi або територiальними центрами стандартизацi§, метрологi§ та сертифiкацi§.
       До участi у проведеннi технiчного нагляду можна залучати фахiвцiв Держнагляд-охоронпрацi, Держсаннагляду тощо для забезпечення вiрогiдностi iнформацi§ щодо спецiальних питань контролю.
       Загальний порядок проведення технiчного нагляду викладений в Додатку 15.
       Обсяг, порядок та перiодичнiсть нагляду встановлюються органом iз сертифiкацi§ продукцi§ пiд час проведення сертифiкацi§ i регламентуються програмою технiчного наг­ляду, яка розробляється органом i затверджується його керiвником.
       За результатами нагляду орган з сертифiкацi§ продукцi§ може призупинити дiю лiцензi§ чи сертифiката у випадках:
      -- порушення вимог, що ставляться до продукцi§ пiд час обов'язково§ сертифiкацi§;
      -- порушення вимог з технологi§ виготовлення, правил приймання, методiв конт­ролю та випробувань, позначення продукцi§, що узгодженi з органом з сертифiкацi§ пiд час проведення сертифiкацi§;
      
      -- змiни нормативних документiв на продукцiю або на методи §§ випробувань без попереднього погодження органом з сертифiкацi§ продукцi§;
      -- змiни конструкцi§ (складу), комплектностi або технологi§ виготовлення про­дукцi§ без попереднього погодження органом з сертифiкацi§ продукцi§.
       Рiшення про припинення дi§ лiцензi§ i/або сертифiката вiдповiдностi приймається у випадку, якщо вжити коригувальнi заходи, погоджених органом з сертифiкацi§ продукцi§, пiдприємство може усунути виявленi причини невiдповiдностi та без проведення пов­торних випробувань акредитованою випробувальною лабораторiєю пiдтвердити вiдпо­вiднiсть продукцi§ вимогам нормативних документiв. У протилежному разi лiцензiя або сертифiкат скасовуються.
       Iнформацiя про припинення дi§ (скасування) сертифiката вiдповiдностi у письмовiй формi доводиться органом iз сертифiкацi§ до вiдома заявника та Нацiонального органу з сертифiкацi§.
       Дiя сертифiката вiдповiдностi припиняється з моменту вилучення його з Реєстру Системи згiдно з ДСТУ 3415-96.
       У разi припинення дi§ сертифiката здiйснюються такi коригувальнi заходи.
       Орган з сертифiкацi§:
      -- iнформує про припинення чи вiдновлення дi§ сертифiката вiдповiдностi органи Держспоживзахисту i Держмиткомiтету та iншi зацiкавленi органiзацi§;
      -- встановлює термiн виконання коригувальних заходiв;
       - контролює виконання заявником коригувальних заходiв.
    Заявник:
      -- визначає обсяг вироблено§ невiдповiдно§ продукцi§ та нове маркування для розрiзнення продукцi§, вироблено§ до i пiсля проведення коригувальних заходiв;
      -- повiдомляє споживачiв про небезпеку (або небажанiсть) використаних (експ­луатацiю) продукцi§ та порядок усунення виявлених невiдповiдностей або обмiну продукцi§;
      -- усуває невiдповiдностi в продукцi§, що знаходиться в експлуатацi§, або забез­печує §§ повернення та доопрацювання, замiняє продукцiю у споживача, якщо усунення виявлених невiдповiдностей неможливе чи недоцiльне;
      -- здiйснює заходи для усунення причин невiдповiдностi продукцi§.
       У разi скасування сертифiката вiдповiдностi орган з сертифiкацi§ iнформує про це органи Держспоживзахисту i Держмиткомiтету та iншi зацiкавленi органiзацi§. Заявник повинен повернути оригiнали сертифiкатiв та всi копi§ органу, який §х видав. Поверненi оригiнали та копi§ пiдлягають знищенню за актом.
       У разi виявлення неправильно виданого сертифiката вiдповiдностi Держстандарт Укра§ни скасовує його реєстрацiю згiдно з ДСТУ 3415-96 та повiдомляє про це вiдпо­вiдний орган з сертифiкацi§, який здiйснює коригувальнi заходи.
       Орган iз сертифiкацi§ продукцi§ веде облiк виданих ним сертифiкатiв та направляє §х копi§ до Держстандарту Укра§ни.
       Держстандарт Укра§ни на пiдставi Реєстру Системи видає довiдники, що мiстять iнформацiю щодо сертифiковано§ продукцi§.
       Орган iз сертифiкацi§ продукцi§ та органiзацi§, що дiють за його дорученням, несуть вiдповiдальнiсть за розголошення комерцiйно§ або професiйно§ таємницi стосовно конфiденцiйно§ iнформацi§.
       Якщо заявник бажає опротестувати заходи щодо його заявки на сертифiкацiю продукцi§, визнання сертифiката або рiшення про скасування лiцензi§, вiн повинен подати письмову апеляцiю до органу з сертифiкацi§ продукцi§ не пiзнiше одного мiсяця пiсля одержання повiдомлення про прийняте рiшення. Подання апеляцi§ не зупиняє дi§ прийнятого рiшення.
       Для розгляду кожно§ апеляцi§ створюється апеляцiйна комiсiя.
       Апеляцiя розглядається апеляцiйною комiсiєю органу з сертифiкацi§ продукцi§ не пiзнiше одного мiсяця пiсля §§ одержання.
       Апеляцiйна комiсiя розглядає спiрнi питання конфiденцiйно. Пiд час прийняття рiшення мають бути присутнi тiльки члени комiсi§ i в повному складi.
       Апеляцiйна комiсiя, як правило, приймає одне з таких рiшень:
      -- видати сертифiкат (лiцензiю);
      -- вiдмовити у видачi сертифiката (лiцензi§);
      -- скасувати видану лiцензiю.
       Рiшення комiсi§ письмово доводиться до вiдома заявника та органу з сертифi­кацi§ продукцi§.
