Аннотация: Практика плюшевості складається із вчинків. Плюшевий вчинок - свідома дія, реалізований акт вільної волі помножена на плюшевість всесвіту.
Фiлософiя Плюшевостi (Українською)
ФІЛОСОФІЯ ПЛЮШЕВОСТІ
ПЕРЕДМОВА
Майже все своє життя автор вживав слово "плюшевість", думаючи, що його розуміють. Він написав чимало книг, у яких вживав це поняття. У ранніх казочках про Зайчика і Ведмедика, казці про Ведмедика і казці про Лампадку, Ложечку та вечірні дощі.
Потім, дотримуючись плюшевої традиції, автор подарував світові тритомну епопею про Маськіна.
Але нещодавно, на щирий подив автора, виявилося, що тлумачні словники не знають переносного значення "плюшевість" і визначають це слово як щось, що має відношення до плюшевої тканини, плюшу, або до іграшок, зшитих із такої тканини. Автор думав, що "плюшевість" у переносному значенні відома людям, але сувора перевірка показала, що це лише плід уяви автора.
Поняття плюшевості (у переносному значенні) формувалося поступово, з дитинства. Воно означало Миле Лагідне Добре Ставлення (скорочено МоЛоДеСь), і йому здавалося, що він не самотній у цьому своєму розумінні. Що ж, він помилявся.
Після того, як автор перепробував усі наявні і не дуже способи впоратися з реаліями цього життя, яке виявилося для нього дуууже важким, хоча об"єктивно в ньому нічого такого і не відбувалося, він повернувся до цього свого поняття "плюшевості" і усвідомив, що це єдине, що може його врятувати від розпачу та розчарувань.
Звичайно, автор очікує негативні реакції на його працю про плюшевість. Звинувачення в ідіотизмі, божевіллі, та й просто брудної лайки. Але автор не звинувачує своїх кривдників. Він взагалі ні в чому не звинувачує людей. Будучи покинутими напризволяще в цім огиднім, безвихіднім, жорстокім світі, вони просто не можуть бути іншими. Нічого, крім жалощів та дбайливої уваги, до них не слід відчувати, бо це суперечить плюшевості, а плюшевість, принаймні для автора, є останнім заслоном від прірви.
ВИЗНАЧЕННЯ ПЛЮШЕВОСТІ
Плюшевість - це система цінностей, уявлень і дій, що має в своїй основі ласкаве і доброзичливе ставлення до всього і всіх, відсутність усілякої злості, ненависті, заздрості і ворожості.
Плюшевість ігнорує нерозв"язаність проблем цього світу та спрямована на створення максимального затишку "тут і зараз". Вона дозволяє уявне перетворення минулого і майбутнього на надзвичайно добру історію, навмисно відкидаючи та ігноруючи все огидне та трагічне.
Це досягається завдяки тому, що плюшевість оцінює все зло, як поганий сон, що не має основи в теперішньому, а все добре, навпаки, набуває форми реальності, навіть при її відсутності.
Плюшевість, як і все інше, доступне нашому мисленню в цьому світі, є ілюзією, але ілюзією абсолютно позитивною, яка не допускає жодних негативних тяжких думок, руйнівних намірів і злих вчинків.
Плюшевість не допускає можливість реального існування зла і передбачає тільки позитивне буття, що приносить радість та усміх.
Плюшевість у розумних дозах є відмінним засобом проти відчаю, що зазвичай викликається похмурістю, безвихіддю і трагізмом світу, в якому ми змушені жити.
Плюшевість є своєрідною дамбою, що захищає наш внутрішній світ від руйнівних хвиль зовнішніх і внутрішніх протиріч. Безумовно, рано чи пізно цю дамбу прориває, але слід її вперто відновлювати, щоб зберігати плюшевість внутрішнього нашого середовища.
Плюшевість не синонім щастя, а природній та органічний засіб, своєрідний метод його досягнення.
Плюшевість - уявне повернення в дитячий стан, але не безпорадності та страху, а у гармонійний стан спокою, затишку та захищеності.
