У калюжу з неба 
Місяць впав. Вам треба? 
Сонце на тарелі, може, треба, ну? 
Хто, скажіть, під трелі 
Майбуттям застрелив 
Мій колишній світик? 
Де ти? - не збагну. 

...Сон простий і ясний 
Бачу я прекрасно: 
Бредемо лугами поміж літніх плес - 
Я із вірним другом. 
Над вечірнім пругом 
Сонце. І злітає 
Щастя із небес... 

День рудий - потіха. 
З ластівками стріха. 
В пам"яті, як в краплі, дні встають і дні 
Випукло і строго. 
Правда ж, вік недовгий?.. 
Теж мовчиш, мій друже? 
Бачиш їх у сні? 

28 червня 2015 р. 

 

2015


Алексей Борычев 
Детство 

 Лунный мячик в луже - 
Никому не нужен. 
Солнышко на блюдце - тоже ни к чему. 
В соловьиной трели 
 Будущим расстрелян, 
Прошлый мир мой, где ты? 
Где ты? - не пойму. 

...Сон простой и ясный 
 Вижу я прекрасно: 
Мы бредём по лугу летним вечерком - 
Я и мой приятель. 
Солнце - на закате. 
И с небес слетает 
счастья светлый ком... 

День смешной и рыжий... 
Ласточки над крышей - 
В памяти, как в капле, все отражены, 
Выпукло и чётко. 
Правда, век короткий? 

Что молчишь, дружище? 
Тоже видишь сны?