       Витрати, пов'язанi з розглядом апеляцi§, несе кожна iз сторiн.
       У разi незгоди з рiшенням апеляцiйно§ комiсi§ заявник має право звернутися до Комiсi§ з апеляцiй Нацiонального органу з сертифiкацi§.
       Усi роботи з сертифiкацi§ продукцi§ оплачуються заявником за договорами на про­ведення робiт, що укладаються з органом з сертифiкацi§ продукцi§, органом з серти­фiкацi§ систем якостi та випробувальними лабораторiями (центрами).
       Витрати заявника на проведення робiт з сертифiкацi§ продукцi§ зараховують до собiвартостi продукцi§.
       . Атестацiя виробництв. Порядок здiйснення
       Загальнi положення
       Атестацiя виробництва в Системi проводиться органом з сертифiкацi§ продукцi§, а за його вiдсутностi - органiзацiєю, що виконує функцi§ органу з сертифiкацi§ продукцi§ за доручення Держстандарту Укра§ни.
       Допускається за дорученням органу з сертифiкацi§ продукцi§ або органiзацi§, що виконує його функцi§, здiйснення атестацi§ виробництва продукцi§ органом з сертифiкацi§ систем якостi, при цьому вся вiдповiдальнiсть за обґрунтованiсть видачi сертифiката вiдповiдностi на продукцiю, що випускається атестованим виробництвом, залишається за органом з сертифiкацi§ продукцi§ або за органiзацiєю, що виконує його функцi§.
       Атестацiя виробництва проводиться за iнiцiативою пiдприємства, що виготовляє продукцiю, або на вимогу органу з сертифiкацi§ продукцi§.
       Атестацiя виробництва здiйснюється з метою оцiнки технiчних можливостей пiд­приємства, що виготовляє продукцiю (далi - пiдприємство), забезпечення стабiльного ви­пуску продукцi§, яка вiдповiдає вимогам нормативних документiв, що на не§ поширюється.
       Атестацiя виробництва повинна передбачати отримання кiлькiсно§ оцiнки стабiль­ностi вiдтворення показникiв продукцi§. Для показникiв, що пiдтверджуються сертифi­кацiєю, повинна також передбачатися видача рекомендацiй щодо оптимальностi кiлькостi зразкiв (проб, вибiрок), що випробовуються з метою сертифiкацi§, способiв та правил §х вiдбору, а також правил i порядку проведення технiчного нагляду за вироб­ництвом сертифiковано§ продукцi§.
       Загальнi вимоги до документацi§ виробництва,
       що атестується
       Пiдприємство, що має намiр атестувати виробництво продукцi§ в Системi, по­винно мати повний комплект технiчно§ документацi§ на продукцiю та §§ виробництво (зо­крема нормативну документацiю, конструкторську документацiю, або документацiю, що визначає склад продукцi§, технологiчну документацiю). Склад технiчно§ документацi§ виз­начається особливостями продукцi§ та технологiєю виробництва. Пiдприємство до почат­ку атестацi§ повинно мати документи пiдприємства, в яких наводяться вiдомостi щодо:
      -- органiзацi§ контролю якостi;
      -- органiзацi§ контролю за випуском продукцi§;
      -- структури вiдповiдальностi виробничого персоналу перед вищим рiвнем керiв­ництва за якiсть виготовлення продукцi§ та виконання робiт;
      -- системи контролю якостi пiд час технологiчного процесу, зокрема контролю матерiалiв i комплектуючих виробiв;
      -- системи контролю за внесенням змiн до технiчно§ документацi§;
      -- засобiв вимiрювань, контролю та випробувального обладнання, що викорис­товується пiд час виробництва продукцi§;
      -- про системи повiрки засобiв вимiрювань, контролю та випробуваль­ного обладнання;
      -- порядку формування та позначення партiй продукцi§, що випускається, по­рядку формування та позначення вибiрок з них для випробувань та контролю;
      -- порядку реєстрацi§ результатiв контролю та випробувань, складання, затвер­дження та зберiгання протоколiв випробувань;
      -- порядку, що забезпечує випуск тiльки тих партiй продукцi§, якi вiдповiдають вимогам нормативно-технiчно§ документацi§.
       Пiдприємство повинно до проведення атестацi§ розробити iнструкцi§ з атестацi§ технiчних можливостей. Вимоги щодо побудови, викладення та оформлення iнструкцiй наведенi в ДСТУ 3414-96.
       Загальнi вимоги до атестованого виробництва та органiзацi§
       контролю за виготовленням та випуском продукцi§
       Пiдприємство, що намiрене атестувати виробництво в Системi, повинно при­значити Головного контролера та його заступника. Заступник виконує обов'язки Голов­ного контролера в разi його вiдсутностi.
       Головний контролер повинен гарантувати, що вимоги, якi висунутi органом сер­тифiкацi§ продукцi§, розумiються правильно i виконуються в разi представлення виготов­лено§ продукцi§ на сертифiкацiю. Представлення виготовлено§ продукцi§ на сертифiкацiю санкцiонується лише Головним контролером або його заступником.
       Головний контролер повинен пiдтверджувати представникам органу, що здiйснює технiчний нагляд, достатнiсть заходiв щодо контролю якостi. Головний контролер по­винен бути квалiфiкованим фахiвцем у технiчному та адмiнiстративному вiдношеннi, щоб здiйснювати вiдповiдний до вимог технiчного нагляду контроль за випуском сертифiковано§ продукцi§. Зв'язок пiдприємства з органом, який виконує технiчний нагляд, здiйснюється через Головного контролера.
       Головний контролер повинен мати достатнi повноваження та матерiальне забез­печення для виконання ефективного контролю якостi вихiдно§ сировини. Матерiалiв та комплектуючих виробiв, що надходять, контролю якостi пiд час виготовлення та конт­ролю продукцi§, що сертифiкується.
