Аксіома смеркання легка й нескладна, 
Густо пише її сонця промінь 
В час осінній на жовтих полях полотна, 
Але темно й печально при цьому. 

Теорема світання складніша мені, 
І накреслена лиш половина 
На високих шпилях кочівних моїх днів, 
Де гуркочуть події-лавини. 

Між учора і завтра там січень згоря, 
Неможливе здається можливим - 
Розкладе у суцвіття сузір"їв зоря 
Чисте світло оце неквапливо. 

Злого щастя єлей світ освітлює скрізь, 
Але пахне в нім туги отрута. 
Допиши теорему світання - і вчись 
Аксіому смеркання забути. 

27 червня 2015 р. 

 

2015


Алексей Борычев 

Аксиома заката 

Аксиома заката легка и  проста, 
И прописана солнечным светом 
На густых временах, на осенних холстах, 
Но темна и печальна при этом. 

Теорема рассвета премного сложней 
И начертана лишь половина 
На горах и на скалах кочующих дней, 
Где грохочут событий лавины, 

Где меж прошлым и будущим - свет января, 
Невозможное будто возможно, 
И в созвездий ряды разлагает заря 
Этот свет, не спеша, осторожно. 

Злого счастья елей бесконечно лучист, 
Но дурманит тоски ароматом. 
Дописав теорему рассвета, учись 
Позабыть аксиому заката