Плюшевість відміняє й усуває існування таких понять, як відплата, вигода, обман, насилля, шкода.
Плюшевість не сумісна з жодною релігією чи філософською концепцією, тому що вони намагаються відобразити світ з усією його багатогранністю, тоді як плюшевість не тільки не робить такої спроби, а навмисно й усвідомлено ігнорує та відкидає такі поняття, як зрада, ненависть, хіть, розбій, смерть. Плюшевість змушує вести себе і жити так, ніби таких понять у нашому світі не існує і навіть не може існувати.
Вона не намагається їм протистояти, їх пояснити, викорінити. Плюшевість просто ігнорує їхнє існування і не допускає можливість. Якщо плюшевість не в змозі захистити від реалій цього світу, то вона в першу чергу все погане інтерпретує як кошмарний сон, котрий слід повністю забути.
ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ПЛЮШЕВОСТІ
Практика плюшевості складається із вчинків. Плюшевий вчинок - свідома дія, реалізований акт вільної волі помножена на плюшевість всесвіту.
Зміст плюшевого вчинку визначає лагідність та неагресивність поведінки, примноження добра та ігнорування зла.
Плюшевий вчинок - свідома дія, що оцінюється як акт морального самовизначення плюшевої невинної істоти. Вчинок є проявом плюшевої особистості у своєму плюшевому ставленні до іншої людини, самої себе, групи чи суспільства, до природи і Бога загалом.
Мотиви та цілі плюшевого вчинку відповідають плюшевому усвідомленню світу та ведуть до розмноження плюшевості, ласкавості та добра у світі. Наприклад, можна заспівати веселу пісню або подарувати всім оточуючим якщо не ромашки, то хоча б усмішки. Зварити другові манної каші, допомогти, підтримати, розвеселити, відволікти від неприємних думок. Не гніватись і не засуджувати нікого. Радіти всім, як весняному сонечку. Все це є сукупністю плюшевих вчинків.
Не слід допускати поганих, обтяжливих думок, потрібно ставитися до них як до страшних снів, які потрібно негайно забути. Якщо обставини життя залишають бажати кращого, то після гострої фази страждання слід постаратися уявити, що нічого не сталося, що все навколо лагідне та м"якеньке, а причина страждань ілюзорна і схожа на страшний сон, який слід негайно забути.
ПЛЮШЕВІСТЬ ЯК РІЗНОВИДНІСТЬ ЕСКАПІЗМУ
Ескапізм - уникнення неприємного, нудного в житті, особливо шляхом читання, роздумів тощо про щось цікавіше і приємніше; це втеча від реальності, спроба людини відірватися від сірого, жорстокого, нудного повсякдення та знайти розраду в якомусь більш приємному занятті, в інобутті, іншій реальністі, віртуальних світах.
Безумовно, плюшевість - це спроба уникнути реалій цього світу. Але неважко довести, що кожен індивід живе в якійсь своїй реальності, і тому супергерой, що ганяється за злочинцем, такий же ескапіст, як і плюшевий ведмідь, що мрійливо дивиться у вікно на галявину, де граються зайчики.
Будь-яка активна діяльність (кар"єра, мистецтво, спорт, мода, рольові ігри, секс, релігія тощо) може стати способом ескапізму, якщо людина використовує її як компенсацію невирішених особистих проблем. Важко уявити особистість, у якої всі проблеми вирішені. Людина і світ, у якому вона живе, створені таким суперечливим чином, що частки трагізму в жодному житті не можна обійтися. Звісно, можна спробувати ігнорувати трагізм, однак це якраз і буде проявом ескапізму.
Способом ескапізму може стати пасивна діяльність (перегляд фільмів, читання книг, відеоігри, алкоголь, медитація тощо). Ескапізм може проявлятися як у вигляді фізичного відходу від світу (глухі села, важкодоступні регіони), так і без цього - коли за відсутності ізоляції від суспільства людина перестає цікавитися відомими і прийнятими у суспільстві цінностями, віддаючи перевагу світу своїх мрій. Ескапізм не є хворобою і не внесений у жоден медичний довідник.