       Головний контролер повинен бути незалежним вiд керiвництва, що безпосеред­ньо вiдповiдає за виготовлення продукцi§. Наказом по пiдприємству йому повиннi бути наданi такi основнi повноваження:
      -- право вимагати усунення вiдхилень вiд встановлених вимог до пред'явлення виготовлено§ продукцi§ на сертифiкацiю;
      -- право вимагати внесення змiн до технiчно§ документацi§ та договорiв на постачання вiдповiдно до вимог органу з сертифiкацi§ продукцi§;
      -- право вiдмiняти подання на сертифiкацiю виготовлено§ продукцi§, яка не вiдповiдає вимогам, встановленим органом сертифiкацi§, або на яку не поширюються вимоги програм сертифiкацi§;
      -- застосовувати на пiдприємствi останнi документи органу з сертифiкацi§ продукцi§, якi встановлюють вимоги до продукцi§, що сертифiкується;
      -- визначити вiдповiдальнiсть сертифiкацi§ встановленим вимогам до часу вiдвантаження цiє§ продукцi§;
       Головний контролер здiйснює такi основнi функцi§:
       - пiдтримує зв'язок з органом, що здiйснює технiчний нагляд:
       несе персональну вiдповiдальнiсть за якiсть продукцi§, що постачається з сертифiкатом вiдповiдностi;
      -- забезпечує реєстрацiю результатiв контролю, вимiрювань та випробувань продукцi§, що сертифiкується, якi проведенi пiдприємством, i надає §х в розпорядження органу, який здiйснює технiчний нагляд;
      -- несе вiдповiдальнiсть за обґрунтованiсть використання знаку або сертифiката вiдповiдностi пiд час постачання партi§ продукцi§;
      -- затверджує протоколи випробувань випущених партiй сертифiковано§ продукцi§;
      -- несе вiдповiдальнiсть за проведення повторного контролю пiд час постачання сертифiковано§ продукцi§ з затримкою.
       Головний контролер пiдзвiтний керiвництву вищого рiвня пiдприємства. Перiодич­нi випробування продукцi§, що сертифiкується, повиннi проводитись пiдприємством через промiжки часу, якi встановленi органом з сертифiкацi§ продукцi§, на зразках (вибiр­ках), якi вiдiбранi вiд виробничих партiй, що вже витримали випробування, передбаченi для виробничих партiй.
      -- позначення кожного випробування;
      -- заяву про правильнiсть вiдомостей протоколу, засвiдчену Головним контролером.
       Сертифiкацiйний протокол випробувань випущених партiй повинен вмiщати ре­зультати випробувань на надiйнiсть за час заявленого термiну служби за показниками, що встановленi в нормативному документi, у виглядi загально§ кiлькостi випробувальних зразкiв та кiлькостi виявлених дефектiв. В разi необхiдностi наводять первiснi, промiжнi та кiнцевi значення характеристик.
       Сертифiкацiйний протокол випробувань випущених партiй не повинен вмiщати ре­зультати випробувань виробничих партiй, що забракованi пiд час випуску з виробництва.
       Результати випробувань, якi заносяться до сертифiкацiйного протоколу випробу­вань випущених партiй, повиннi накопичуватися в пiдприємствi протягом термiну, вста­новленого органом з сертифiкацi§ продукцi§, i надаватися йому з цiєю перiодичнiстю.
       Вiдомостi сертифiкацiйного протоколу випробувань випущених партiй є власнiстю пiдприємства i не можуть розголошуватись без його дозволу.
       У протоколах за результатами випробувань на пiдприємствi повиннi зазначатись вiдмови, якi виявленi пiд час будь-яких випробувань на вiдповiднiсть. Цi протоколи по­трiбно зберiгати на пiдприємствi у порядку i надсилати до органу, що здiйснює технiч­ний нагляд.
       Порядок здiйснення робiт з атестацi§ виробництва
       Порядок здiйснення робiт з атестацi§ виробництва в загальному випадку передба­чає виконання таких етапiв:
      -- подання заявки (якщо атестацiя запроваджується за iнiцiативою пiдприємства);
      -- попереднє оцiнювання;
      -- складання програми та методики атестацi§;
      -- перевiрка виробництва i атестацiя його технiчних можливостей;
      -- технiчний нагляд за атестованим виробництвом.
       Подання заявки
       У випадку, коли атестацiя виробництва запроваджується за iнiцiативою пiдпри­ємства, то складають заявку за формою, наведеною в додатку 16, яку направляє до органу з сертифiкацi§ продукцi§ разом з двома примiрниками iнструкцi§ з атестацi§ технiчних можливостей та вiдомостями про виробництво вiдповiдно до додатка 17. Якщо атестацiя виробництва запроваджується за вимогою органу з сертифiкацi§ продукцi§, то два примiрники iнструкцi§ з атестацi§ технiчних можливостей та вiдомостей про вироб­ництво надаються органу сертифiкацi§ на його запит.
       Попередня оцiнка
       Попередня оцiнка виконується комiсiєю експертiв органiв з сертифiкацi§ продукцi§ в погодженi строки. Склад комiсi§ експертiв затверджується керiвником органом з сер­тифiкацi§ продукцi§.
       Попередня оцiнка мiстить:
      -- експертизу вихiдних матерiалiв, наданих пiдприємством;
      -- складання висновку щодо готовностi пiдприємства до запровадження атес­тацi§ виробництва.
