Воскреснуть в далекій планеті, 
У зірці забутій своїй. 
І мчатись кудись - хто ти й де ти? - 
Крізь Всесвіту темний сувій. 

Навколо квадрати і точки, 
Орбіти й віки без наймень, 
Що дзвонять, неначе дзвіночки 
Дзвінких, та забутих імен. 

Вторинні стрічаючи далі, 
Первинні забуть назавжди 
І те, що кохана казала: 
·Мій милий, до мене іди...? 

І знати: в позасвіти завтра 
Ніколи вже не загляда. 
І зімкнеться тьми темна правда: 
Я - глина, пісок і вода... 

21 квітня 2014 р. 

 

2014


Алексей Борычев 

Очнуться далёкой планетой 

Очнуться далёкой планетой, 
Забытой своею звездой, 
Летящей куда-то и где-то 
Над тёмной вселенской грядой. 

И видеть квадраты и кольца 
Тебе неизвестных времён, 
Звенящие как колокольцы 
Забытых, но звонких имён. 

Встречая вторичные дали, 
Забыть о первичных навек, 
О том, что тебя называли 
Любимый ты мой человек. 

И знать, что какого-то завтра 
Не будет уже никогда. 
Сомкнётся кромешная правда: 
Я - глина, песок и вода...