Письменник і літературознавець Джон Толкін у своїх працях розглядав втечу від реальності у "вторинні світи", породжені уявою та літературою, як явище суто позитивне, що дає втіху та задоволення. Він вважав, що "втечу" в літературу спонукають щасливі фінали та несподівані порятунки героїв. Він втілював ці ідеї у своїх книгах, і дотепер багато шанувальників Толкіна (толкіністи) "переселяються" у вигаданий ним світ, ототожнюючи себе з персонажами. Друг Толкіна Клайв Льюїс, погоджуючись з ним, додавав, що "утікаютьь" зазвичай із в"язниці, якою для людей творчих є буденність.
У сучасному світі новітні технології та масова культура пропонують безліч способів втечі від реальності: комп"ютерні ігри, інтернет, віртуальна реальність, кіно, телебачення. Особливий інтерес психологів та соціологів викликає феномен рольових ігор он-лайн, у яких гравці повністю занурюються у вигаданий світ.
Зигмунд Фрейд вважав ескапічне фантазування невід"ємним елементом життя людини: "Життя, дане нам, занадто важке, воно приносить нам занадто багато болю, розчарувань, нерозв"язних проблем. Для того, щоб винести таке життя, ми не можемо обійтися без засобів, які дають нам полегшення".
Отже, прошерстивши вздовж і впоперек різні джерела, ми встановили, що плюшевість є різновидом ескапізму, і що спроба втекти від хворобливої дійсності не є патологією, а навпаки, є нормальним захисним механізмом нашої психіки.
Більше того, спроба втечі за допомогою нашої уяви та особливого способу життя є дуже поширеною.
Залишилося уточнити у чому особливість плюшевого ескапізму?
Справа в тому, що іноді, тікаючи від неприємної дійсності, людина потрапляє в жахливу пастку уявного світу, з якої вже не зможе вибратися. А Плюшевість створює наївний та чарівний, але в той же час і хитромудро-чудернацький світ, в якому нічого нам не загрожує, в якому затишно, лагідно, тепло, і нам в ньому добре.
ПЛЮШЕВІСТЬ ЯК СОЛІПСИЗМ
Соліпсизм (лат. Solus ipse - "один лише сам") - онтологічна позиція, згідно з якою бути значить сприйматися (Дж. Берклі: esse est percipi). Існує тільки сприймається мною, і, отже, тільки я існую, перебуваючи на самоті, на самоті і дійсно в своєму світі, який зникне разом зі мною.
Соліпсизм - філософська доктрина і позиція, що характеризується визнанням власної індивідуальної свідомості як єдина і безперечна реальність і заперечення об"єктивної реальності навколишнього світу. Може розглядатися як крайня форма суб"єктивного ідеалізму. Логічною основою соліпсизму служить судження, згідно з яким єдина реальність, що існує достовірно, - це власна свідомість (яка доступна людині безпосередньо) та відчуття (які також сприймаються безпосередньо).
Плюшевість не наполягає, що створюване їй уявне місце існування є об"єктивною реальністю, але в той же час ставить під великий сумнів загальноприйняту реальність, яка все-таки так чи інакше є результатом нашої суспільної уяви.
Питання адекватності відображення навколишнього світу у нашій свідомості завжди впирається у питання достовірності сприйняття; якщо відчуття достовірні, то світ такий, яким ми його бачимо, але достовірність відчуттів ми не можемо довести безперечно, бо, крім відчуттів та свідомості, нам нічого не доступне безпосередньо. У такому разі можна припустити, що відчуття спотворені або породжені нашою ж свідомістю, а навколишній світ зовсім не такий, яким ми його бачимо, або навіть не існує.
Але плюшевість не наполягає і не збирається позбавляти всіх оточуючих права і можливості вірити, що їхня уявна реальність реальна, хай собі думають, аби менше заважали плюшевості влаштовувати свій лагідний і плюшевий світ. На жаль, це трапляється досить часто...