       Експертиза вихiдних матерiалiв повинна передбачати:
      -- перевiрку вiдповiдностi показникiв i характеристик продукцi§, установлених технiчною документацiєю, до вимог стандартiв та iнших нормативних документiв, що поширюються на продукцiю та технологiчнi процеси §§ виготовлення;
      -- оцiнку достатностi контрольних операцiй i випробувань, передбачених техно­логiчною документацiєю, для забезпечення певностi в вiдповiдностi продукцi§, яка випус­кається, вимогам стандартiв, що на не§ розповсюджуються:
      -- перевiрку вiдповiдностi перелiку показникiв технологiчних можливостей вироб­ництва, що атестується, до перелiку показникiв i характеристик продукцi§, що випускається;
      -- оцiнку повноти програми випробування для пiдтвердження технiчних мож­ливостей виробництва, що атестується;
      -- оцiнку правильностi вибору головних етапiв технологiчного процесу;
      -- оцiнку слушностi методiв випробувань для пiдтвердження технiчних можли­востей виробництва, що атестується;
      -- наявнiсть системи контролю якостi виготовлення пiд час технологiчного про­цесу, зокрема контроль матерiалiв та комплектуючих виробiв;
      -- перевiрку показникiв точностi засобiв вимiрювання i контролю, що застосо­вуються, вимога конструкторсько§ i технiчно§ документацi§ щодо дозволених вiдхилень показникiв i характеристик;
      -- перевiрку наявностi системи метрологiчного забезпечення засобiв вимiрю­вань, контролю та випробувань, якi застосовуються.
       Комiсiя експертiв може в разi необхiдностi:
      -- здiйснювати запит у пiдприємства iншi вiдомостi, якщо вони необхiднi для по­передньо§ оцiнки;
      -- направляти власного представника для збирання додатково§ iнформацi§ без­посередньо на пiдприємство.
       У випадку, якщо дiю атестата зупинено, поновлення дi§ атестата здiйснюється за рiшенням органу з сертифiкацi§ пiсля проведення пiдприємством заходiв коригуючого впливу для усунення причин виявлення невiдповiдностей.
       Орган з сертифiкацi§, який проводить атестацiю виробництва, несе вiдповiдаль­нiсть за забезпечення конфiденцiйностi iнформацi§, яку отримують його спiвробiтники пiд час контактiв з пiдприємством.
       У разi незгоди з зауваженнями та висновками комiсi§ експертiв за результатами перевiрки виробництва, за якими можливо атестувати конкретне виробництво, пiд­приємство має право в мiсячний термiн направити до ради органу з сертифiкацi§ заяву (апеляцiю). Залежно вiд обґрунтованостi цiє§ заяви може бути призначена нова пере­вiрка виробництва iншим складом експертiв. Про своє рiшення рада органу сертифiкацi§ сповiщає подавача заяви протягом мiсяця.
       Сертифiкацiя систем якостi. Порядок проведення
       Загальнi положення
       Сертифiкацiю систем якостi в Системi проводять органи з сертифiкацi§ ситеми якостi (надалi - органи з сертифiкацi§), що акредитованi в Системi на право проведення цiє§ роботи, а в разi §х вiдсутностi - органiзацi§, яким доручено виконання функцiй органу з сертифiкацi§ за рiшенням Держстандарту Укра§ни.
       Вимоги до органу з сертифiкацi§ систем якостi встановленi в ДСТУ 3420-96 "Система сертифiкацi§ УкрСЕПРО. Вимоги до органiв з сертифiкацi§ систем якостi та порядок §х акредитацi§".
       Сертифiкацiя систем якостi проводиться за iнiцiативою виробника продукцi§ або за рiшенням органу з сертифiкацi§ продукцi§, коли це передбачено схемою (моделлю) сер­тифiкацi§, або за вимогою iнших незалежних органiзацiй (вiдомств), яким наданi держа­вою повноваження на оцiнку системи управлiння якостi продукцi§, що постачається.
       Сертифiкацiя систем якостi щодо виробника певно§ продукцi§ проводиться з ме­тою засвiдчення вiдповiдностi системи якостi вимогам ДСТУ I50 9001-2001 i ДСТУ IЗО 9004-2001 i забезпечення упевненостi в тому, що виробник здатний постiйно випускати продукцiю, яка вiдповiдає вимогам нормативних документiв, продукцiя незадовiльно§ якостi своєчасно виявляється, а виробник вживає заходiв щодо запобiгання виготов­ленню тако§ продукцi§ на постiйнiй основi.
       Пiд час проведення сертифiкацi§ системи якостi треба забезпечити конфiден­цiйнiсть iнформацi§ про результати сертифiкацi§, що є комерцiйною таємницею. Але це не повинно перешкоджати поданню у встановленому порядку iнформацi§ про серти­фiкацiю систем якостi.
       Об'єктами оцiнок при сертифiкацi§ систем якостi та технiчному нагляду за сертифiкованими системами є: дiяльнiсть з управлiння i забезпечення якостi вiдповiдно до вимог ДСТУ IЗО 9001-2001 i ДСТУ IЗО 9004-2001 та iншо§ додатково§ документацi§ щодо оцiнки системи якостi; стан виробництва з погляду можливостi забезпечення стабiльно§ якостi продукцi§, яка пiдлягає сертифiкацi§; якiсть продукцi§ (на пiдставi аналiзу iнформацi§ з рiзних джерел).
       Одержання виробником сертифiката на систему якостi не означає, що вiдповi­дальнiсть за забезпечення якостi вiдповiдно§ продукцi§ перекладається з виробника на орган, який проводив сертифiкацiю.
       Порядок проведення сертифiкацi§ систем якостi
       Виробник, який претендує на сертифiкацiю системи якостi в Системi, подає до ак­редитованого в Системi органу з сертифiкацi§ заявку за формою додатка 19. За вiд­сутностi на час подання заявки акредитованого в Системi органу з сертифiкацi§ заявка подається до Держстандарту Укра§ни.
       Коли є декiлька органiв з сертифiкацi§ систем якостi, виробник подає заявку в будь-який з них, якщо iнше не зазначено органом з сертифiкацi§ продукцi§.
       Орган з сертифiкацi§ систем якостi розглядає заявку i надсилає пiдприємству-заявнику:
      -- опитувальну анкету для проведення попереднього обстеження системи якостi пiдприємства-заявника (приблизний змiст анкети наведений в додатку 17);
      -- перелiк вихiдних матерiалiв, якi має подати пiдприємство до органу серти­фiкацi§ для проведення попередньо§ (заочно§) оцiнки системи якостi i стану виробництва;
       Пiдприємство-заявник заповнює опитувальну анкету, готує всi необхiднi вихiднi матерiали i подає §х до органу з сертифiкацi§.