Сильно схвилювавшись, перестресувавши, ми робимо ковточок плюшевості, все погане сприймаємо та забуваємо як страшний сон, і живемо затишно та весело далі.
В етиці терміном "соліпсизм" позначають крайні форми егоїзму та егоцентризму.
Егоїстично? Аморально? Безпринципно? Непрогресивно? А збожеволіти від горя і страху цього світу було б краще? Нехай хоч хтось, користуючись плюшевістю, спробує бути більш-менш щасливим. Хоча б у рамках власної уяви.
ПЛЮШЕВІСТЬ І ПРОБЛЕМА СВОБОДИ ВОЛІ
Питання свободи волі дуже важливе у філософії та релігійних ученнях. У філософії плюшевості наявність чи відсутність свободи волі неважлива. Безумовно, вибір поласувати малиновим варенням чи полуничним, за умови, що обидва є у наявності, приймається нами вільно. Ми це відчуваємо та знаємо. А розмови, що ми приречені вибирати той чи інший вид варення і ми не маємо права вибору, може, і вірні з логічного чи якогось іще погляду, але абсолютно безглузді у плюшевому стані.
Плюшевість передбачає і дотримується постулату, що певні речі ми можемо вибирати, а на інші в нас вибору немає. Єдине, що ми можемо ґ- сказати, якщо нам щось не подобається, або промовчати, і це теж вибір.
Плюшевий вибір завжди схиляється у бік добрих і лагідних рішень, крім того, інтенсивне залучення плюшевої уяви дозволяє відчути себе затишно, навіть при мінімумі підстав.
ПЛЮШЕВІСТЬ І ДОКАЗ БЛАГОСТІ БОГА
Довести, що Бог є, що Він добрий і любить нас, - непросто. Проблема, що Всеблагий і всесильний припускає можливість зла у створеному ним світі, не втрачає своєї гостроти. Пояснення, що це не нашого розуму справа і що всяке страждання йде на благо, багатьох, м"яко кажучи, не задовольняє. Тисячоліттями ці питання хвилювали філософів, теологів та багатьох простих людей.
Але для Плюшевості не має значення, як там воно насправді.
Для плюшевості Бог є, Він - добрий, і він любить нас, тобто не є ворогом чи байдужим, а насправді є найкращим другом.
З цим затишно та добре жити. Так, можливо, ми уподібнюємося до Панглосса, персонажа філософського роману Вольтера "Кандид". Панглосс стверджує, що наш світ найкращий із існуючих чи навіть можливих світів. Обставини та події роману завзято доводять протилежне. Ну і що, Вольтере? Чи стало тобі легше з твоєю правдою життя?
Панглосс то Панглосс. Виграв собі годинку-другу плюшевого спокою та відпочинку - і слава Богу. А що там було, що там насправді і що там ще станеться - наша справа маленька. Сидимо, примус лагодимо.
ПЛЮШЕВІСТЬ І РЕЛІГІЯ
Плюшевість не є релігією. Це просто спроба впоратися із постійним тягарем існування. Плюшевість не претендує на винятковість, що має відповіді на основні питання буття.
Далі чимчикує пояснення ставлення плюшевості до різних релігій.
ХРИСТИЯНСТВО
Плюшевості страшно, чому Бог має бути розіп"ятий. Плюшевість не хоче страждати. Їй усіх шкода. Вона всіх хоче напоїти чаєм і пригостити печивом - і Христа, і Юду, і Понтія Пілата.
Плюшевість мріє, щоб усі були рожеві та щасливі. Вона не запитує, чому Всемогутній Бог не міг чи не захотів усе так ласкаво влаштувати. Плюшевість навпаки вважає, що так все і влаштовано, а все погане та страшне - це страшний сон, який треба негайно забути.
Плюшевість увібрала в себе багато християнства. Нікого не судити, не ображати, не чинити опір злу, всіх любити.
Але плюшевість не змогла впоратися із трагічною суттю християнства, необхідністю нести свій хрест, а потім сходити на нього. Це надто боляче та прикро. І плюшевість цього не витримує й тихцем хлипає.