       Сертифiкацiя систем якостi складається з таких етапiв:
      -- попередня (заочна) оцiнка систем якостi;
      -- остаточна перевiрка i оцiнка системи якостi;
      -- оформлення результатiв перевiрки;
      -- технiчний нагляд за сертифiкованою системою якостi протягом термiну дi§ сертифiката.
       Попередня (заочна) оцiнка системи якостi
       Попередня (заочна) оцiнка систем якостi здiйснюється з метою визначення до­цiльностi продовження робiт з сертифiкацi§ системи якостi пiдприємства, i, в разi вста­новлення тако§ доцiльностi, розробки програми перевiрки.
       Попередня оцiнка здiйснюється комiсiєю органу з сертифiкацi§ проведенням аналiзу документiв та вихiдних матерiалiв, одержаних вiд пiдприємства як наведено вище. До складу цiє§ комiсi§ має бути включений принаймнi один аудитор, атестований в Системi.
       Орган з сертифiкацi§ призначає головного аудитора, який формує комiсiю з компетентних спецiалiстiв для проведення аналiзу одержаних матерiалiв i пiдготовки попереднiх висновкiв. Головний аудитор призначається навiть тодi, коли аналiз проводиться однiєю особою.
       До складу комiсi§ не включають спiвробiтникiв пiдприємства-заявника, а також представникiв iнших пiдприємств, зацiкавлених в результатах сертифiкацi§ системи якостi пiдприємства-заявника.
       Склад комiсi§ затверджує керiвник органу з сертифiкацi§.
       Комiсiя здiйснює аналiз усiх матерiалiв, одержаних вiд пiдприємства для по­передньо§ (заочно§) оцiнки його готовностi до сертифiкацi§ систем якостi.
       У разi необхiдностi головний аудитор може направити свого представника для неофiцiйного вiдвiдування пiдприємства з метою проведення робiт з попередньо§ оцiнки системи якостi пiдприємства безпосередньо на мiсцi або затребувати в пiдприємства додатковi вiдомостi i матерiали для проведення оцiнки.
       Паралельно з аналiзом матерiалiв, одержаних вiд пiдприємства-заявника, комiсiя органiзує збiр та аналiз додаткових вiдомостей про якiсть продукцi§, стосовно яко§ про­водяться роботи з сертифiкацi§ системи якостi, вiд незалежних джерел (данi терито­рiальних органiв Держстандарту Укра§ни, товариств споживачiв, вiдомостi вiд окремих споживачiв тощо).
       Попередня (заочна) оцiнка системи якостi завершується пiдготовкою письмового висновку щодо доцiльностi (недоцiльностi) проведення остаточно§ перевiрки i оцiнки системи якостi.
       Висновок готується у двох примiрниках: один лишається в органi з сертифiкацi§, другий передається пiдприємству-заявнику.
       У разi позитивного рiшення орган з сертифiкацi§ направляє заявнику висновок i проект господарського договору на проведення остаточно§ перевiрки i оцiнки систе­ми якостi.
       У разi негативного рiшення за результатами оцiнки у висновку наводять причини такого рiшення та усi значнi невiдповiдностi системи якостi, що перевiряється, до вимог вiдповiдних нормативних документiв.
       Усi невiдповiдностi потрiбно усунути до вiдвiдання виробника комiсiєю. Пiсля врахування усiх зауважень комiсi§ пiдприємство може подавати свою систему якостi на повторну попередню оцiнку.
       Повторну попередню оцiнку пiдприємство оплачує окремо.
       Остаточна перевiрка i оцiнка системи якостi
       Перевiрка здiйснюється комiсiєю, що проводила попередню оцiнку або iншою комiсiєю, до складу яко§ обов'язково входять експерти, що виконували попередню оцiнку.
       До складу комiсi§ обов'язково включають експерта з розробки та (або) технологi§ виробництва вiдповiдно§ продукцi§.
       Склад комiсi§ затверджується керiвником органу з сертифiкацi§, з ним також знайомлять виробника.
       Виробник може вiдхилити запропонований склад комiсi§, якщо вiн вважає, що здiйснення перевiрки цим складом може призвести до конфлiктних ситуацiй.
       На пiдставi аналiзу матерiалiв, що надiйшли вiд пiдприємства-заявника на етапi попередньо§ оцiнки, комiсiя розробляє програму (план) остаточно§ перевiрки системи якостi (з урахуванням специфiки пiдприємства, продукцi§, що випускається, вимог спожи­вачiв тощо), програму i методики перевiрки i оцiнки стану виробництва та пiдготовляє необхiднi робочi документи.
       Програма (план) перевiрки в загальному випадку має мiстити: мету i галузь пере­вiрки; дату i мiсце проведення перевiрки; перелiк документiв, на вiдповiднiсть яким здiйс­нюється перевiрка; перелiк структурних пiдроздiлiв, що перевiряються; назви елементiв системи якостi та виробництва, якi пiдлягають перевiрцi; розподiл обов'язкiв мiж комi­сiями щодо перевiрки елементiв системи якостi та стану виробництва; джерела iнфор­мацi§ про якiсть продукцi§; орiєнтованi строки проведення кожного з основних заходiв програми; вимоги щодо забезпечення конфiденцiйностi iнформацi§, яка є комерцiйною таємницею; перелiк органiзацiй та осiб, яким подається звiт про перевiрку.
       З програмою (планом) треба ознайомити керiвника пiдприємства-заявника до початку остаточно§ перевiрки. Спiрнi питання щодо змiсту програми загалом або деяких §§ пунктiв мають бути вирiшенi головним аудитором i уповноваженим представником
       пiдприємства.
       Програма та методика перевiрки i оцiнки стану виробництва розробляються з ура­хуванням положень ДСТУ 3414-96.