ІУДАЇЗМ
Плюшевості страшно читати Старий Заповіт. Там багато всякого страшного написано. Плюшевості не подобається дотримуватися будь-яких традицій. Якщо плюшевості хочеться пекти пироги у суботу, то вона це робить, незважаючи на заборони.
Ще плюшевість не розрізняє хто єврей, а хто не дуже. Плюшевість усіх любить і шкодує однаково.
ІСЛАМ
Плюшевості боязно читати Коран. Там також багато страшного написано. Дуже все неплюшево. Плюшевість не любить ставати навколішки. Плюшевість не хоче по п"ять разів на добу молитися на Мекку. Плюшевості не подобається джихад.
Плюшевість з радістю напоїла б усіх фанатиків чаєм і спробувала б умовити їх не фанатикувати, але якщо в неї це не виходить, то плюшевості пофіг. Жодних терористів немає. Все наснилося та забулося.
БУДДИЗМ
Плюшевості подобається буддизм, тому що буддисти, як правило, не б"ються, але не подобається, що необхідно переставати щось бажати. Це важко та прикро. Так і чаю не поп"єш.
ЩО БІСИТЬ АВТОРА І ЯК ПЛЮШЕВІСТЬ ДОПОМАГАЄ З ЦИМ СПРАВЛЯТИСЯ
ПРИРОДА
Найбільше насилля чинить природа. Саме вона змушує нас робити і бажати все, що ми робимо та бажаємо. У неї свої пастуші інтереси, - щоб ми їли, пили, розмножувалися і вчасно дохли. І навколо цих порожніх поганих потреб крутиться вся наша людська філософія, моральність, релігія...
Автору огидно, що будь-який його вчинок так чи інакше продиктований природою. Він хоче повстати проти природи, але це повстання, виявляється, природою зазделегідь враховано...
Взагалі, розуміти і пам"ятати, що ми завжди перебуваємо у владі природи, людині потрібно. Треба намагатися не піддаватися цілковито цій злій і згубній природі. Такий собі крок до тихої природної непокори.
Плюшевість приходить тут на підмогу. Плюшевість не залежить від природи і знаходиться поза нею. Пірнувши в плюшевість, ми можемо себе захистити від грубих маніпуляцій мачухи природи.
РЕАЛЬНІСТЬ
Автора бісить реальність. Де вона? Нема, і дзуськи... У кожного вона своя, власна, особиста, та ще й розколота на тисячу дрібних, настирливих паралельних реальностей. Ось задирка на пальці. Ось павук повзе...
А в іншого зовсім інша реальність у той же час і в тому самому місці...
А потім виявляється, що все це нам снилося, ну тепер вже точно це реальна реальність. А потім у спогадах ми і цю реальність не можемо відрізнити від сну.
Лише плюшевість може нам допомогти. Прийняти ласкаву плюшевість за єдину реальність і жити в ній, захоплюючись усім навколо - ой, яка смішна задирка, ой, який веселий павучок!
СНОВИДІННЯ
Автора дратують сни, бо вони нерідко псують настрій. Сниться всяка гидота. І ми не маємо свободи над власними снами. Ну добре, у нас практично немає свободи та влади над власним життям, тут наяву стикаються різні інтереси, закони фізики, нарешті. Але в сні що нам заважає бути господарями свого буття? На жаль, і тут ми змушені страждати у найвразливіший момент, коли шукаємо відпочинку від важкості недосипу.
Тож плюшевість мусить боротися зі жахоснами. Не можемо ми за велінням-хотінням зробити сни плюшевими, але можна їх використовувати, щоб впоратися з поганими спогадами.
Оскільки плюшевість все бридке-гидке-погане вважає сном, дуже важливо навчитися забувати погані сни. Для цього пропонується така вправа.
Пригадайте якийсь страшний сон, який вам снився. А тепер пригадайте щось неприємне з вашого минулого.
Чи неправда, і сон і спогад здаються однаковими, вони немов зроблені з однієї матерії?