       Для реалiзацi§ програми (плану) перевiрки i вiдображення §§ результатiв щодо конкрет­них роздiлiв програми у разi необхiдностi розробляють форми таких робочих документiв:
      -- перелiки контрольних запитань, якi використовуються для оцiнки елементiв системи якостi;
      -- форми для реєстрацi§ спостережень пiд час перевiрки;
      -- форми для документування промiжних даних, якi пiдтверджують виснов­ки аудиторiв.
       Робочi документи розробляють аудитори пiд керiвництвом головного аудитора. Робочi документи мають бути такими, щоб не обмежувати проведення додаткових за­ходiв з перевiрки, необхiднiсть в яких можна виявити на пiдставi iнформацi§, одержано§ пiд час перевiрки.
       Перевiрка включає проведення таких процедур:
      -- попередньо§ наради;
      -- обстеження;
      -- заключно§ наради;
      -- пiдготовку звiту про перевiрку.
       Попередню нараду органiзовують та проводять пiдприємство i головний експерт. У нарадi беруть участь члени комiсi§ i персонал пiдприємства-заявника, який призначено для участi у проведеннi перевiрки. Пiд час попередньо§ наради:
      -- рекомендують членiв комiсi§ керiвництву пiдприємства-замовника;
      -- iнформують учасникiв наради про мету та завдання перевiрки, програму, методи i процедури перевiрки;
      -- установлюють офiцiйнi способи спiлкування мiж аудиторами та персоналом пiдприємства;
      -- узгоджують дату проведення заключно§ наради та промiжних нарад (у разi виникнення потреби в §х проведеннi);
      -- складають графiк перевiрки пiдроздiлiв та виробництв пiдприємств;
      -- з'ясовують усi незрозумiлi пiдприємства програми перевiрки.
       За результатами попередньо§ наради складається та пiдписується головним експертом протокол цiє§ наради, а також розподiл обов'язкiв мiж аудиторами, який є до­датком до протоколу.
       Пiд час обстеження збирають потрiбнi данi про систему якостi за допомогою опи­тувань, вивчення документiв i здiйснення спостережень на дiлянках, що перевiряються. Взнаки, якi вказують на можливiсть виникнення невiдповiдностей, мають фiксуватись i окремо обмежуватись. Усi спостереження, зробленi пiд час перевiрки, потрiбно задокументовувати.
       Iнформацiю, одержану пiд час обстеження, перевiряють, порiвнюючи з iнфор­мацiєю, одержаною з iнших джерел.
       Обстеження включає роботи з оцiнки стану виробництва, аналiзу фактичного матерiалу та пiдготовки попереднiх висновкiв для заключно§ наради.
       Оцiнка здатностi виробництва забезпечувати стабiльний випуск продукцi§ необ­хiдного рiвня якостi продукцi§ здiйснюється на основi аналiзу вiдповiдно§ iнформацi§ про якiсть продукцi§ та спостережень за станом виробництва згiдно з програмою та мето­дикою, що розробленi комiсiєю для даного пiдприємства або якi дiють на пiдприємствi та узгодженi з органом з сертифiкацi§ продукцi§ чи систем якостi.
       У разi наявностi на пiдприємствi атестованого в установленому порядку вироб­ництва оцiнку стану виробництва за рiшенням комiсi§ можна не проводити.
       Аналiз фактичного матерiалу здiйснюється з метою встановлення вiдповiдностi (чи невiдповiдностi) елементiв системи якостi пiдприємства-заявника до вимог стандарту на систему якостi, а також здатностi виробництва забезпечувати стабiльний випуск про­дукцi§ необхiдного рiвня якостi.
       Аналiз проводиться вiдповiдно до програми i контрольних запитань з перевiрки i оцiнки систем якостi.
       Невiдповiдностi мають бути визначенi термiнами конкретних вимог нормативних документiв, вiдповiдно до яких здiйснюється перевiрка.
       Результати спостережень мають розглядатись головним експертом разом з уповноваженим представником виробника. Всi спостереження, за результатами яких виявленi невiдповiдностi, мають бути пiдтвердженi виробником.
       На пiдставi результатiв аналiзу фактичного матерiалу пiдготовлюють попереднi висновки про вiдповiднiсть (невiдповiднiсть):
       - системи якостi загалом вимогам нормативних документiв на систему якостi;
       - виробництва вимогам стабiльного забезпечення потрiбного рiвня якостi продукцi§.
    Пiсля обстеження комiсiя має провести заключну нараду з керiвництвом пiд­приємства та особами, якi є вiдповiдальними за об'єкти перевiрки.
       Основна мета наради - надати керiвництву пiдприємства зауваження, що скла­денi за результатами перевiрки i оцiнки, а також зробити попереднi висновки щодо можливостi (неможливостi) видачi сертифiката вiдповiдностi системи якостi пiдприємст­ва вимогам нормативних документiв.
       Зауваження подаються головним експертом усно та §х наводять в протоколi залежно вiд §х вагомостi i у формi, що забезпечує пiдприємству розумiння результатiв перевiрки.
       0x08 graphic
    Проведення наради оформляється протоколом, який пiдписують усi члени комiсi§. З протоколом знайомляться керiвники пiдприємства, вiзують його i узгоджують з комiсiєю термiн пiдготовки звiту про перевiрку.
       Перший примiрник протоколу зберiгається в органi з сертифiкацi§, що здiйснював перевiрку, другий - видається пiдприємству.
       Всi органiзацi§, де зберiгається протокол за результатами перевiрки, мають забезпечити нерозголошення конфiденцiйно§ iнформацi§ щодо результатiв перевiрки.
       Звiт про перевiрку пiдготовляє комiсiя пiд керiвництвом головного аудитора. При цьому кожний аудитор подає звiт про стан тих елементiв системи якостi пiдприємства, якi вiн перевiряв. Звiт пiдписують усi члени комiсi§.
       Головний аудитор затверджує звiт i вiдповiдає за його достовiрнiсть та повноту.
       Звiт має мiстити:
      -- загальнi вiдомостi про пiдприємство-заявника (назву, адресу, банкiвськi реквi­зити) та про орган з сертифiкацi§ (назву, адресу, банкiвськi реквiзити, реєстрацiйний но­мер атестата акредитацi§ органу);
      -- вiдомостi про пiдстави для проведення перевiрки, мету, завдання та масш­таби перевiрки, про експертiв;
      -- перелiк основних документiв, на вiдповiднiсть яким здiйснена перевiрка;
      -- вiдомостi про програму перевiрки;
      -- результати попередньо§ оцiнки та висновок за ними;
      -- характеристику фактичного стану об'єктiв перевiрки;
      -- зауваження щодо невiдповiдностей;'
      -- висновки комiсi§ щодо вiдповiдностi (невiдповiдностi) системи якостi вимогам нормативних документiв;
      -- вказiвку щодо конфiденцiйностi iнформацi§, яку використано у звiтi;
      -- висновок про можливiсть (неможливiсть) видачi сертифiката;
       - вiдомостi про органiзацi§ та осiб, яким надається звiт.
       Термiн пiдготовки звiту - протягом мiсяця пiсля заключно§ наради.
       Орган з сертифiкацi§ передає заявнику два примiрники звiту. Заявник сам вирiшує, кому надiслати звiт.
       Оформлення результатiв перевiрки
       Внаслiдок перевiрки i оцiнки системи якостi можливi такi основнi висновки:
       - система повнiстю вiдповiдає нормативним документам на системи якостi, на
    вiдповiднiсть яким здiйснювалась перевiрка (варiант 1);
      
      -- система загалом вiдповiдає нормативним документам на системи якостi, на вiдповiднiсть яким здiйснювалась перевiрка, але виявлено деякi незначнi невiдповiдностi стосовно окремих елементiв системи, якi можна усунути досить швидко (в термiн до шести мiсяцiв) (варiант 2);
      -- система має серйознi невiдповiдностi, якi можна усунути лише внаслiдок доробки протягом досить тривалого часу (варiант 3).
       У разi позитивного висновку комiсi§ орган з сертифiкацi§ оформлює сертифiкат установленого зразка, реєструє його в Реєстрi Системи, видає пiдприємству-заявнику та в копi§ надсилає органу з сертифiкацi§ продукцi§ (форму сертифiката вiдповiдностi наведено в додатку 20)
       Реєстрацiя сертифiкатiв вiдповiдностi здiйснюється згiдно з вимогами ДСТУ 3415-96.
       Термiн дi§ сертифiката визначає орган з сертифiкацi§, але вiн не може пе­ревищувати три роки.
       У разi варiанта 2, якщо пiдприємство в термiн, установлений органом з серти­фiкацi§, усуне зауваження i звернеться з повторною заявкою на сертифiкацiю, робота з сертифiкацi§ може здiйснюватися за повною або спрощеною схемами, коли перевiряють лише тi елементи якостi, стосовно яких були зробленi зауваження. У разi позитивного рiшення за результатами цiє§ роботи виробнику видається сертифiкат.
       У разi варiанта 3 оцiнка системи якостi пiдприємства здiйснюється повторно в обсязi всiх робiт та етапiв, установлених цим роздiлом, за повною схемою.
       Продовження термiну дi§ сертифiката на систему якостi
       Виробник, який має чинний сертифiкат на свою систему якостi, може звернутися до органу з сертифiкацi§ з проханням про продовження термiну його дi§.
       Порядок продовження термiну дi§ сертифiката на систему якостi визначає орган з сертифiкацi§ в кожному конкретному випадку.
       Орган з сертифiкацi§ на свiй розсуд приймає рiшення про можливiсть проведення переоцiнки або про необхiднiсть подання виробником ново§ заявки.
       Визнання сертифiкатiв на системи якостi,
       що виданi органами з сертифiкацi§ iнших держав (мiжнародних систем)
       Рiшення про визнання сертифiкатiв, виданих органами з сертифiкацi§ iнших дер­жав (мiжнародних систем), на системи якостi щодо продукцi§, яка виготовлена в Укра§нi чи iмпортується в Укра§ну, приймає орган з сертифiкацi§ систем якостi згiдно з по­ложенням ДСТУ 3417-96.
       2.4.5. Технiчний нагляд за сертифiкованими системами якостi
       Технiчний нагляд за сертифiкованими системами якостi пiдприємств протягом усього строку дi§ сертифiката здiйснює орган з сертифiкацi§.
       За пропозицiєю органу з сертифiкацi§ до технiчного нагляду на пiдставi вiдпо­вiдних угод мають залучатись територiальнi центри стандартизацi§ та метрологi§ Держ­стандарту Укра§ни.
       Обсяг, порядок та перiодичнiсть нагляду встановлюється органом з сертифiкацi§ пiд час проведення сертифiкацi§ системи якостi.
       За результатами технiчного нагляду орган з сертифiкацi§ може припинити або скасувати дiю сертифiката у випадках:
      -- виявлення невiдповiдностi системи якостi вимогам стандартiв на системи якостi;
      -- наявностi обґрунтованих претензiй споживачiв дано§ продукцi§;
      -- якщо виявлено неправильне використання сертифiката;
      -- якщо виявлено порушення правил або процедур, установлених органом з сертифiкацi§.
       Рiшення про тимчасове зупинення дi§ сертифiката на систему якостi приймається у випадках, якщо протягом установленого термiну, вживаючи коригувальнi заходи, пого­дженi з органом з сертифiкацi§, пiдприємство може усунути виявленi причини невiд­повiдностi та пiдтвердити це без повторного проведення технiчного нагляду.
       Орган з сертифiкацi§ має повiдомити пiдприємство-заявника про тимчасове при­пинення дi§ сертифiката i одночасно вказати умови, за яких можливе зняття тимчасового припинення дi§ сертифiката на систему якостi. Крiм того, орган з сертифiкацi§ готує iнформацiю про тимчасове припинення дi§ сертифiката i подає §§ для публiкацi§ у вiд­повiдному iнформацiйному виданнi.