Ну, а тепер забудьте і сон і дійсність, які вам неприємні. Нічого не було.
Будьте плюшевими: веселими, лагідними та нешкідливими.
ПОГАНІ ДУМКИ
Автора дратують погані думки. Ну чому людина не може бути володарем власних думок? Чому не може вирішувати, які думки пускати в свою голівоньку?
Потрібно навчитися блокувати та відкидати погані думки. Тільки подумали щось, одразу виріште: ця думка погана чи ні? Не бійтеся, що майже всі думки виявляться поганими. Ну, і грець з ними, відкидайте їх усі. Раптом з"явиться думка "чи не попити вам чаю"? Ця думка непогана, симпатична я б сказав. Отож і думайте її. А погані думки не думайте. Це дуже плюшево. Особливо корисно думати плюшеві затишні лагідні думки.
КРИТИКИ
Автора дратують критики. Напевно, всіх дратують критики. Але ми ж розуміємо, що найчастіше їхня критика відображає власні проблеми та комплекси, або ж вони критикують, переслідуючи певну вигоду. Більше того, думка більшості з них справді не повинна нас хвилювати. Багато хто просто не розуміє, про що вони говорять. А тому не існує жодної критики. Є погані сни та думки, їх треба просто забути.
А можна ще поставитися до критики плюшево. Не гніватись, а подумати про критикана ласкаво і ніжно.
ЛІКАРІ
Автора дуже дратують лікарі. Ох, лікарі, лікарі! Наче вони і рятують, і полегшують страждання, але при цьому частенько гублять і наші страждання посилюють. По-перше, як це не дивно, але при всьому сучасному розвитку у багатьох випадках медицина не може запропонувати нічого дієвого. А якщо й може, то до звичайних лікарів це найчастіше не доходить. Тому, як і раніше, ми маємо справу з мимовільними шарлатанами та шахраями, які знають, що нічим допомогти не можуть, але дмуть щоки і прописують нам марні процедури, а часом і шкідливі пігулки.
Як у цьому може допомогти плюшевість? Плюшевість не тільки наївна, а й хитра. Самому розбиратися треба, що та як. Дякувати Богу, нині стільки інформації в Інтернеті. Іти до лікаря варто підготовленими. Хоча, зрештою, і це мало допомагає. Але ви повинні хоча б знати, що за пігулки ви п"єте, яка у них дія та побічні ефекти. Коротше, наскільки можливо, стежте за своїм здоров"ям, щоб ще довго не засмучувати близьких.
Ну, а до самих лікарів плюшевість ставиться ласкаво та з розумінням. Що взяти з них? Люди підневільні. Чудес не навчені. І дуже замучені з усіх боків.
ХВОРОБА
Автора дратують хвороби. З хворобою впоратися важко. Коли болить і погано, хочеться кричати від розпачу. Звичайно, однією плюшевістю тут не допоможеш. Треба намагатися застосувати всі можливі та доступні методи, щоб полегшити страждання та призвести до одужання.
Але й тут є свої природні обмеження. І коли біль трішки вщух, температура знизилася, - закрийте очі і уявіть, що ви не хворі. Що все це сниться і скоро минеться. Що нічого страшного немає. Що вам затишно в ліжку та тепло. І допоможіть відчути те саме усім, хто хворіє поруч із вами.
СМЕРТЬ
Автора бісить смерть. Навіть сама можливість та необхідність смерті. Плюшевість каже, що смерті немає. І ніколи не було. Страшний сон. Забудьте. Рідні померлі живі, просто давно не дзвонили. А ближні - просто вийшли із кімнати. Не треба про це думати. Забудьте погані та сумні думки. Вони не роблять нікого щасливішим. Скажете, що це зухвало та аморально? А плюшевість не претендує на стандарт моралі. Живіть так, наче всі живі. Адже уві сні так воно і є, ну хоча б якусь користь із снів ми можемо отримати?
БЕЗСМЕРТЯ І ЗАГРОБНЕ ЖИТТЯ
Автора бісить безсмертя та потойбічне життя. Плюшевість вважає, що смерті немає, але й безсмертя нікому не потрібне. Адже треба часом відпочити. Коротше, не має значення, як там насправді. Плюшевість образити - все одно що пукнути на ромашку. Думаю, що навіть найжорстокіший творець якось обійдеться без цього. Але на сьогодні це поки не актуально. А тому думати про це не слід. Треба просто бути плюшевим, усіх любити і не гніватись, а решта додасться.
МОЛОДІСТЬ
Автора бісить молодість. Молодість страшно неприємний стан. Серйозно до тебе ніхто не ставиться, навіть ти сам. Вугрики і Прищі обсіяли обличчя. В голівоньці постійно фривольні помисли. Всі користуються твоєю недосвідченістю і зарозумілою наївністю, змушують робити те, що в зрілі роки змусити робити неможливо: працювати на абсолютно ідіотських рабських роботах, служити в армії, займатися проституцією, робити домашні завдання, пити моторошну кількість алкоголю, палити всяку гидоту та інше.
Ті, кого природа обдарувала привабливістю, страждають не менше від тих, кого обділили красою. І все це триває пару десятиліть. Не більше. А ті, хто звикне чванитися своєю зовнішністю, заганяють себе в глухий кут.
Сексуальність ще нікого не довела до добра. Скільки мотузочка не в"ється - скористаються і викинуть, як шкірку од банана.
Розум у молодості теж нікого не рятує, а навпаки лише призводить до депресії та навіть розпачу. Бо якщо одразу всіх і все розумієш, і жодних ілюзій не лишилося, - то геть сумно.
Тільки плюшевість може хоч якось прикрасити молоді роки. Вона не має віку та розміру, а тому завжди гарна і зваблива.
Любіть один одного плюшево. Ось у чому порятунок. Плюшево можна полюбити навіть виродка. У плюшевості можна не помітити сексапильність того, хто поруч. Просто купайтеся в хмаринках ніжності, витирайте один одному слізоньки та сопельки. Так, може, молодість і переживете.
ЗРІЛІСТЬ
Фу, яка огидна й пихата зрілість. Зарозумілі, зрілі індивіди обидвох статей. Дорослість обволікує їх запахами духів і одеколонів. А по-справжньому, як були затурканими задротами, такими і залишилися. Тільки погладшали або висохли, і навчилися надувати щоки.
Тут без плюшевості ніяк. Абсолютно неможливо вижити. Ставитись всерйоз до себе і до життя - першопричина серйозних наслідків.
Лише плюшевість може врятувати. Уявіть, що все чого ви прагнете, вже досягнуто і можна просто ніжитися в хвилях взаємної турботи та ніжності. А гроші? Ну, якось там пошарудіть. Плюшевість, вона ж розумна. Може, щось і нашарудить. Тільки не захоплюйтесь. Гроші - найогидніша отрута, якою орудує цей безглуздий світ. Тож витрачайте їх на плюшеві вчинки. Купуйте квіточки і цукерки, зрештою.
СТАРІСТЬ
Старість - це взагалі беззаконне свавілля. Такий садизм не всякий садист вигадав би. Поступове чи стрімке старіння - мука, незрівнянна ні з чим. Тут без плюшевості не обійтися ніяк.
ПСИХОЛОГИ
Автора бісять психологи. Проблема полягає в тому, що більшість психологів вважають, що є певний нормальний стан і поведінка людини, що світ за своєю суттю нормальний, що присутність людини в нім природна і не потворна. Однак приходимо до висновків про глибоку недосконалість людини і світу, в основу яких закладено хворобливе і найчастіше безглузде руйнування. Садистські до трагізму, чи точніше, трагічні до садизму нахили творця цього світу проявляються у всьому, чого б не стосувався наш допитливий, але водночас і обмежений розум.
Отже, психологи вважають себе вісниками істини, здатними виправити цю недосконалість буття. У багатьох випадках вони не приносять користі, а часто навпаки завдають серйозної шкоди.