       У разi виконання пiдприємством зазначених вище умов у встановлений термiн орган з сертифiкацi§ вiдмiняє рiшення про тимчасове припинення дi§ сертифiката i по­вiдомляє про це виробника. У протилежному випадку сертифiкат анулюється.
       Орган з сертифiкацi§ анулює сертифiкат вiдповiдностi на систему якостi у випадках:
      -- якщо результати технiчного нагляду свiдчать про принципову невiдповiднiсть системи якостi чинним вимогам;
      -- якщо у разi змiни правил системи сертифiкацi§ виробник не може забезпечити вiдповiдностi до сво§х вимог;
      -- якщо виробник не виконав фiнансовi зобов'язання перед органом з сертифiкацi§;
      -- наявностi офiцiйного прохання виробника.
       Про факт анулювання сертифiката орган з сертифiкацi§ офiцiйно повiдомляє пiд­приємство-заявника рекомендованим листом або аналогiчним повiдомленням. Орган з сертифiкацi§ подає також iнформацiю про анулювання сертифiката для публiкацi§ у вiд­повiдному iнформацiйному виданнi.
       2.4.6. Внесення змiн до системи якостi та до правил i порядку оцiнки системи
       Виробник зобов'язаний:
       - оперативно iнформувати орган з сертифiкацi§ про будь-якi передбаченi змiни
    системи якостi або про iншi змiни, якi можуть негативно вплинути на §§ вiдповiднiсть
       чинним вимогам;
       - погодитися з рiшенням органу з сертифiкацi§ про необхiднiсть переоцiнити
    системи якостi у зв'язку з включенням передбачених змiн або здiйснення додаткового
       аналiзу цих змiн.
       Пiсля одержання повiдомлення про внесення змiн до системи якостi орган з сертифiкацi§ має оперативно прийняти рiшення про необхiднiсть вiдповiдно§ переоцiнки системи якостi i довести це рiшення до виробника.
       У разi необхiдностi внесення змiн до правил та порядку оцiнки системи якостi ор­ган з сертифiкацi§ має:
      -- повiдомити зацiкавленi пiдприємства-виробники про необхiднi змiни;
      -- визначити реальнi термiни, потрiбнi для внесення вiдповiдних змiн до сис­теми якостi;
      -- офiцiйно повiдомити усiх виробникiв про новi вимоги i про необхiднiсть здiйс­нення належних заходiв щодо §х урахування та про те, що в разi, якщо цi заходи не бу­дуть здiйсненi в установлений термiн, дiю сертифiката можна тимчасово призупинити
       або анулювати.
       Виробник не має права на використання сертифiката на систему якостi у випадках:
      -- закiнчення термiну дi§, тимчасового припинення або анулювання сертифiката;
      -- змiни виробником власно§ системи якостi, яка не була прийнята органом з сертифiкацi§ i яка може негативно вплинути на результати дiяльностi з сертифiкацi§ сис­теми якостi;
      -- внесення органом з сертифiкацi§ певних змiн до правил системи, якi виробник
       не змiг впровадити на своєму пiдприємствi;
       - виникнення iнших обставин, якi можуть негативно вплинути на систему якостi
       виробника.
       2.4.7. Апеляцi§ та коригувальнi дi§
       Якщо заявник бажає опротестувати рiшення щодо його заявки на сертифiкацiю системи якостi чи про визнання сертифiката, вiн має подати письмову апеляцiю до органу з сертифiкацi§ не пiзнiше мiсяця пiсля одержання повiдомлення про прийняте рiшення.
       Апеляцiя розглядається апеляцiйною комiсiєю органу з сертифiкацi§ не пiзнiше мiсяця пiсля §§ одержання.
       Апеляцiйна комiсiя для розгляду апеляцi§ повинна мати такi документи:
        -- апеляцiю заявника;
        -- листування щодо спiрного питання мiж заявником та органом з сертифiкацi§. Документацiя надається членам апеляцiйно§ комiсi§ органом з сертифiкацi§ не
       пiзнiше як за два тижнi до засiдання комiсi§.
       Заявник має право бути заслуханим на засiданнi комiсi§. Апеляцiйна комiсiя розглядає спiрнi питання конфiденцiйно. Пiд час прийняття рiшень мають право бути присутнi тiльки члени комiсi§ в повному складi. Апеляцiйна комiсiя, як правило, приймає одне з таких рiшень:
        -- видати сертифiкат;
        -- вiдмовити у видачi сертифiката;
        -- анулювати виданий сертифiкат;
        -- витрати, пов'язанi з розглядом апеляцi§, несе кожна iз сторiн.
       У разi незгоди з рiшенням апеляцiйно§ комiсi§ заявник має право звернутися до Комiсi§ з апеляцiй Нацiонального органу з сертифiкацi§. При цьому до заяви iз спiрних питань додаються документи, пов'язанi з предметом конфлiкту.
       Нацiональний орган з сертифiкацi§ встановлює термiн визначення спiрних питань i, в разi необхiдностi, призначає повторну перевiрку системи якостi пiдприємства-заявника за участю спецiально сформовано§ з цiєю метою комiсi§.
       Пiдприємство несе вiдповiдальнiсть за визначення i проведення коригувальних дiй, необхiдних для виправлення невiдповiдностей чи усунення §хнiх причин, а також за офiцiйне повiдомлення органу з сертифiкацi§ про передбаченi або здiйсненi коригувальнi заходи.
       Коригувальнi дi§ i подальшi додатковi перевiрки мають бути здiйсненi протягом перiоду часу, який погоджено мiж пiдприємством та органом з сертифiкацi§.
      
      
      
      
      
      
      
      
      
      
      
      
       77
      
      
      
      
  • Оставить комментарий
  • © Copyright Сиротенко Владимир Васильевич (syrotenko@gmail.com)
  • Обновлено: 30/11/2011. 400k. Статистика.
  • Статья: Обществ.науки
    • Оценка: 6.84*4  Ваша оценка:
    Связаться с программистом сайта.